Справа № 148/1401/19
25 червня 2024 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2019 за № 12017020000000087, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходитьсякримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2019 за № 12017020000000087, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні 25.06.2024 прокурор ОСОБА_5 подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та просив його задовольнити. Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час ризики, визначені статтею 177 КПК України, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились. Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Під час судового розгляду у кримінальному провадженні потерпілий просив суд утримувати обвинуваченого під вартою та в разі визнання його винним призначити максимальне покарання, відповідно до санкцій інкримінованих обвинуваченому злочинів. Крім цього, наслідком злочинних дій обвинуваченого стала смерть особи похилого віку. ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується посередньо, при цьому офіційно не працює, не має стабільного джерела доходів та у нього відсутні усталені соціальні зв'язки, а тому він може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце тимчасового проживання, під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду, а також може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, свідків та інших осіб. З урахуванням відсутності стійких та тривалих трудових відносин, офіційного та постійного джерела доходів є об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики і обставини чітко відображенні у відповідних матеріалах судової справи, продовжують мати своє місце існування та не зменшились на даний час, а отже застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе їм запобігти.
Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні 25.06.2024 підтримала клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні 25.06.2024 заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання та думки учасників судового провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2019 обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою. В подальшому ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області продовжувався строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 .
Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави колегії суддів вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому колегія суддів зважає на те, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_8 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, довічним позбавленням волі, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який офіційно не працевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, неодружений, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, особу обвинуваченого ОСОБА_8 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку колегії суддів, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів дійшла висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочину, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів -
Письмове клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 23 серпня 2024 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА
ОСОБА_10