21 червня 2024 року м. Рівне №460/24199/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17.04.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 17.04.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №460/24199/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 17.04.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Позивач подав до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення нарахування підвищення до пенсії з 17.04.2023 по 31.12.2023 у розмірі, який дорівнює двом прожитковим мінімумам, а не двом мінімальним заробітним платам, а починаючи з 01.01.2024 у розмірі, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам (з розрахунку один розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн) та зобов'язати вжити заходи задля належного виконання судового рішення.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №460/24199/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 17.04.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Таким чином, вказаною постановою суду достеменно встановлено спосіб її виконання.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення у даній справі позивачу проведено перерахунок доплати до пенсії з 17.04.2023 по 31.12.2023, виходячи із двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Однак, з 01.01.2024 при виконанні постанови суду органом Пенсійного фонду нараховано позивачу підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, станом на 01.01.2024 - 1600 грн (дві мінімальної заробітної плати становить 3200 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Суд наголошує, що резолютивна частина постанови суду зобов'язального змісту в цій справі повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Жодного неоднозначного тлумачення таке постанова суду не припускає.
Тому, виконуючи постанову суду в цій справі відповідач зобов'язаний був застосовувати розмір доплати - два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Так, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становить: у 2023 році - 2684 гривні (2684 х 2 = 5368); у 2024 році - 3028 гривень (3028 х 2 = 6056).
Враховуючи зміну розміру такого прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Причому, за період з 17.04.2023 по 31.12.2023 Пенсійний орган правомірно нарахував позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Однак, суд встановив, що здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення з 01.01.2024, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення, що не відповідає двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, чим порушив право позивача на отримання зазначеного підвищення у належному розмірі, захищене відповідним судовим рішенням.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов'язком такого боржника.
Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду при виконанні постанови суду, оскільки у такий спосіб суб'єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню права позивача на соціальний захист та належний рівень життя, яке гарантоване статтею 46 Конституції України та відновлене у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні судового рішення, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання судового, ухваленого в адміністративній справі №460/24199/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №460/24199/23 в частині застосування при нарахуванні ОСОБА_1 з 01.01.2024 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розрахункової величини - дві мінімальні заробітні плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
У задоволенні заяви в частині визнання протиправними дій на виконання судового рішення щодо нарахування доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.04.2023 по 31.12.2023 у розмірі, який дорівнює двом прожитковим мінімумам, а не двом мінімальним заробітним платам - відмовити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 21.06.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО