Справа № 711/2814/24
Номер провадження 3/711/1013/24
24 червня 2024 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., за участю секретаря судового засідання Вдовіченко Р.В., особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Прядки В.М.,
розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ААД № 627555), про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого приватним підприємцем, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне праворушення серії ААД № 627555, встановлено що 27.03.2024 о 19.35 год. в м.Черкаси по вул. Кобзарська біля буд. 54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та спричинив ДТП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alkotest Drager 6810. Результат 1,83 %о, з результатом згідний та відсторонений від керування, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та заперечив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що алкогольні напої вживав виключно після того, як поставив транспортний засіб під будинком.
В судовому засідання представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення - адвокат Прядка В.М. на безпосередній участі свого довірителя ОСОБА_1 не наполягав. Зазначив, що його довіритель вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнає. По суті справи надав пояснення, що ОСОБА_1 27.03.2024 у вечірній на автомобілі Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 час приїхав додому за адресою м.Черкаси по вул.Кобзарська, де біля буд.54 припаркував свій транспортний засіб, поруч з іншими. Після чого пішов додому де сів вечеряти, під час якої випив трохи спиртного, так як був вдома та не планував нікуди їхати. Після вечері, мав намір зателефонувати, однак не знайшов телефон, тому вирішивши, що забув його в машині, одягнувся та пішов до автомобіля. Біля автомобіля перебувала свідок ОСОБА_2 , яка звинуватила його в пошкодженні іншого транспортного засобу, та не розібравшись в ситуації викликала поліцію, яку не дочекалася та пішла на роботу. По приїзду, працівники поліції провели його освідування на стан сп'яніння за допомогою приладу Alkotest Drager 6810, після чого склали стосовно нього протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Заперечення ОСОБА_1 , що він вживав алкогольні напої після ДТП, працівники поліції не взяли до уваги. 14.05.2024 ним, як адвокатом Сердюка О.О. проведено опитування очевидців події, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно події, яка трапилася 27.03.2023 року о 19 год. 35 хв., в м. Черкаси, вул. Надпільна, буд. 54 за участі ОСОБА_1 . Зазначені свідки надали письмові пояснення, згідно яких спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, натомість вказують, що останній вживав алкогольні напої під час вечері, після якої вже не керував автомобілем. Враховуючи те, що відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вважає, що відсутня складова адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. На підстави викладеного вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного праворушення недоведена, тому просить суд провадження у справі №711/2814/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 27.03.2024 близько 19 год. він вийшов на парковку будинку, де був припаркований його автомобіль марки Peugeot 301. Поряд з його автомобілем він побачив працівників поліції та сусіда ОСОБА_1 Поцікавився у ОСОБА_1 , що відбувається. В ході розмови з'ясувалось, що ОСОБА_1 припаркувався поруч з його припаркованим транспортним засобом, після чого пішов додому. Під час вечері останній вжив спиртне. Після вечері, виявивши, шо забув телефон, пішов до автомобіля, оскільки думав, що він там. Підійшовши до свого автомобіля Renault Scenic, який був припаркований побачив жінку, яка почала телефонувати в патрульну поліцію та повідомляти, що нібито ОСОБА_1 скоїв наїзд на його транспортний засіб під час паркування. Будь-яких звуків, поштовхів, які б вказували на те, що сталося зіткнення автомобіля ОСОБА_1 з його транспортним засобом Peugeot 301 не було. Підійшовши до свого транспортного засобу, він дійсно на ньому помітив незначні пошкодження біля бамперу. Оскільки видимі зовнішні пошкодження та будь-які деформації на його авто відсутні, він претензій до ОСОБА_1 стосовно події, що відбулася 27.03.2024 - не має. Зауважив, що не бачив, як цього дня ОСОБА_1 керує автомобілем.
В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила що 27.03.2024 увечері близько 19 год. вона вийшла з будинку та прямувала на роботу. Проходячи повз парковку, розташовану поруч з будинком, побачила чоловіка з ознаками алкогольного сп'яніння, який стояв біля автомобіля Renault, який був припаркований поруч іншого транспортного засобі марки Peugeot 301. Підійшовши ближче, помітила на транспортному засобі марки Peugeot 301 подряпину. Поспішаючи на роботу, не з'ясувавши обставин події, вирішила викликати працівників поліції. До прибуття патрульної поліції, в ході спілкування з ОСОБА_1 з'ясувалось, що він припаркувався, поруч з припаркованим транспортним засобом Peugeot 301. Після цього ОСОБА_1 пішов додому, вдома сів вечеряти, випив трохи спиртного та був вдома, так як нікуди не планував їхати. Після вечері, не знайшовши телефон, вирішивши, що забув його в машині, одягнувся та пішов до автомобіля по телефон. Особисто вона не бачила, як ОСОБА_1 цього дня керував автомобілем. Він ходив біля автомобіля та сидів в ньому, не заводячи двигун. Пояснення, які містяться в справі, вона підписала не читаючи, оскільки поспішала на роботу.
Заслухавши пояснення особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення ОСОБА_1 та його представника адвоката Прядки В.М., свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали справи та відео з камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, стосовно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 627555 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 27.03.2024 о 19.35 год. в м.Черкаси по вул. Кобзарська біля буд. 54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та спричинив ДТП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alkotest Drager 6810. Результат 1,83 %о, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В ході судового розгляду справи сторона захисту заперечила факт керування ОСОБА_1 транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, зазначивши, що алкогольні напої останній вжив після того, як поставив автомобіль на стоянку, а саме під час вечері. Дані пояснення ОСОБА_1 також вказав під час складання протоколу, не погодившись з ним, він в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив, що алкогольні напої прийняв після ДТП.
Крім того, під час розгляду справи, допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які спростували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, зазначивши, що просто бачили останнього біля машини, а не за її кермом.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, рапорт працівників поліції.
В ході перегляду відеозапису з бодікамер працівників поліції, судом не встановлено рух транспортного засобу за кермом якого перебувала особа стосовно якої складено протокол.
Рапорт працівників поліції, долучений до матеріалів справи не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2020 року справа № 524/5741/16а (адміністративне провадження № К/9901/33786/18).
Інших доказів суду не надано.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного, дослідивши та оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а в ході судового розгляду дослідженими судом доказами спростовують обставини вказані у протоколі, тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП,
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник