Справа № 500/2047/24
12 червня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФИНТРЕЙД" з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2023 Тернопільською митницею видано картку відмови в прийняті митної декларації № UA403030/2023/000533, та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030\2023\000085\2.
Таке рішення мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, внаслідок прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості, ТОВ «Торговий Дім «Финтрейд» збільшено митних платежів на загальну суму 34 819.83 грн., що складається в т.ч. з ввізного мита на 5 616.10 грн. та податку на додану вартість до оплати на 29 203,73 грн.
Позивач, не погоджуючись з даним коригуванням, однак з метою уникнення простою імпортованого товару подав нову електронну митну декларацію №23UA403030023130U5 від 05.10.2023, де зазначено вище вказаний обчислений Відповідачем показник митної вартості товару, сплачено частину митних платежів, а частину суми внесено як гарантійний внесок. Про що зазначено в виправленій декларації Позивача.
Позивач, ТОВ «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» не погодився з такими рішеннями відповідача про коригування (збільшення) митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 12.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 23.04.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000085/2 від 05.10.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках виконання положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору № 2 від 03.03.2023. Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, яка підписана двома сторонами договору, однак до митного оформлення даний документ не поданий.
Згідно поданої митної декларації, у графах 18 «Транспортний засіб відправлення» значиться транспортний засіб з номерними знаками RZ699EA/BC9829XF. Додатково на вимогу митного органу декларантом надано заявку на перевезення № GI4343-GR від 04.10.2023, з якої вбачається, що товар «мішки поліпропіленові» перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками RZ699EA/BC9829XF, однак у даній заявці містяться недостовірні відомості, а саме: вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, проте до митного оформлення надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022; у графі «Відправник вантажу» вищевказаної заявки зазначено «SHREE NILKANTH POLYTEX RAJPAR NASITPAR ROAD, INDIA», однак згідно поданої митної декларації відправником є «KAMURI VIETNAM»; заявка видана 04.10.2023, що викликає обґрунтований сумнів у її достовірності.
Прайс-лист від 01.05.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФИНТРЕЙД", що обмежує конкурентність.
У довідці про транспортні витрати №GI4361-1 від 29.09.2023 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФИНТРЕЙД" зазначає, що «Страхування вантажу не проводилося», проте, у інвойсі № KAM-FIT-23010 від 27.07.2023 зазначено, що ціна за страхування становить 43,08 USD/ Також декларантом до митної декларації надано страховий поліс № 0007545/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023/SDBS01 від 08.08.2023.
Отже, Тернопільською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Відповідно до частин 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлена вимога стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації.
Декларантом надіслано лист від 05.10.2023 б/н та повідомлено митний орган про відсутність будь-яких додаткових документів.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами подібних (аналогічних) товарів є значно вищою.
За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.
За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 25.09.2023 № UA100390/2023/713979 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на прийняття митної декларації становить 2,6186 дол. США/ кг.».
Отже, як вбачається із вищенаведеного, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403030/2023/000085/2 від 05.10.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару № 1 згідно ЕМД від 25.09.2023 № UA100390/2023/713979 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на прийняття митної декларації становить 2,6186 дол. США/кг.
Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000085/2 від 05.10.2023 року прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.05.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 12.06.2024 року о 11:30 год.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
03.03.2023 року Між ТОВ «Торговий дім «Финтрейд» та фірмою «KAMURI VIETNAM JSM» укладено зовнішньоекономічний договір на постачання товарів (мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки, без логотипу, виробник «KAMURI VIETNAM JSM», країна виробництва: В'єтнам VN). Відповідно до укладеного між сторонами контракту (договору) визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару, строки поставки і оплати поставленого товару.
На умовах контракту, та додатків до нього Позивачем ТОВ «Торговий Дім «Финтрейд» 04.10.2023 року було імпортовано на митну територію України товари - мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки. без логотипу. Виробник «KAMURI VIETNAM JSM», країна виробництва: В'єтнам VN.
З метою оформлення зазначеного вище митного товару 04.10.2023 Позивачем подано електронну митну декларацію № 23UA403030022961U2, та пакет документів, що підтверджують митну вартість товару, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються.
Разом із вищезазначеною вантажною митною декларацією, Позивачем, ТОВ «Торговий Дім «Финтрейд», надано весь перелік документів, перелічений в ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: зовнішньоекономічний контракт із «KAMURI VIETNAM JSM» та додатки до нього, інвойси, пакувальні листи до інвойсів, сертифікати походження імпортованих товарів, листи нерезидента «KAMURI VIETNAM JSM», тощо.
За результатами опрацювання наданих документів Тернопільська митниця безпідставно, упереджено та незаконно дійшла висновку, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та у сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, у зв'язку з чим вказала Позивачу надати додаткові документи. Позивачем надано додаткові документи, проте, Тернопільська митниця поставила під сумнів їх правильність, та визначила митну вартість товару за резервним методом. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено.
05.10.2023 Тернопільською митницею видано картку відмови в прийняті митної декларації № UA403030/2023/000533, та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030\2023\000085\2, в бік збільшення за резервним методом визначення митної вартості товарів (відповідно до ст. 64 Митного кодексу України), яким збільшено митну вартість імпортованих позивачем товарів: мішків для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки без логотипу:
мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE-- 48 000 шт.
Виробник «KAMURI VIETNAM JSM», країна виробництва: В'єтнам VN. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та загальна кількість товару складає - 48 000 шт. ( загальна вартість товару 10 242.02 доларів США) - з 10 242.02 доларів США до 14 077.59 доларів США, що призвело до збільшення платежів з ввізного мита на 5 616.10 грн. та з податку на додану вартість до оплати на 29 203.73 грн.;
Таке рішення мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, внаслідок прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості, ТОВ «Торговий Дім «Финдрейд» збільшено митних платежів на загальну суму 34 819.83 грн., що складається в т.ч. з ввізного мита на 5 616.10 грн. та податку на додану вартість до оплати на 29 203.73 грн.
Позивач, не погоджуючись з даним коригуванням, однак з метою уникнення простою імпортованого товару подав нову електронну митну декларацію №23UA403030023130U5 від 05.10.2023, де зазначено вище вказаний обчислений Відповідачем показник митної вартості товару, сплачено частину митних платежів, а частину суми внесено як гарантійний внесок. Про що зазначено в виправленій декларації Позивача.
Позивач, ТОВ «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» не погодився з такими рішеннями відповідача про коригування (збільшення) митної вартості товарів.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Методичних рекомендацій були вчинені дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією, серед них зокрема:
- перевірка повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;
- перевірка товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;
- перевірка наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну;
- перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірка достовірності декларування витрат на транспортування;
- перевірка документів, що містять відомості про вартість страхування (страхувальник, вигодонабувач, розмір страхового покриття, розмір витрат на страхування, наявність додаткового покриття, валюта);
- перевірка включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо);
- перевірка наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;
- перевірка наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість;
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірка та аналіз документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор»;
- перевірка способу, умов та терміну оплати за товари тощо.
Відповідно до п. 2.4 розділу 2 Методичних рекомендацій за результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України.
Вказаною статтею визначається право митного органу письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення митної вартості.
Митним кодексом України (ст. 49, 54) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і саме митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості.
Згідно із ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України.
Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Метод визначення митної вартості імпортованих товарів в кожному окремому випадку визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
Згідно норм ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, законодавством України не передбачено можливості коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів, визначеної за основним методом визначення вартості товарів, в зв'язку з тим, що декларантом при імпортуванні інших партій товару за одним й тим же контрактом раніше було самостійно обрано резервний метод визначення вартості імпортованих товарів, оскільки метод визначення митної вартості товарів в кожному випадку визначається декларантом самостійно.
Окрім того, слід зазначити, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №820/17417/14, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів підставами неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів (основного методу) не стали розбіжності чи невідповідності, які надають обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості товарів. Жодних конкретних розбіжностей чи невідповідностей у кількості чи у вартості імпортованого товару у документах, які подано на підтвердження митної вартості імпортованих товарів чи обґрунтування сумніву відповідача не зазначено.
Відповідно до норм ч. 2, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Позивач вважає протиправною позицію відповідача про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи не дають можливості визначити вартість імпортованих товарів за методом ціни договору, а тому, відповідно, позивач вважає протиправним застосування до визначення митної вартості вищезазначених товарів резервного методу визначення вартості імпортованих товарів.
Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 року Відповідачем збільшено платежів (заявлено вимогу про стягнення грошових коштів) на загальну суму 34 819.83 грн., що складається в т.ч. з ввізного мита на 5 616.10 грн. та податку на додану вартість до оплати на 29 203.73 грн.
Отже, аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню. Більше того з доданих до позову додатків навпаки належними та достовірними доказами підтверджується розмір митної вартості товару супроводжуючими документами включаючи зовнішньоекономічний договір.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем безпідставно та без урахування усіх обставин.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.
З матеріалів справи видно, що правову допомогу було надано адвокатом Скибою В.М., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 28.08.2023 року.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 8000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 28.08.2023 року.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У відповідності до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та не відповідають реальності таких витрат, та розумності їхнього розміру.
Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд часткового погоджується з доводами відповідача щодо недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України, а тому вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3028,00 грн. згідно квитанції від 02.04.2024 року.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.10.2023 року за № UA403030\2023\000085\2, щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Финтрейд» (код за ЄДРПОУ 41908814).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФИНТРЕЙД" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Робоча, 82А,м. Херсон,Херсонська обл., Херсонський р-н,73011 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.