2-а/130/8/2024
130/753/24
"20" травня 2024 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.
при секретарі - Корнійчук К.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 01.03.2024 року (згідно дати поштового відправлення) подав до Жмеринського міськрайонного суду даний позов із вимогами визнати протиправною та скасувати постанову №04/01 про накладення адміністративного стягнення, винесені адміністративною комісією Виконавчого комітету Жмеринської міської ради 19.02.2024 року відносно ОСОБА_1 , і закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.02.2024 року адміністративною комісією виконкому Жмеринської міської ради відносно позивача було винесено постанову №04/01 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 1360 грн. За змістом оскаржуваної постанови вказується, що 30.09.2023 року о 12 годин 11 хвилин ОСОБА_1 порушив державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів, а саме встановив два банера біля БНтаТ по вул. Б.Хмельницького без дозвільних документів на землі комінальної власності Жмеринської територіальної громади, чим порушив абзац 7 п.2.3, п.2.6, п.4.5 Правил благоустрою населених пунктів Жмеринської міської територіальної громади, а відтак вчинив правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП. Оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення вважає протиправною та такою, що має бути скасована, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 останній просив закрити. Вказав, що його було викликано на засідання адміністративної комісії 19.02.2024 року і він з'явився, але фактично засідання з розгляду вчинення ним будь-яких порушень не відбувалось, протокол не складався і не зачитувались обставини порушення за 30.09.2023 року, не роз'яснювались його права, а на його запитання про причини виклику і прийняте рішення під час чи після такого засідання комісії позивачу повідомлено не було. Про винесення відповідачем оскаржуваної постанови позивач дізнався через 3 дні, коли він побачив біля входу на подвір'я та прочитав оскаржувану постанову, а отже протокол про адміністративне правопорушення відносно нього відсутній або не складався, що вважає порушенням приписів ст.254 КУАП, оскільки він був складений без його присутності, що є порушенням вже вимог ст.256 КУАП. Відтак, всупереч вимогам ст.268 КУАП було порушено його право на дачу пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, що також гарантоване Конституцією України. Також, враховуючи бланкетиий характер ст.152 КУпАП, уповноваженою особою у фабулі постанови не викладено суті інкримінованого правопорушення, як не доведено, що його діями знищено чи пошкоджено елементи благоустрою на територіях парків, рекреаційних зон, скверів і майданчиків чи вчинено самовільне видалення чи знищення, пошкодження зелених насаджень. Також, не було вказано конкретне місце такого порушення в АДРЕСА_1 , а саме конкретну адресу (прив'язка до номеру будинку відсутня). Натомість, позивачу інкриміновано порушення невідомого акту - Правил благоустрою території населених пунктів, оскільки не вказаного їх номер та дату прийняття. Крім того, ним вже подавався позов про оскарження постанови відповідача від 01.12.2023 року, але з невідомих причин та без зазначення підстав Жмеринський міськрайонний суд рішенням від 05.02.2024 року позов задовольнив частково та оскаржувану постанову 04/09 від 01.12.2023 року щодо нього направив на новий розгляд до адмінкомісії виконкому Жмеринської міської ради, які нічого іншого не вигадали, як винесли аналогічну оскаржувану ним у цій справі постанову. Відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.38 КУпАП граничний строк для накладення на позивача стягнення за адміністративне правопорушення до 30.11.2023 року включно, оскільки згідно постанови правопорушення вчинено 30.09.2023 року. Доказів, що вказане правопорушення було триваючим, не надано, як не направлялись відповідачем вимоги про усунення позивачем порушень. Між тим, оскаржувана постанова винесена 19.02.2024 року, тобто понад встановлений законом двомісячний строк, що вважає окремою підставою її скасування (а.с.2-7).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 13.03.2024 року даний адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
25.03.2024 року на виконання ухвали суду позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про поновлення строку на звернення із адміністративним позовом, мотивуючи отримання ним оспорюваної постанови відповідача 22.02.2024 року засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 26.03.2024 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду, а також прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, із призначенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 20.05.2024 року.
01.04.2024 року до суду представником відповідача Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жмеринської міської ради Вінницької області - Свистун О.В. подано заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якого просила суд повністю відмовити у задоволенні даного позову та залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення. Вказано, що позивач був присутній при складенні протоколу та наданні пояснень, що підтверджується підписами останнього на протоколі, фактом відібрання пояснень, наявністю копії пенсійного посвідчення доданого до пояснень. Також позивачу була надіслана повістка про розгляд стосовно нього адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, і вона отримана ним, що підтверджується даними сайту поштового зв'язку Укрпошта. ОСОБА_1 прибув на засідання адміністративної комісії, вів відеозапис своєї присутності, але відмовився зачекати розгляду саме його питання, оскільки окрім протоколу відносно ОСОБА_1 на 19.02.2024 року було призначено ще розгляд 5 протоколів на інших громадян. Тож позивач самовільно залишив засідання адміністративної комісії, не дочекавшись розгляду свого питання. Також стороною відповідача зазначено, що попередню постанову за вказаним протоколом позивачем було оскаржено до суду, за результатами чого зобов'язано адміністративну комісію здійснити повторний розгляд про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП. Відповідно ОСОБА_1 були відомі всі обставини справи 130/3581/23 (провадження №2-а/130/18/2023). Правила благоустрою території населених пунктів Жмеринської міської об'єднаної територіальної громади чітко встановлюють заборону, порушену позивачем, зокрема, абзацу 7 п.2.3, п.2.6, п.4.5. Монтаж металоконструкцій - це один з видів будівельних робіт, які відносяться до будівельних і монтажних робіт загального призначення. І якщо ці роботи відносяться до середнього або значного класу відповідальності, то особі необхідно отримати дозвіл на виконання даних робіт. Таким дозвільним документом є ліцензія на монтаж металевих конструкцій. Виробничий процес, який передбачає складання та встановлення конструкцій з металу або споруди повністю - і є визначенням монтажу металоконструкцій. Встановлення позивачем ОСОБА_1 конструкції може мати надзвичайно важкі наслідки, зокрема при несприятливих погодних умовах (буревій, сильні пориви вітру) дана конструкція може бути самовільно відділена від газону та завдати непоправної шкоди майну, життю та здоров'ю громадян. Тому чинне законодавство суттєво обмежує свободу громадян у встановленні металоконструкцій без відповідного погодження. Факт вчинення адміністративного правопорушення доведено показами особи, що складала адмінпротокол, фотознімками, доданими до протоколу, а також тим, що всі члени адмінкомісії, зважаючи на те, що місце вчинення правопорушення знаходиться у самому центрі міста і поблизу виконкому Жмеринської міської ради, що у свою чергу дало змогу всім особисто побачити вчинене правопорушення. Позивач у позові тільки підтверджує факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Додатково представник відповідача зазначила, що посилання позивача на відсутність конкретизації та доказів у постанові не відповідає ст.283 КУпАП, оскільки встановлення конструкцій фізично є неможливим без пошкодження покриву (конструкція вкопана в клумбу). Наявність пошкодження видно на фотознімках, доданих до протоколу (а.с.21-26).
В судове засідання наразі учасники справи за їх викликом не з'явились, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подали.
Позивач ОСОБА_1 заздалегідь у прохальній частині позовної заяви просив у разі неявки його в судове засідання провести розгляд справи у його відсутність та позов задоволити.
Представником відповідача Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жмеринської міської ради Вінницької області - Свистун О.В. 20.05.2024 року в системі "Електронний суд" подано заяву про розгляд справи без участі представника Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жмеринської міської ради Вінницької області, що у відповідності до положень ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що оскаржувана постанова №04/01 (а.с.8) про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1360 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, за ознаками того, що він 30.09.2023 року о 12 годин 11 хвилин порушив державні стандарти, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів, а саме встановив два банера БНтаТ по вул. Б.Хмельницького без дозвільних документів на землі комунальної власності Жмеринської ТГ, чим порушив абзац 7 п.2.3, п.2.6, п.4.5 Правил благоустрою населених пунктів Жмеринської міської територіальної громади, винесена 19.02.2024 року відповідачем Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Жмеринської міської ради.
