24 червня 2024 року м. Рівне №460/904/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати дії ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та доплати пенсії як проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення в сумі 13079,57грн протиправними; 2) визнати протиправним застосування ЗУ-796 для визначення розміру мінімальної пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни - так як це різнопредметні Закони; 3) зобов'язати ГУ ПФУ нарахувати та виплачувати пенсію та доплати згідно ст. 39 ЗУ-796 в розмірі 24041,75грн/місяць, починаючи з 01 серпня 2023 року; 4) здійснювати перерахунок із змінами прожиткового мінімуму для працездатних осіб (основна пенсія, ПКМУ 656) та розміру мінімальної зарплати (доплати по ст. 39 ЗУ-796); 5) винести окрему ухвалу у зв'язку з нехтуванням ГУ ПФУ висновків КСУ та ВПВС та рішення суду в конкретній справі. В обґрунтування позовних вимог вказує, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та є отримувачем адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.07.2010 №656. Позивач зауважує, що при визначенні розміру адресної допомоги пенсійним органом протиправно враховано доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону №796. Після перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 30.11.2022 у справі №460/38769/22 позивачу було зменшено розмір вказаної допомоги. Позивач зазначає, що йому має бути нарахована доплата, передбачена статтею 39 Закону №796 у сумі двох мінімальний заробітних плат (станом на 01.08.2023 - 13400грн) та адресна допомога згідно постанови КМУ від 28.07.2010 №656 у сумі 10641,75грн (2027грн х 525%) та вважає дії відповідача щодо зменшення розміру пенсійних виплат протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.02.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог про здійснення перерахунку із змінами розміру мінімальної зарплати (доплати по ст. 39 ЗУ-796) та винесення окремої ухвали у зв'язку з нехтуванням ГУ ПФУ висновків КСУ та ВПВС та рішення суду в конкретній справі.
Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в решті позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.03.2024 зупинено провадження у справі згідно підпункту 15.13 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Ухвалою суду від 03.06.2024 поновлено провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву скористався. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з 09.12.1986. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №460/38769/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 24.02.2022 до зміни законодавства або зміни правового статусу. Рішення набрало законної сили 31.12.2022. При перерахунку пенсії на виконання судового рішення у зв'язку з встановленням підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (4962,00 грн) переглянуто (зменшено на суму підвищення) державну адресну допомогу, яка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 (зі змінами), встановлюється до пенсії у разі, якщо розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) не досягає, зокрема, в осіб з інвалідністю внаслідок війни IІ групи - 525 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому розмір пенсії до виплати за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 не змінювався. З 24.02.2022 розмір пенсії, визначений з урахуванням судового рішення, становив 10153,50 грн, у тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлене на виконання рішення суду, та 946,88 грн. - державна адресна допомога (до 1934,00 грн х 525 %); З 01.07.2022 - 10641,75 грн, у тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду, та 1238,90 грн. - державна адресна допомога (до 2027,00 грн х 525 %). З 01.10.2022 розмір пенсії, визначений з урахуванням вимог Закону №2262-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 № 2040-ІХ, та з урахуванням судового рішення становив 12021,18 грн, в тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду. З 01.03.2023 розмір пенсії, визначений з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 №460/38769/22, становить 13079,57 грн, в тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду. Доплата пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 №460/38769/22, становить 6035,85 грн. На підставі вищевикладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому підтримав позовні вимоги.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з 09.12.1986 як отримувач пенсії по інвалідності ІІ групи як особа з інвалідністю внаслідок війни, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог Постанови КМУ від 28.07.2010 №656.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №460/38769/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 24.02.2022 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №460/38769/22 набрало законної сили 31.12.2022.
З 24.02.2022 розмір пенсії, визначений з урахуванням судового рішення, становив 10153,50 грн, у тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлене на виконання рішення суду, та 946,88 грн. - державна адресна допомога (до 1934,00 грн х 525 %).
З 01.07.2022 - 10641,75 грн, у тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду, та 1238,90 грн. - державна адресна допомога (до 2027,00 грн х 525 %).
З 01.10.2022 розмір пенсії, визначений з урахуванням вимог Закону №2262-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 № 2040-ІХ, та з урахуванням судового рішення становив 12021,18 грн, в тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду. Виплата адресної допомоги припинена.
З 01.03.2023 розмір пенсії, визначений з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 №460/38769/22, становить 13079,57 грн, в тому числі 4962,00 грн - підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлене на виконання рішення суду.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати йому пенсії у неналежному розмірі, звернувся до відповідача з заявою.
Відповідачем листом було відмовлено у перерахунку пенсії позивача та вказано, що пенсія останньому виплачується відповідно до вимог чинного законодаства.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
З метою соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників бойових дій і підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінет Міністрів України 28 липня 2010 року прийнято постанову «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» №656 (далі - Постанова №656).
Пунктом 1 цієї Постанови було передбачено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 210 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
На реалізацію наведених положень, у зв'язку з тим, що розмір пенсії позивача станом на 24 лютого 2022 року складав менше 525% (1934*525%= 10153,50грн), відповідачем проводились нарахування та виплата щомісячної державної адресної допомоги в сумі 946,88грн.
З 01.07.2022 проводились нарахування та виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбачено постановою №656, в сумі 1238,90грн
У подальшому, у зв'язку з набранням чинності рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 460/38769/22, проведено нарахування доплати за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 4962,00грн.
З 01.10.2022 розмір пенсії позивача став перевищувати 525 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме становив 12021,18грн, а тому правові підстави для проведення нарахування і виплати щомісячної державної адресної допомоги згідно Постанови №656 у відповідача відпали.
Твердження позивача про те, що відповідач безпідставно врахував до складу пенсії під час визначення її розміру для встановлення підстав для проведення нарахування та виплати щомісячної державної адресної допомоги, доплати за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, установленої рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, є помилковим.
Як вбачається зі змісту абзацу 2 пункту 1 Постанови №656 розмір пенсії визначається з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством.
Отже, доплата за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», правомірно включена відповідачем до складу пенсії позивача, що і стало підставою для припинення нарахування і виплати щомісячної державної адресної допомоги.
За таких обставин, твердження позивача про наявність правових підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної адресної допомоги у сумі 10641,75грн, є помилковими.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії із змінами прожиткового мінімуму для працездатних осіб (основна пенсія, ПКМУ 656), то суд зазначає, що на час звернення позивача у цій справі до суду спору щодо перерахунку пенсії без врахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб не існувало, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Щодо вимог в частині визнання дій ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та доплати пенсії як проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення в сумі 13079,57грн протиправними та зобов'язання ГУ ПФУ нарахувати та виплачувати пенсію та доплати згідно ст. 39 ЗУ-796 в розмірі 24041,75грн/місяць, починаючи з 01 серпня 2023 року, суд зауважує наступне.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №460/38769/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 24.02.2022 до зміни законодавства або зміни правового статусу. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в адміністративній справі №460/38769/22 набрало законної сили 31.12.2022.
Суд роз'яснює позивачу, що в згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382, ст. 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа № 806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа № 820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року ( справа № 803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа № 661/89/17), від 24 липня 2020 року ( справа № 501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
Суд звертає увагу на те, що у разі, якщо рішення суду у справі №460/38769/22 не виконується пенсійним органом в повному обсязі, чи пенсійний орган не провів виплату вже присудженої доплати до пенсії чи така виплата здійснюється в неналежному розмірі, то у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).
Однак, відповідні заяви повинні бути подані в межах справи №460/38769/22.
А тому суд дійшов висновку, що у частині вимог, що стосуються нарахування та виплати доплати, передбаченої ст. 39 Закону №796 слід відмовити.
Також варто зазначити, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Так, повноваженнями щодо нарахування та виплати пенсії наділений виключно відповідний орган Пенсійного фонду України, а тому зазначення судом конкретних сум при перерахунку пенсії, зокрема, як просить позивач у розмірі 24041,75, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог про визнання протиправним застосування ЗУ-796 для визначення розміру мінімальної пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни - так як це різнопредметні Закони, варто зазначити, що задоволенню вони не підлягають з наступних підстав.
Матеріалами справи стверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з 09.12.1986 як отримувач пенсії по інвалідності ІІ групи як особа з інвалідністю внаслідок війни, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З наведеного слідує, що відповідач при призначенні пенсії та її подальших перерахунках для визначення її основного керувався саме Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як стверджує позивач.
Вказане також підтверджується перерахунками пенсії позивача, доданими до відзиву на позовну заяву.
При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що оцінка таких обставин не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк