Справа №949/1160/24
24 червня 2024 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПС 1 категорії - снайпер третьої групи ІПС першого відділення ІПС НОМЕР_1 прикордонної застави НОМЕР_2 прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Права та обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №173585 від 17 червня 2024 року вбачається, що 17 червня 2024 року о 15 год. 30 хв., в умовах воєнного стану, начальником НОМЕР_1 прикордонної застави НОМЕР_2 прикордонної комендатури старшим лейтенантом ОСОБА_2 , спільно з офіцером ВВВБ по НОМЕР_3 прикордонному загоні ГВВВБ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " майором ОСОБА_3 , в ході перевірки організації несення служби було виявлено штаб-сержанта ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Відповідно до проведеного медичного огляду було встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (1,63 ‰).
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав в повному обсязі та повністю підтвердив вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. У вчиненому щиро розкаявся.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, крім визнання вини, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №173585 від 17 червня 2024 року, а також витягом КНП "Дубровицька міська лікарня" з журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції №176 від 17 червня 2024 року, де зазначено, що у ОСОБА_1 вміст алкоголю становить 1,63 ‰.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно частини 2 статті 7 та статті 245, статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Враховуючи наведене, вважаю, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його вина у вчиненому правопорушенні, доведена повністю.
Вирішуючи питання щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення даного адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги положення статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За правилами статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закон не містить.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушника:, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, визнання вини у вчиненому.
Так, обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 суд визнає визнання вини, щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі "Бакланов проти Росії" (09 червня 2005 року) та у справі "Фрізен проти Росії" (24 березня 2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним. Крім того, приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі "Ісмайлов проти Росії" (пункт 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.
Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини, при яких було вчинене адміністративне правопорушення, враховуючи свідоме усвідомлення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своєї протиправної поведінки, дані про особу винного, в їх сукупності, обставини, що пом'якшують відповідальність, відсутність обтяжуючих обставин вчиненого правопорушення, ступінь вини останнього у вчиненому правопорушенні, його відношення до вчиненого, те що він визнає вину, щиро розкаюється у вчиненому, що в сукупності на переконання суду, свідчить про малозначність вчиненого правопорушення, тому суддя дійшов висновку, що можливо, відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголосивши усне зауваження.
Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись статтями 22, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнити від адміністративної відповідальності та оголосити йому усне зауваження, а справу провадженням закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор