24 червня 2024 року м. Рівне №460/4909/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172650008191 від 15.04.2024 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати звернення до відповідача.
Мотивуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що пенсійним органом протиправно відмовлено в призначенні йому пенсії, оскільки на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має пільгу щодо зменшення пенсійного віку. Просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Позиція відповідача 1 щодо позовних вимог висловлена у відзиві від 23.05.2024, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що поданими позивачем документами підтверджено, що він працював (проживав) у зоні радіоактивного забруднення станом на 1 січня 1993 року лише 2 роки 8 місяців 4 дні, що не є достатнім та не дає право на зниження пенсійного віку. До документів долучено довідку про проживання від 17.10.2023 №1842, видану Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області, згідно якої ОСОБА_1 проживав з 01.01.1986 по 09.12.1987, з 20.11.1989 по 01.09.1998 в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, територія якого відносилася до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 22.06.1992 ОСОБА_1 навчався в Дубнівському СПТУ №27, територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони. Відповідно до довідок від 22.01.2024 №К-19/01.15 та від 23.01.2024 №К-20/01.15, виданих Об'єднаним трудовим архівом Старовижівської районної ради Волинської області, ОСОБА_1 працював в колгоспі с.Журавлине Старовижівського району з 15.09.1986 по 15.11.1986 та з 15.09.1992 по 15.10.1992, територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони. За наведеного, вважав оскаржуване у справі рішення правомірним та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
27.05.2024 до суду надійшов відзив відповідача 2, в якому останній заперечив проти задоволення позову. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначав, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення від 15.04.2024 за №172650008191 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. При цьому відповідачем 2 наголошено, що, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, то право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у нього відсутнє. З огляду на викладене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з довідкою Рівненської обласної державної адміністрації від 04.12.2023 №563 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Немовицької сільської ради № 1842 від 17.10.2023, позивач зареєстрований та постійно проживав з 01.01.1986 по 09.12.1987, з 20.11.1989 по 01.09.1998 роки в селі Тинне Сарненського району Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
01.02.2024 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 15.04.2024 №172650008191, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на відсутність у позивача станом на 01.01.1993 проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Вказано, що період роботи (проживання) позивача на відповідній території становить 2 роки 8 місяців 4 дні. Наголошено, що згідно диплому НОМЕР_1 від 22.06.1992 ОСОБА_1 навчався в Дубнівському СПТУ №27, територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони. Відповідно до довідок від 22.01.2024 №К-19/01.15 та від 23.01.2024 №К-20/01.15, виданих Об'єднаним трудовим архівом Старовижівської районної ради Волинської області, ОСОБА_1 працював в колгоспі с.Журавлине Старовижівського району з 15.09.1986 по 15.11.1986 та з 15.09.1992 по 15.10.1992, територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 55-1 від 19.12.2023), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Положеннями п.2.22 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1): документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення/відомості про місце проживання, зазначені у п.2.22 розділу ІІ Порядку №22-1, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування/відповідні документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Право ж на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років станом на 01.01.1993, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування.
Спірним у межах даної судової справи є питання наявності у позивача права на призначення їй пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII, тобто зі зменшенням пенсійного віку, з огляду на тривалість її проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факти проживання/роботи особи на території зон радіоактивного забруднення засвідчуються довідками підприємств, установ, організацій (військкоматів) та органів місцевого самоврядування відповідно.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
При цьому, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт її проживання (роботи), а не реєстрації у певній зоні радіоактивного забруднення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №572/245/17.
Як встановлено вище судом, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується довідкою від 04.12.2023 №563, виданою уповноваженим на те державним органом - Рівненською обласною державною адміністрацією, який при видачі зазначеної довідки перевірив достовірність поданих позивачем документів. За змістом цієї довідки, позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Дослідженою судом довідкою від 17.10.2023 №1842, виданою Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області підтверджено, що ОСОБА_1 проживав з 01.01.1986 по 09.12.1987 (1 рік 11 місяців 9 днів), з 20.11.1989 по 01.09.1998 (8 років 9 місяців 13 днів) в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, територія якого відносилася до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с.Тинне Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, факт проживання (роботи) ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років підтверджено належним чином.
Позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 3 роки, оскільки належними і допустимим доказами підтверджено, що позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986.
Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування додаткового зниження пенсійного віку позивача, яке здійснюється виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, але не більше 6 років, з огляду на сукупний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення більше 10 років.
Таким чином, позивач наділений правом на зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на умовах статті 55 Закону №796-XII на 6 років (3 роки - початкова величина зниження та 3 роки додатково (з розрахунку 1 рік за 2 роки проживання)), а відтак, останній набув право на призначення такої пенсії у віці 54 років.
Одночасно, суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІ є наявність в особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент подання заяви про призначення пенсії у позивача було достатньо страхового стажу (26 років 8 місяців 19 днів).
За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІ.
Відповідачами не спростовано належність та достатність наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як особі, потерпілій від Чорнобильської катастрофи.
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідачів на те, що позивач не набув права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 №796-XII, оскільки у певні періоди навчався і працював на територіях, які не відносяться до радіоактивно забрудненої зони.
Так, відповідачами зазначено, що відповідно до диплому НОМЕР_1 від 22.06.1992 ОСОБА_1 навчався в Дубнівському СПТУ №27.
Відповідно до довідок від 22.01.2024 №К-19/01.15 та від 23.01.2024 №К-20/01.15, виданих Об'єднаним трудовим архівом Старовижівської районної ради Волинської області, ОСОБА_1 працював в колгоспі с.Журавлине Старовижівського району з 15.09.1986 по 15.11.1986 та з 15.09.1992 по 15.10.1992.
Разом з тим, в силу вимог Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону №796-XII документами, що підтверджують факт проживання особи на територіях радіоактивного забруднення є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Наявними та дослідженими у справі доказами засвідчено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази проживання позивача на території міста Дубно чи селища Журавлине, а тому покликання пенсійного органу на те, що позивач проживав на території, яка не відноситься до зони радіоактивного забруднення, є лише припущеннями, які не можуть бути предметом доказування в адміністративному судочинстві.
З даного приводу суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, а саме: дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність в особи посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт її реєстрації та проживання на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд вказав на наявність в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Аналогічно, безпідставними є покликання пенсійного органу на неможливість зарахування до періоду постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення періоду проходження ним військової служби з 10.12.1987 по 18.11.1989, оскільки проходження військової служби жодним чином не спростовує відомостей про постійне проживання позивача у зоні радіоактивного забруднення, про що зазначено в довідці органу місцевого самоврядування.
Крім того, суд зауважує, що означені вище аргументи не слугували підставою для прийняття спірного рішення (не зазначені у рішенні).
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач 1, відмовивши у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а рішення про таку відмову від 15.04.2024 №172650008191 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Як було зазначено вище судом, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.
При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.
Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):
- пункт 1.1. розділу І - заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);
- пункт 4.1. розділу IV - заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;
- пункт 4.2. розділу IV - після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Одеській області.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
У той же час, за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.
Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.
Не є спірним у справі, що заяву про призначення пенсії позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду за місцем його проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Подана заява, з урахуванням принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.
При цьому, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов'язане здійснювати виплату такої пенсії.
Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону.
Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідачів не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб'єктів владних повноважень - призначити та виплачувати позивачу пенсію.
Як встановлено судом, позивач, одночасно з поданням заяви про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, надав усі необхідні документи для призначення такої пенсії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як встановлено судом, позивачу виповнилося 54 роки 06.12.2023, а до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії він звернувся 01.02.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (з урахуванням зменшення пенсійного віку).
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з принципом процесуальної економії слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Тому, на переконання суду, в даному випадку, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідачів призначити та виплачувати йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 07.12.2023, а не з дати звернення із заявою про призначення такої пенсії.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.04.2024 №172650008191 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.12.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.12.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385)
Суддя С.А. Борискін