Справа № 210/3293/24
Провадження № 3-зв/210/2/24
іменем України
20 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши заяву судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. про самовідвід у розгляді протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.. 173 КУпАП, -
У провадження судді Дзержинського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А. надійшла заява судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. про самовідвід у розгляді протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.. 173 КУпАП.
В обґрунтування заяви суддя зазначила, що 29.05.2024 року приблизно о 15 год. 50 хв. За адресою м. Кривий Ріг, пр.-т Миру, 24 в приміщенні Дзержинського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_2 , чим образив гідність та порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство. Враховуючи, що вона займає посаду судді Дзержинського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області з метою виключення сумніву щодо об'єктивності розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, з метою уникнення можливих та вірогідних сумнівів сторін по справі в неупередженості судді, суддя звернувся з вказаною заявою.
У судове засіданні заявник не з'явився, неявка в судове засідання учасників судового провадження, які повідомлені належним чином про день, час та місце підготовчого судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви судді про самовідвід в розумінні ст.81 КПК України, положеннями якої визначено порядок розгляду судом відводу (самовідводу).
За таких умов, вивчивши мотиви заяви заявника про самовідвід та проаналізувавши матеріали судового провадження суд приходить до наступного.
Статтею 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Стаття 2 цього Закону передбачає що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, кожен громадянин має право не на будь-який, а на справедливий судовий розгляд і не будь-яким, а безстороннім судом.
Судді мають неухильно дотримуватися засад кримінального провадження, закріплених ст.7 КПК України, маючи на увазі, що їх порушення дає об'єктивні підстави для сумніву у неупередженості та безсторонності суду.
Згідно з частиною шостою ст.22 Кримінального процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто фактично законодавець визначив практику Європейського суду з прав людини частиною кримінального процесуального законодавства України.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Проте, при розгляді заяви про самовідвід жодної з перелічених у ч.1 ст.75 КПК України обставин, заявником не наведено та відповідно судом не встановлено.
Обставини, на які посилається суддя Вікторович Н.Ю., не можуть свідчити про упередженість судді та відповідно не можуть слугувати підставою для відводу судді.
Інших обставин, які б виключали участь судді в розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддею наведено не було.
В справі «Гаусшильдт проти Данії» ЄСПЛ зазначав, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу (самовідводу) в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Для відводу (самовідводу) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід (самовідвід), повинні бути доведеними. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Крім того, беручи до уваги те, що особиста безсторонність суду презюмується, а доказів протилежного у суду немає, відсутні підстави вважати про наявність у судді суб'єктивно упередженого ставлення до сторін процесу або про наявність у нього певної особистої заінтересованості в результатах розгляду справи.
Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об'єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді. Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. За суб'єктивним критерієм, для того, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді під час вирішення справи.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що суддя Вікторович Н.Ю. в поданій заяві про самовідвід не зазначає про те, що у неї наявна або може виникнути зацікавленість в розгляді даної справи. Сама ж заява мотивована необхідністю запобігання виникнення питань, щодо його упередженості, що з урахуванням вищевикладеного, не може слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід судді.
Так Європейським судом з прав людини у п.66 у рішенні по справі «Мироненко і Мартенкопроти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див.,зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N255, с.12, п.27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.794, п.38).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зауважив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У справі «Хаушильд проти Данії» Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії, п.43).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Підсумовуючи вказане, суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді (самовідвід) є процесуальним обов'язком, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України під час здійснення розгляду вказаної справи, які б слугували підставою для задоволення заяви про самовідвід і які унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у ній.
У цьому випадку, на думку заявника, підставою відводу є наявність у провадженні передумов, регламентованих п.4 ч.1 ст.75 КПК України, однак, останні в ході судового розгляду заяви по суті не були підтвердженні належними та допустимими доказами у розумінні ст.83 КПК України.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Зважаючи на викладене, суд при розгляді заяви судді про самовідвід не знайшов факт підтвердження наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді Вікторович Н.Ю., а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви про самовідвід, а тому в задоволенні заяви про самовідвід судді слід відмовити.
За таких обставин та керуючись вимогами ст.ст.1, 8, 9, 75, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, Конституцією України, суд, -
У задоволенні заяви судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. про самовідвід у розгляді протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.. 173 КУпАП- відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. А. Літвіненко