Справа №522/4340/24
Провадження № 2/522/3987/24
(ЗАОЧНЕ)
25 червня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті вчинення кримінального правопорушення,-
21 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті вчинення кримінального правопорушення, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 500 Доларів США, що станом на 13.03.2024 року еквівалентно 19 245,00 гривень, 500 Євро, шо станом на 13.03.2024 року еквівалентно 21 020,00 гривень, загальний розмір - 40 265,00 гривень.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року провадження у справі - відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу суду від 10 квітня 2024 року разом із копією позовної заяви було надіслано на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та згідно сервісу перевірки статусу відстеження АТ «УКРПОШТА», відправлення вручене особисто.
14 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла заява, у якій заявник вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
03 січня 2024 року у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12024162510000015 за заявою ОСОБА_1 , правова кваліфікації кримінального правопорушення - ч.4 ст.185 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР. З витягу вбачається, що 02.01.2024 року до ЧЧ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 , який просить вжити заходів правового характеру до невстановленої особи, яка 20.12.2023 року близько 14 години 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 під час дії правового режиму воєнного стану таємно, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку грошових коштів, які знаходилися у сейфі в спальній кімнаті. Сума матеріально збитку встановлюється.
Згідно постанови слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - Шевчової О. про закриття кримінального провадження від 03.02.2024 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024162510000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме, за відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
З постанови вбачається, що в якості потерпілого було допитано ОСОБА_1 , який пояснив, що 20.12.2023 року його сусідка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у нього дома так як вони живуть по сусідству та мають гарні відносини. 20.12.2023 року потерпілий залишив дівчат у себе дома та пішов на ринок «ПРИВОЗ» за продуктами, а повернувшись додому, виявив факт крадіжки грошових коштів із сейфу, а саме: 500 доларів США та 500 Євро. Після чого, 02.01.2024 року вирішив звернутися до відділку поліції.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (стаття 1177 ЦК України).
Постанова КЦС ВС від 11.10.2023 у справі № 466/9872/21 містить висновок про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
З боку позивача суду не надано доказів на підтвердження обставин, що викладені в позовній заяві, зокрема, не довів вчинення ОСОБА_3 відносно нього кримінального правопорушення, наявність в її діях вини, причинного зв'язку між її діями та шкодою, що є обов'язковою умовою настання цивільно-правової відповідальності.
Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 01.06.2022 у справі №757/59501/19-ц, факт вчинення відносно особи кримінального правопорушення може бути встановлений й ухвалою суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
В той же час, постанова слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - Шевчової О. про закриття кримінального провадження від 03.02.2024 року не містить вказівки на наявність у діях ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Проте, з її змісту вбачається, що кримінальне провадження було закрито на підставі п.ч2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно правової позиції Верховного Суду, наданої в постанові від 07.07.2021 року по справі № 487/1817/18, реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний або обвинувачений не вчинив злочину. На противагу цьому нереабілітуючих позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, у свою чергу, класифікуються за декількома критеріями: реабілітуючими та нереабілітуючими.
Реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі вказують про вчинення особою злочину.
До перших належать лише три підстави:
- встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення;
- не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Коли йдеться про реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження, слід виходити з того, що особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію.
До таких підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і мають наслідки зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації.
У зв'язку з тим, що кримінальне провадження №12024162510000015 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме: відсутність складу кримінального правопорушення, що відповідно до усталеної практики є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, що свідчить про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, приймаючи до уваги факт того, що позивач не довів вчинення ОСОБА_3 відносно нього кримінального правопорушення, наявність в її діях в його діях вини, причинного зв'язку між її діями та шкодою, що є обов'язковою умовою настання цивільно-правової відповідальності суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті вчинення кримінального правопорушення - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Текст рішення складено та підписано 25 червня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
25.06.2024