Справа № 132/2586/23
Провадження № 2-др/132/6/24
Іменем України
"31" травня 2024 р. місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РЯБІШИНІЙ Ю.С., за участі: представника позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвоката ЛИСЯК С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 132/2586/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2024325810 від 15.06.2019 року,
Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 15.11.2023 року у цивільній справі № 132/2586/23, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 2024325810 від 15.06.2019 року, а саме кредит (основний борг) у розмірі 39700грн.00коп.; проценти (штрафні санкції) у розмірі 34068грн.47коп., а також судовий збір у розмірі 2684грн.00коп.
27.11.2023 року за вх.№ 10313/23 на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.03.2024 року, визначено складу суду з розгляду заяви: головуючого суддю Сєліна Є.В.
В судове засідання, призначене на 11.03.2024 року на 16год.00хв., учасники справи не з'явилися, щодо яких у суду відсутні були відомості про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
З урахуванням цього, суд з метою дотримання належної правової процедури розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення, непорушення прав учасників справи, відклав його розгляд.
30.05.2024 року о 10год.00хв. строни повторно не зявилися в судове засідання.
За приписами частини четвертої статті 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвокат ЛИСЯК С.В. в судовому засіданні 31.05.2024 року просила клопотання про ухвалення додаткового рішення задовольнити з підстав, зазначених у заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, заперечень з приводу поданої заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, не надав.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, що не може розцінюватись, як порушення його прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) та підтримані у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19 (провадження № 61-11155св2).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
У постанові від 11 травня 2021 року у справі № 2040/8270/18, Верховний Суд вказав, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог в питанні розподілу судових витрат, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які він поніс та які очікує понести в звязку із розглядом справи, складає 30000грн.00коп. При цьому, позивач зазначив, що докази щодо розміру понесених витрпат на правничу допомогу ним будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України.
Заочне рішення у справі Калинівським районним судом Вінницької області було ухвалене 15.11.2023 року за відсутності учасників справи, у тому числі і позивача, яким його копію отримано в електронному кабінеті суду 22.11.2023 року.
Таким чином, з огляду на дату прийняття судом рішення, отримання його копії позивачем, та подання заяви про долучення доказів щодо розміру понесених витрпат на правничу допомогу, ТОВ «Брайт Інвестмент» подало останню до суду після спливу 5-денного строку після ухвалення рішення, проте до закінчення 5-денного строку з дня отримання його копії.
Згідно частини 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому його слід поновити.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду:
договір про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, згідно умов якого, визначено порядок надання правничої допомоги та здійснення її оплати;
додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, згідно якого, визначено перелік (тип) правової допомоги та її вартість;
акт про надання правової допомоги № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, згідно якого наведено перелік послуг наданий в даній справі у розмірі 18500грн.00коп.;
рахунок-фактуру б/н від 23.11.2023 року, на підставі якого ТОВ «Брайт Інвестмент» за договором про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року сплатило 18500грн.00коп.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Договір про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року міститься в матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 132/2586/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2024325810 від 15.06.2019 року, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18500грн.00коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.137, 141, 246, 258-261, 268, 270, 353 ЦПК України, суд, -
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» процесуальний строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справи № 132/2586/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2024325810 від 15.06.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18500грн.00коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Суддя