24 червня 2024 року м. Рівне №420/12410/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Рівненській області
доОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 13446,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку з фізичних осіб в загальній сумі 13446,18 грн. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. Вимога про сплату недоїмки, виставлена контролюючим органом, відповідачем виконана не була, а тому податковий орган звернувся з даним позовом про стягнення коштів з платника податків в судовому порядку. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №420/12410/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 адміністративну справу №420/12410/22 передано за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Гудимою Н.С. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 23.05.2023 позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених п.2 ч.1 ст.240 КАС України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 31.10.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило. Відтак, в силу вимог ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно з обліковими картками податкового органу у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість на загальну суму 13446,18 грн., а саме: з земельного податку з фізичних осіб, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №48444-5013-1716 від 26.02.2019, №269035-5005-1716 від 18.02.2020 та №648126-2405-1716 від 13.03.2021.
У всіх вказаних податкових повідомленнях-рішеннях зазначена адреса платника податків ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Як свідчать матеріали справи, на цю ж адресу і були направлені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, однак відповідачу не вручені, поштові конверти повернулися на адресу податкового органу з відміткою "за закінчення терміну зберігання".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.
За правилами ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Зміст наведених положень свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалося судом раніше, податковий орган стверджує, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 13446,18 грн виник у зв'язку з несплатою останньою грошових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями №322685-5013-1716 від 30.07.2019, №269035-5005-1716 від 18.02.2020 та №648126-2405-1716 від 13.03.2021.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов'язання.
На час прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.07.2019 та від 18.02.2020 діяла редакція п.58.2 ст.58 ПК України, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення від 30.07.2019 та від 18.02.2020 можуть вважатися вручені відповідачу, якщо такі були надіслані йому на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження.
В подальшому Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” від 16.01.2020 №466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року) пункт 58.3. статті 53 ПК України було змінено й викладено його в редакції, у відповідності до якої податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, згідно з п.42.2 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття та надіслання податкового повідомлення-рішення від 13.03.2021) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Тобто, податкове повідомлення-рішення від 13.03.2021 може вважатися належним чином врученим відповідачу у разі його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
Як свідчать матеріали справи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується як листом Державної міграційної служби України від 16.02.2023 (а.с.40),так і відповіддю з Єдиного демографічного реєстру від 06.04.2023 (а.с.53).
Також судом встановлено, що в період здійснення відповідачем підприємницької діяльності з 08.12.2005 по 06.08.2014 зареєстрованою адресою місцезнаходження останньої було: АДРЕСА_3 (а.с.52).
Водночас, згідно з відривним корінцем до запиту Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07.11.2022 №420/12410/22/68196/22 повідомлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по місту Одеса та Одеській області не значиться (а.с.32).
Натомість усі податкові повідомлення-рішення направлені позивачем відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , яка не є ні зареєстрованою адресою (податковою адресою), ні останнім відомим позивачу місцем проживання/перебування відповідача.
Ухвалою суду від 06.04.2023 у ГУ ДПС у Рівненській області витребувано та зобов'язано надати суду у 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали докази проживання/реєстрації відповідача за адресою, на яку надсилалися податкові повідомлення-рішення та вимога, на підставі яких виник податковий борг.
Поряд з цим, податковий орган не надав суду жодних логічних пояснень та обґрунтувань своїх дій щодо причин і підстав направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як одночасно мав у розпорядженні інформацію про зареєстровану юридичну адресу відповідача в Рівненській області, Гощанський район, с. Горбаків (а.с.9).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано документального підтвердження вручення відповідачу за податковою адресою податкових повідомлень-рішень №48444-5013-1716 від 26.02.2019, №269035-5005-1716 від 18.02.2020 та №648126-2405-1716 від13.03.2021, то відповідно платник податків ОСОБА_1 , не є повідомленою про наявність податкового зобов'язання в установленому ПК України порядку.
За змістом п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд вказав, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові від 21.09.2022 у справі №824/1571/19-а.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення №322685-5013-1716 від 30.07.2019, №269035-5005-1716 від 18.02.2020 та №648126-2405-1716 від13.03.2021 належним чином врученими відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ними грошові зобов'язання, узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з їх несплатою.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №200/1185/21-а.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач в ході розгляду справи не довів обґрунтованість позовних вимог в спірних правовідносинах, доказів наявності у відповідача узгодженого податкового боргу не надав. Натомість, доводи та аргументи відповідача, якими останній обґрунтовував відзив на позов, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд.12, м. Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Н.С. Гудима