Положення ст.152 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Вказана стаття адміністративного закону є бланкетною та відсилає до інших нормативно-правових актів, що регулюють відповідні обов'язки спеціальних суб'єктів.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.255 КУпАП повноваження складання протоколів про адміністративне порушення за правопорушення, передбачені ст.152 КУпАП мають посадові особи органів Національної поліції та посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад.
Згідно ст.218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.152 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Згідно вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч.2 ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити низку загальних відомостей і реквізитів, а саме:
найменування органу (посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте в справі рішення.
Відповідно до положень ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до вимог ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, підставою винесення оскаржуваної постанови №04/01 є протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №189608 від 25.10.2023 року (а.с.54), за змістом якого вказано, що ОСОБА_1 30.09.2023 року о 12 годин 11 хвилин порушив державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пуктів, правил благоустрою територій населених пунктів, а саме встановив два банера біля БНтаТ по вул. Б.Хмельницького в м.Жмеринка Вінницької області, без дозвільних документів на землі комунальної власності Жмеринської ТГ.
Суд визнає безпідставними твердження позивача ОСОБА_1 щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовується підписом ОСОБА_1 навпроти вказаної дати 25.10.2023 року про вручення примірнику цього протоколу (а.с.54). Також на думку суду є неаргументованими доводи позивача стосовно того, що за його з'явлення на засідання відповідача 19.02.2024 року фактично засідання з розгляду вчинення ним будь-яких порушень не відбувалось, протокол не складався і не зачитувались обставини порушення за 30.09.2023 року, не роз'яснювались його права, а на його запитання про причини виклику і прийняте рішення під час чи після такого засідання комісії позивачу повідомлено не було, протилежні відомості щодо розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 за змістом п.6 протоколу засідання адміністративної комісії при виконкомі Жмеринської міської ради від 19.02.2024 року №01 (а.с.61-63), включно стосовно того, що ОСОБА_1 залишив зал засідання, не взявши участь у розгляді справи, позивачем ні в який спосіб не спростовано.
Однак, у згадуваному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного нормативно-правового акту, власне яким встановлено певні державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пуктів, що є обов'язковим, оскільки ст.152 КУпАП, за якою відповідачем накладено адміністративне стягнення на позивача ОСОБА_1 , є бланкетною та відсилає до інших нормативно-правових актів, що регулюють відповідні обов'язки спеціальних суб'єктів.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, з викладених правових норм слідує, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення.
При цьому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути заздалегідь поінформована про відповідні обставини, які становлять суть адміністративного правопорушення, у вчиненні якого її звинувачено, чого не здійснено в даному випадку за змістом вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності заздалегідь вказівки у ньому певних пунктів певного нормативно-правового акту, що охоплюється диспозицією ст.152 КУпАП, чим порушено право позивача на захист, реалізація якого не передбачається за власними припущеннями стосовно підстав висунутого звинувачення.
Також оскаржуване рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може грунтуватись на власних припущеннях стосовно порушення останнім певних положень певного нормативно-правового акту, відомості щодо якого заздалегідь не містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Більш того, зазначення в оскаржуваній постанові відповідача визначеного порушення абзацу 7 п.2.3, п.2.6, п.4.5 Правил благоустрою населених пунктів Жмеринської міської територіальної громади не містить вказівки про номер, дату та суб'єкта затвердження цього нормативно-правового акту (а.с.27-44), які є невід'ємною складовою його ідентифікації.
Суд не бере до уваги долучені до заперечення сторони відповідача копії фотознімка (а.с.55), а також пояснення ОСОБА_1 від 25.10.2023 року та ОСОБА_2 від 23.10.2023 року (а.с.56,57), як такі, що не підлягають дослідженню, оскільки згідно п.6 протоколу засідання адміністративної комісії при виконкомі Жмеринської міської ради від 19.02.2024 року №01 (а.с.61-63) при розгляді матеріалів справи щодо ОСОБА_1 було досліджено лише протокол від 25.10.2023 року №189608 та рішення Жмеринського міськрайонного суду в справі №130/3581/23.
З цих підстав суд визнає необгрунтованими посилання представника відповідача за змістом заперечень на вказані додаткові докази, включно на особисті спостереження членів адміністративної комісії, оскільки їх безпосереднє дослідження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не відображені у протоколі засідання відповідача.
У зв'язку з цим відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України при розгляді даної адміністративної справи не підлягають доказуванню встановлені рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2024 року в справі 130/3581/23, яке набуло законної сили 16.02.2024 року, обставини того, що не може вважатись достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення ВАВ №189608 від 25.10.2023 року, зокрема не можуть вважатись встановленими вказані в ньому працівником поліції обставини доведеними та такими, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, оскільки він не містить зазначення пункту державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів.
Окрім цього, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо лише у межах строків, регламентованих статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, серед інших, за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Стаття 284 КУпАП встановлює, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Так, стаття 247 КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративного стягнення є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто втрачається можливість здійснювати будь-які заходи, спрямовані на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для висновку про відсутність у суді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст.247 КУпАП достатньо встановити вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства, момент вчинення правопорушення до моменту розгляду справи уповноваженою особою. Провадження підлягає закриттю за умови закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Так, факт правопорушення, за яке позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, мав місце 30.09.2023 року, натомість оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена 19.02.2024 року, що визначає недотримання з боку відповідача строків накладення адміністративного стягнення. Зокрема, адміністративні правопорушення, передбачені ст.152 КУпАП не передбачають спеціальних строків. При цьому, дата винесення оскаржуваної постанови - 19.02.2024 року вочевидь перевищує двомісячний строк накладення адміністративного стягнення як з вказаної дати вчинення адміністративного правопорушення, так і навіть з дня його виявлення згідно дати складання протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2023 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваної постанови від 19.02.2023 року строк, визначений статтею 38 КУпАП, сплив, що є передбаченою законом підставою закриття провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення та безумовно унеможливлювало постановлення рішення відповідача про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
При цьому, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2024 року, яким серед решти було направлено на новий розгляд справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не становило підстави неврахування відповідачем закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Відповідний правовий висновок, що оскільки контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого ст.38 КУпАП, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 року в справі №404/1794/16-а.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що всупереч власного обов'язку суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, з прямим або непрямим умислом, а також доказів правомірності накладеного адміністративного стягнення.
Також, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року в справі №216/5226/16-а, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 29.02.2019 року №1-р/2019 наголошено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, неодноразово наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (Рішення ЄСПЛ від 17.06.2011 року в справі "Бочаров проти України", п.45; Рішення ЄСПЛ від 15.02.2013 року в справі "Єрохіна проти України" п.52; Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015 року, п.75).
Відтак, враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оспорюваної постанови Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Жмеринської міської ради від 19.02.2024 року №04/01, винесення якої не може ґрунтуватись повторно на заздалегідь визнаному рішенням суду недостатнім доказом протоколі про адміністративне правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини належить тлумачити на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності його оспорюваного рішення щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, після минування встановлених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, оскаржувана постанова відповідача від 19.02.2024 року підлягає скасуванню судом та провадження в адміністративній справі належить закрити, що визначає підстави задоволення вимог адміністративного позову.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем ОСОБА_1 при даному зверненні до суду було сплачено 01.03.2024 року судовий збір в розмірі 605,60 грн (а.с.1), тому вказані судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, від імені якого як територіального органу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області винесено оскаржувану постанову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.7, 9, 126, 222, 247, 251, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 288 КУпАП, ст.1, 2, 8-10, 77, 78, 156, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задоволити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Жмеринської міської ради Вінницької області від 19.02.2024 року №04/01 про накладення за ст.152 КУпАП адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1360 гривень, провадження в адміністративній справі щодо останнього закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області (м.Жмеринка Вінницької області, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 34227893) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 ) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судових витрат із сплати судового збору.
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Вернік В.М.