Справа № 761/6595/24
Провадження № 2/761/5788/2024
(заочне)
11 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, -
21.02.2024 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь за порушення грошового зобов'язання 3% річних в сумі 13 636,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 66 728,31 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року по кримінальній справі №465/1604/15 було задоволено частково цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 827,80 грн. матеріальної шкоди та 150 000,00 грн. моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати моральної шкоди не виконала, тому, позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, звернулась до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою позивача. Позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, як зазначено в заяві.
На підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін та заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, вироком Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року (справа №465/1604/15-к) ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, а також частково задоволено цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 827,80 грн. матеріальної шкоди та 150 000,00 грн. моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн. моральної шкоди.
Вирок набрав законної сили.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму у загальному розмірі 40 736,10 грн., що складається з 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 13 500,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 236,10 грн. за період з 02.02.2018 року по 01.02.2021 року.
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначила, що відповідач не виконує вирок Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року про стягнення з неї на користь позивача моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн, у зв'язку з чим, просила стягнути з неї 3% річних в сумі 13 636,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 66 728,31 грн. за період з 02.02.2021 року по 13.02.2024 року за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Положення зазначених норм права передбачають, що грошові зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках цивільні права та обов'язки можуть визначатися у рішенні суду. Адже у разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов'язання, здійснюється судом.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає грошове зобов'язання - сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов'язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт, рішення суду). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а також цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі № 646/14523/15-ц).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, не надала доказів виконання рішення суду.
Зважаючи на викладене вище, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання рішення суду, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 02.02.2021 року по 13.02.2024 року 3 % річних у сумі 13 636,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 66 728,31 грн.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76-81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних в сумі 13 636 (тринадцять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 00 копійок та інфляційні втрати в сумі 66 728 (шістдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 31 копійку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула