Справа № 711/4626/24
Номер провадження 3/711/1607/24
24 червня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , працюючого у відділі УФЗ Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, ІПН в матеріалах справи відсутній,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ВАД № 142921 від 23.05.2024, ОСОБА_1 02 травня 2024 року близько 20 год. 10 хв., за адресою АДРЕСА_1 ухилився від виконання покладених на нього обов'язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який завдав тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватим себе не визнав, пояснив, що зі слів його сина ОСОБА_4 в той день діти гралися на дитячому майданчику, ОСОБА_5 і його син каталися на гойдалці, через необережні дії, ОСОБА_5 впала і вдарилася. Із розмови з дітьми та подругою ОСОБА_6 , яка була присутня при цих подіях, він з'ясував, що його син навмисно нікого з гойдалки не штовхав.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП виражається у різних видах адміністративно-карних дій (бездіяльності) зі сторони батьків або осіб, які їх замінюють, а саме: невиконання цими особами обов'язків по вихованню та навчанню неповнолітніх дітей; вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень; вчинення неповнолітніми, які не досягли віку, по досягненню якого можлива кримінальна відповідальність, дій передбачених Кримінальним кодексом України.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. До матеріалів справи не додано жодного пояснення з боку ОСОБА_3 , очевидців події від 02.05.2024, із зазначенням їх адрес проживання для можливості виклику до суду, не долучені медичні документи, які б підтверджували наявність тілесних ушкоджень.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Самі по собі наведені у протоколі про адмінправопорушення обставини, що ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_2 , не може бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 , систематично ухиляється чи не виконує покладені на нього обов'язки по вихованню дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, додані лише рапорт інспектора СЮП ВП ЧРУП ГУНП в Черкаській області Т.Дужак від 23.05.2024, ксерокопія паспорту ОСОБА_1 та письмове пояснення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що він відмовляється на підставі ст. 63 Конституції України від дачі пояснень.
При цьому жодних доказів того, що ОСОБА_3 завдані тілесні ушкодження, не надано, а описання самого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення та пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності з цього приводу, не може бути належним доказом його вчинення особою, а тому для підтвердження порушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП працівники поліції мали б надати інші докази (пояснення свідків, відеодокази, документи, з яких можна встановити чи завдані тілесні ушкодження потерпілій), які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, які мали місце.
Клопотань про виклик в судове засідання учасників та очевидців подій 02.05.2024 від ОСОБА_1 не надійшло.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що ОСОБА_1 ухилився від своїх батьківських обов'язків в контексті ч.1 ст.184 КУпАП, диспозиція якої передбачає порушення батьківських обов'язків, які викладені в ст. 150 Сімейного кодексу України.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 184, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова