Справа № 132/2023/23
Ухвала
Іменем України
14 червня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 про відмову від допиту свідків обвинувачення під час розгляду кримінального провадження, та клопотання потерпілого ОСОБА_8 про залишення без розгляду цивільного позову, заявлених в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000482 від 22 грудня 2020 року відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020160000482 від 22 грудня 2020 року відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Цивільний позивач - потерпілий в кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав заяву про залишення позову без розгляду.
З'ясувавши доводи поданої заяви, вислухавши позицію сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно частини п'ятої статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частиною шостою статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться диспозитивність (пункт 19 частини першої статті 7 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини третьої статті 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (стаття 2 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги завдання кримінального провадження, принцип диспозитивності при використанні учасниками кримінального провадження своїх прав, суд прийшов до висновку, що залишення без розгляду цивільного позову, за заявою цивільного позивача, який його подав, не суперечить вимогам КПК України.
Окрім цього, прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про недоцільність допиту свідка обвинувачення ОСОБА_10 , яка не була прямим очевидцем вчиненого злочину та їй не відомі обставини, які мають істотне значення для справи.
Розглянувши заявлене прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Частиною першою статті 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Положеннями частини третьої статті 23 КПК України регламентовано, що сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Сторона обвинувачення від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_10 , відмовилася.
Сторона захисту на виклику та допиту вищезазначеного свідка не наполягала.
Згідно частини другої статті 349 КПК України, обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За приписами статті 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Керуючись ст.ст.23, 327, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Прийняти відмову прокурора від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_10 .
У зв'язку з відмовою прокурора від допиту свідка ОСОБА_10 , визнати недоцільним її допит під час кримінального провадження.
Покази зазначеного свідка, надані в ході досудового розслідування, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами в кримінальному провадженні.
Відповідно до визначеного судом порядку дослідження доказів, перейти до наступної її стадії.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя