Справа № 420/19593/24
24 червня 2024 року 15 год. 00 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Кузьменко В.П.
За участю сторін:
Представника заявника: Кисельова О.М.
Представника відповідача: Панько М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості рішення щодо застосування умовного адміністративного арешту майна, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 червня 2024 року об 11 год. 47 хв. надійшла заява Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості рішення щодо застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.06.2024 року.
В обґрунтування заяви податковий орган зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято наказ від 17.06.2024 року №5901-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » з 18.06.2024 року, тривалістю 10 діб. Підставою для прийняття даного наказу слугувала наявність податкової інформації (доведена доповідною запискою від 12.06.2024 №3334/15-32-07-06-11), отриманої в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням забезпечення подання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
На виконання вищевказаного наказу та направлень на перевірку від 17.06.2024 року, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області 18.06.2024 року був здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , водночас останнім відмовлено в допуску представників податкового органу до проведення фактичної перевірки без зазначення причини відмови.
На підставі вищезазначеного, 20.06.2024 року було оформлено звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, на підставі якого 20.06.2024 року о 15 год 40 хв. Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.06.2024 року о 14 год. 35 хв. було прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості рішення щодо застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 . Справу вирішено розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ відповідно до ст. 283 КАС України.
24.06.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що сторона відповідача позов не визнає та зазначає, що перебіг строку на звернення до суду у податкового органу розпочався з моменту недопуску ФОП ОСОБА_1 посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки (18.06.2024 року), та відповідно сплив 19.06.2024 року, з огляду на що вбачається пропуск позивачем строку звернення до суду з даної заявою. Також у відзиві міститься посилання на ненадання податковим органом до суду доказів проведення контрольної розрахункової операції.
24.06.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що 24.06.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду відповідачем було подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.06.2024 року №5901-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».
24.06.2024 року представником відповідача також було надано до суду клопотання про залишення заяви Головного управління ДПС в Одеській області без розгляду у зв'язку з тим, що до заяви, яка підписана представником ГУ ДПС в Одеській області Кисельовим О.М. надана довіреність Шадевської Ю., яка на підставі довіреності від 25.10.2021 року передоручила ОСОБА_2 представляти інтереси Головного управління ДПС в Одеській області в межах провадження по даній справі. Водночас, довіреність від 25.10.2021 року податковим органом до суду надано не було, з огляду на що, на думку представника відповідача, у ОСОБА_2 не було повноважень на підписання вищевказаної заяви. Також відповідач зазначив, що позивачем разом із заявою надано до суду платіжну інструкцію №1589 від 03.06.2024 року, однак дана заява подана пізніше, що свідчить про несплату позивачем заявником судового збору за подання заяви від 21.06.2024 року.
У судовому засіданні, призначеному на 09 год. 25 хв. 24.06.2024 року, представник ГУ ДПС в Одеській області вимоги заяви підтримав у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти вимог ГУ ДПС в Одеській області, зазначених у заяві від 21.06.2024 року, у повному обсязі з підстав, що були зазначені ним у відзиві.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Основний вид діяльності - 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
У суб'єкта господарювання зареєстровано 1 ПРРО на 1 ГО за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час здійснення податкового аналізу Управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області було отримано інформацію, що свідчила про можливі порушення ФОП ОСОБА_1 при проведенні ним розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням забезпечення подання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, зокрема, згідно наявних даних в АІС «СОД РРО», встановлено неподання суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками. Внаслідок чого Управлінням податкового аудиту 12.06.2024 року було складено доповідну записку із запитом на проведення відповідної фактичною перевірки суб'єкта господарювання (а.с. 22).
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено наказ №5901-п від 17.06.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (а.с. 27), в якому було вказано провести фактичну перевірку вищевказаного суб'єкта господарювання за наступною адресою господарського об'єкту: АДРЕСА_1 , з 18.06.2024 року тривалістю 10 діб.
На підставі вищевказаного наказу №5901-п від 17.06.2024 року були складені відповідні направлення на проведення фактичної перевірки (а.с. 27-28) головним державним інспекторам відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Сербіну І.Л. та ОСОБА_3
18.06.2024 року зазначені представники Головного управління ДПС в Одеській області прибули за адресою господарського об'єкту відповідача: Одеська область, Березівський район, смт Миколаївка, вул. Карпишина, 43.
18.06.2024 року у господарському об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , фахівцями податкового органу було проведено контрольну розрахункову операцію з метою контролю щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, внаслідок чого було придбано акумулятор «Power 77 (750A) MF GREY Евро правий» у кількості 1 шт. на суму 2 896,00 грн. за готівкові грошові кошти, які були передані співробітнику ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Після отримання грошових коштів ОСОБА_5 на підтвердження отримання грошових коштів та реалізації товару надала фіскальний чек встановленого зразку.
Водночас, згідно акту недопуску працівників Головного управління ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки №3630/15-32-07-06 від 18.06.2024 року, ФОП ОСОБА_1 відмовився від допуску працівників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та від отримання примірнику (копії) наказу на проведення фактичної перевірки №5901-п від 17.06.2024 року (а.с. 28 зв.ст.).
Працівниками ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було складено акт №3632/15-32-07-06 від 18.06.2024 року, згідно якого платник податків ФОП ОСОБА_1 відмовився підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, а також отримати примірник цього акту та надати пояснення до зазначеного акту про відмову в допуску/відмову від проведення фактичної перевірки.
Також було складено акт №3633/15-32-07-06-17 від 18.06.2024 року відмови ФОП ОСОБА_1 від підписання направлень на проведення фактичної перевірки.
Вищевказані обставини 20.06.2024 року щодо відмови платником податку у допуску уповноваженим представникам податкового органу до проведення фактичної перевірки були зазначені начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області у відповідному зверненні про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Враховуючи зазначені обставини, 20.06.2024 року о 15 год. 40 хв. Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 .
Дослідивши заяву, відзив на неї та додані до справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також заслухавши пояснення сторін по справі у судовому засіданні, суд доходить висновку, що заява податкового органу підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють контроль за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
Згідно абз. 1 пункту 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно ст. 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:
- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України);
- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, що здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України);
- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України);
- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 ПК України).
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Згідно п.81.1 ст. 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Згідно п.81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
У разі якщо при організації фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області №5901-п від 17.06.2024 року були видані відповідні направлення інспекторам податкового органу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 18.06.2024 року, тривалістю 10 діб. З матеріалів перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_1 та його співробітник ОСОБА_8 відмовились проставляти підписи в направленнях на перевірку, відмовились допускати працівників Головного управління ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки, а також відмовились отримувати відповідні примірники вищевказаних актів та наказу №5901-п від 17.06.2024 року. Причин для відмови у допуску представників податкового органу до проведення фактичної перевірки господарського об'єкту, а також причин для відмови в отриманні вищевказаних документів, ФОП ОСОБА_1 та його працівник під час проведення фактичної перевірки не зазначили та будь-яких пояснень не надали.
Нав підставі викладеного, суд доходить висновку, що дії для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення ним господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , контролюючим органом було вчинено з дотриманням встановленого законом порядку.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно приписів п. 94.5 ст. 94 ПКУ арешт майна може бути повним або умовним.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Тобто, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Суд з цього приводу також зазначає, що за ч.7 ст. 283 КАС України максимальний строк розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків становить 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, і цей же строк встановлений пунктом 94.10 статті 94 ПК України, що свідчить про логічний нерозривний системний зв'язок цих норм матеріального і процесуального права. В іншому випадку (у разі відсутності протягом 96-ти годин судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків) арешт вважається припиненим безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 року по справі №640/17091/21, аналізуючи приписи статті 283 КАС України у взаємозв'язку із положеннями статті 94 ПК України, прийшов до висновку, що метою впровадженого статтею 283 КАС України інституту термінових справ є необхідність оперативного реагування на правовідносини, що виникли, зокрема, у питанні реалізації контролюючим органом своєї компетенції у сфері податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків і є способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, направлених на реалізацію арештованого майна. При цьому судова палата вважає, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Безпосередній факт відмови у допуску посадових осіб до перевірки вже свідчить про те, що платник податків з нею не погоджується або (1) з мотивів відсутності підстав для її проведення (незаконність наказу), або (2) з мотивів неналежного оформлення відповідного наказу чи невчиненням посадовими особами обов'язкових дій перед початком проведення перевірки (невручення відповідного наказу, непред'явленням службових посвідчень, неналежне їх оформлення тощо), або (3) з інших причин. Відповідно, тлумачення конструкції «спір про право» у спосіб, який наразі є усталеним у судовій практиці (що таким є оскарження платником податків правомірності проведення перевірки) заздалегідь унеможливлює прийняття до розгляду відповідної заяви контролюючого органу в порядку статті 283 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 року по справі №640/17091/21 також зазначив, що КАС України не виокремив конкретних заяв з переліку, який міститься у ч.1 статті 283 КАС України, у яких може виникати спір про право, як і не встановив розуміння такого поняття. Однак, у справах за зверненнями податкових органів з питання підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків це поняття не може розглядатися як оспорювання права податкового органу на проведення перевірки платника податків, яке до того ж унормовано Податковим кодексом України і є способом реалізації ним своєї компетенції.
У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції, зокрема проведення фактичної перевірки здійснення платником податків господарської діяльності, безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.
У той же час, Верховний Суд у вищезазначеній постанові чітко зазначив, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених ч.1 статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб'єктом, який здійснює перевірку об'єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 283 КАС України визначено вичерпний перелік заяв, з якими можуть звернутися податковий та митний орган при здійсненні ними визначених законом повноважень, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно ч.4 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
У той же час, ні у статті 283 КАС України, ні загалом у главі ХІ «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ» розділу ІІ КАС України не передбачено можливості закриття судом провадження у спорах цієї категорії у випадку, якщо встановлено наявність спору про право після відкриття провадження. Це дає можливість стверджувати, що наявність спору про право повинна вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження і випливати з поданих контролюючим органом документів. На користь викладеного свідчить і інша, передбачена цією нормою, підстава для відмови у відкритті провадження - заявлення вимоги, що не передбачена частиною першою цієї статті.
У категорії справ, зазначених у статті 283 КАС України, на етапі прийняття відповідної заяви і відкриття судом провадження у справі не може обумовлюватися перевіркою обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та/або законністю дій платника податків, який не допустив посадових осіб до проведення перевірки. На цьому етапі можливою є перевірка лише таких умов: 1)наявність однієї чи декількох обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, факт наявності яких (якої) має бути доведений; 2) додержання податковим органом строку подання заяви впродовж 24 годин від моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (частина друга статті 283 КАС України); 3) дотримання податковим органом вимог до заяви у письмовій формі, передбачених у пунктах 1-6 частини другої статті 283 КАС України.
На вищевказану правову позицію також посилався представник заявник у судовому засіданні 24.06.2024 року. Заслухавши пояснення представника податкового органу відносно вищезазначеної правової позиції Верховного Суду, представник відповідача відкликав заяву про закриття провадження по справі №420/19593/24 та просив суд залишити її без розгляду.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.02.2023 року по справі №640/17091/21, суд погоджується під час розгляду справи №420/19593/24 з позицією представника ГУ ДПС в Одеській області щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі через зазначені представником відповідача обставини.
Суд також критично ставиться до посилань представника відповідача у відзиві на те, що перебіг строку звернення у податкового органу із заявою, передбаченою статтею 283 КАС України, почався 18.06.2024 року - з моменту відмови відповідачем у допуску представникам податкового органу у проведенні фактичної перевірки, оскільки, за приписами ст. 283 КАС України, така заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, а суд, у свою чергу, приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, що також корелюється із приписами п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України. Таким чином, обставинами, що зумовлюють податковий орган звернутися до суду з відповідною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є виключно рішення керівника контролюючого органу про накладення умовного арешту на майно платника податків, а не відмова платника податків у допуску представникам податкового органу до проведення фактичної перевірки, як помилково стверджує представник відповідача.
Також суд не враховує посилання представника відповідача на те, що представником позивача до суду не було надано доказів проведення контрольної розрахункової операції, про яку зазначено у зверненні про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 20.06.2024 року, оскільки ключовим питанням в межах даної справи щодо визнання обґрунтованим рішення податкового органу про накладення адміністративного арешту майна платника податків є не результати проведення контрольної розрахункової операції, а те, що відповідач фактично відмовив представникам податкового органу у проведенні фактичної перевірки.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення заяви без розгляду з підстав ненадання до суду доказів наявності у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів Головного управління ДПС в Одеській області в суді, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника (ч.3 ст. 55 КАС України).
Згідно ч.ч.1-2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Разом із заявою від 21.06.2024 року до суду було надано витяг з ЄДРПОУ, з якого вбачається, що представник ГУ ДПС в Одеській області Кисельов О.М. має наступні повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремного доручення керівника (самопредставництво ДПС України, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС у Херсонський області Автономній Республіці Крим та міста Севастополь, з правом ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги, копії, брати участь у судових засіданнях брати участь у дослідженні доказів ставити питання іншим учасникам справи а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб з правом посвідчення копій документів що підтверджують повноваження без права відмови відкликання визнання позову відмові відкликання апеляційних касаційних скарг - обмеження щодо представництва)).
Враховуючи вищезазначене, на думку суду у ОСОБА_2 наявні повноваження на представництво інтересів Головного управління ДПС в Одеській області в суді, зокрема, на подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у справі №420/19539/24.
Також представник відповідача просив залишити заяву ГУ ДПС в Одеській області без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
В обґрунтування свого твердження адвокат Панько М.М. зазначив про те, що сплату заявником судового збору згідно платіжної інструкції №1589 було здійснено 03.06.2024 року, що може свідчити про те, що зазначену суму судового збору ГУ ДПС в Одеській області може використовувати при зверненні до суду в інших адміністративних справах.
Представник ГУ ДПС в Одеській області заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача та зазначив, що суму судового збору (як за подання адміністративного позову немайнового характеру) у розмірі 3 028,00 грн. податковим органом могло бути сплачено раніше до Державного бюджету України, але її заявником використано саме за подання заяви контролюючого органу у справі №420/19593/24.
Зазначених обставин представником ФОП ОСОБА_1 в судовому засідання спростовано не було.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору у сумі 1-го розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 року №3460-IX, з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3 028,00 гривень.
Таким чином, позивачу необхідно було сплатити за подання даної заяви судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що останнім й було виконано, що підтверджується наданої до суду платіжною інструкцією №1589 від 03.06.2024 року на суму 3 028,00 грн.
Згідно приписів ч.2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В абзаці 2 пункті 26 постанови Пленуму ВССУ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зі змінами, внесеним постановою Пленуму №10 від 25.09.2015 року (далі - Пленум №10 від 25.09.2015 року), суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідно до абз. 3 п. 26 Пленуму №10 від 25.09.2015 року оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди повинні перевіряти таке зарахування, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (абз. 4 п. 26 Пленуму №10 від 25.09.2015 року).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №826/2429/18, від 20.02.2019 у справі №823/1940/18, від 04.11.2020 у справі №609/538/19, від 27.01.2021 у справі №754/6573/13.
Вищезазначена перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України проводиться судом за допомогою комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - ДСС).
Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до «ДСС», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Станом на 24.06.2024 року у КП «ДСС» наявне підтвердження про зарахування судового збору за вказаною платіжною інструкцією №1589 від 03.06.2024 року до спеціального фонду Державного бюджету України.
За таких умов суд не приймає до уваги вищезазначене твердження сторони відповідача щодо ненадання належних доказів сплати судового збору за подання Головним управлінням ДПС в Одеській області заяви про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна в межах справи №420/19593/24.
На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання від 24.06.2024 року про залишення заяви Головного управління ДПС в Одеській області без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи вищезазначене, а також враховуючи той факт, що відповідачем відмовлено посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області у допуску до проведення фактичної перевірки, призначеної згідно наказу №5901-п від 17.06.2024 року, в силу приписів статті 94 ПК України у суду наявні підстави для підтвердження обґрунтованості рішення щодо застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , з огляду на що заява Головного управління ДПС в Одеській області підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 160-161, 240, 241-246, 255, 268-272, 283, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення заяви ГУ ДПС в Одеській області без розгляду - відмовити.
Заяву Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.06.2024 року про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.
Суддя О.В. Білостоцький