Справа № 420/11896/24
24 червня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів та здійснити виплату донарахованих сум;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 16 листопада 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів та здійснити виплату донарахованих сум;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів та здійснити виплату донарахованих сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 16 листопада 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів та здійснити виплату донарахованих сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та обчисленням інших щомісячних видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів встановлених окладів, з урахуванням виплачених сум.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.03.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.
25.04.2024 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто шляхом надання до суду доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, зокрема, копії паспорта позивача та копії довідки щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , а також Витяг з реєстру територіальної громади щодо позивача.
Ухвалою суду від 02.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
29.05.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Клопотання мотивоване пропуском позивачем строку звернення до суду, а також тим, що 23.02.2024 позивач вже звертався до адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа 420/6075/24).
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відповідач зазначив, що наказом командувача військ Оперативного командувача " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (по особовому складу) від 10.11.2021 №302 позивача було звільнено з військової служби. У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.11.2021 №117 позивача було виключено зі списків особового складу з 16.11.2021. ІНФОРМАЦІЯ_3 було підготовлено грошовий атестат № НОМЕР_3 , у якому було зазначено розміри грошового забезпечення позивача, у тому числі розмір посадового окладу та окладу за військове звання. Також ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено довідку №927 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавко, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, у якій зазначені відомості про виплачені позивачу розміри грошового забезпечення, у тому числі розміри виплаченого посадового окладу та окладу за військове звання. Вказані документи були отримані позивачем та надані після подання заяви про перерахунок пенсії до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшої підготовки відповідного подання про перерахунок пенсії.
Вказане, на переконання відповідача, свідчить про обізнаність позивача у листопаді 2021 року про розміри складових його грошового забезпечення, а також про розміри виплаченого йому посадового окладу та окладу за військове звання, у тому числі розміри інших виплат, які було розраховані із використанням цих складових.
Відтак, відповідач вважає, що звертаючись 17.04.2024 до суду із цим позовом позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, який визначений у статті 233 КЗпП України, а також пропустив річний строк, який передбачений у статті 234 КЗпП України для можливості поновлення строків визначених у статті 233 КЗпП України.
Щодо повторного звернення до адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами відповідач зазначив, що 23.02.2024 позивач вже звертався до адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа 420/6075/24). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі №420/6075/24 в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду було відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було повернуто позивачеві.
Відповідач вважає, що обставини, які були встановлені у судовому рішенні (ухвалі) від 03.04.2024 по справі №420/6075/24, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини.
Розглянувши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.03.2016 року по 16.11.2021 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.11.2021 року №117, підполковника ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » колишнього заступника військового комісара начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 , звільненого наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) №302 від «10» листопада 2021 року, у запас за підпунктом «й» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 16.11.2021 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 8).
Також наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.11.2021 року №117 передбачено, що при звільненні позивачу нараховано до виплати:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу з 01.11.2021 по 12.11.2021 рік з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років до посадового окладу;
одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 06 календарних років у розмірі 56274 (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири) гривень 75 копійок;
відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошову компенсацію за 28 діб невикористаної за 2020, 2021 роки додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій.
Однак, як вказано у позові, за періоди з 01.01.2020 по 31.12.2020 рр., 01.01.2021 по 16.11.2021 рр. відповідачем нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як наслідок наступні виплати, а саме одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які розраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, також виплачені не у повному обсязі, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2024 року вих. № 943/9/228 у відповідь на заяву представника позивача від 31.01.2024 року щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 16.11.2021 рр. із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 16.11.2021 рр. (а.с. 11-12).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 16.11.2021 рр., грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України "Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів" у редакції до 19.07.2022 року передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 року №2352-IX внесено зміни до ст.233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 року №2352-IX набув чинності 19.07.2022 року.
Отже, редакція ст.233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, підлягають застосуванню з 01.07.2023 року.
Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: “…на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком”.
Правову позицію з приводу того, яка саме редакція статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, викладено зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №160/759/23, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14605/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Таким чином, оскільки станом на момент звільнення позивача з військової служби (10.11.2021 року) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні даного позову не пропущено строк звернення до суду.
Окрім того, суд враховує, що предметом спірних правовідносин слугувала відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2020 по 16.11.2021 рр. із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Як зазначено вище, 31.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2024 року вих. № 943/9/228 позивачу відмовлено у перерахунку та виплаті грошового забезпечення період з 01.01.2020 по 16.11.2021 рр. (а.с. 11-12).
З огляду на вказане, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.
В статті 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.
Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду цього позову, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не підтвердився.
Що стосується доводів відповідача стосовно повторного звернення позивача до адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами.
На підставі даних автоматизованої системи документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що дійсно 23.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із аналогічними позовними вимогами (справа №420/6075/24).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року у справі №420/6075/24 адміністративний позов залишений без руху, позивачу повідомлено про необхідність усунути, зазначені в ухвалі суду недоліки, у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №420/6075/24 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду; адміністративний позов повернуто позивачеві. При цьому, позивачу роз'яснено, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №420/6075/24 не була оскаржена та набрала законної сили 03.04.2024 року.
17.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом (справа №420/11896/24).
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 168 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 168 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Отже, повернення ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №420/6075/24 позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не перешкоджало йому повторно звернутись суду, відповідно до ч. 8 ст. 168 КАС України, що він і зробив, звернувшись з даним позовом.
Щодо стосується тверджень відповідача про те, що обставини, які були встановлені в ухвалі суду від 03.04.2024 року у справі №420/6075/24, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За визначенням термінів, наведеним в ст. 4 КАС України, судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції; рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що у справі №420/6075/24 судом першої інстанції не було ухвалено рішення по суті позовних вимог, а винесено ухвалу з процесуальних питань.
Відтак, обставини, встановлені ухвалою суду від 03.04.2024 року у справі №420/6075/24, не є преюдиційними для розгляду цієї справи №420/11896/24, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України.
Підстави залишення позову без розгляду передбачені ст. 240 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Розглянувши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду, судом не встановлено підстав, передбачених ст. 240 КАС України, для залишення позовної заяви у цій справі без розгляду.
Оскільки клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є безпідставним та необґрунтованим, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 44, 78, 122, 123, 240, 243, 248 КАС України,
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення без розгляду позовної заяви у справі №420/11896/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя А.А. Радчук