Справа № 420/35460/23
24 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 25.02.2020 по 19.02.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 25.02.2020 по 19.02.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 25.02.2020 по 19.02.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 25.02.2020 по 19.02.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 25.02.2020 по 19.02.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 25.02.2020 по 19.02.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , отриманих у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із урахуванням раніше виплачених сум.
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних вимог позивача вказує, що у період з 25.02.2020 по 19.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, тобто з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відтак, починаючи з 29.01.2020 у Позивача виникло право на перерахунок та виплату грошового забезпечення із урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування п.4 Постанови №704 в першій редакції, який враховується при визначенні розміру посадового окладу та інших складових, в яких застосовується розмір прожиткового мінімуму (без застосування мінімальної заробітної плати для обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням). Крім того, перерахунку підлягають нараховані та виплачені у 2020-2021 році грошова допомога для оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення ) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі окладу за військовим званням) із врахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020-2021 рік. Проте, всупереч положенням и.4 Постанови №704 Відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення з 01.02.2020 по 13.01.2022 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, а також грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 рік. 30.09.2023 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також із заявою про здійснення перерахунку та виплати з 25.02.2020 по 19.02.2023 грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання, щодо грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки із врахуванням перерахованого грошового забезпечення, які згідно трекінгу на сайті Укрошти були отримані 04.10.2023. Станом на теперішній час, відповіді на заяви позивач не отримав. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду зданим позовом.
09.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову та вважає, що застосовуючи при обчислені посадового окладу та окладу за військовим званням величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, діяв правомірно. Додатково вказує, що позивачем пропущений 3х місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 у період з 25.02.2020 по 19.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
19.02.2023 року наказом командира військовій частині НОМЕР_1 № 53 ( по стройовій частині) Майора ОСОБА_1 , заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_1 , звільненого з військової служби у Збройних Силах України, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.12.2022 № 1205 і направленого для подальшого проходження військової служби до Служби безпеки України, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 19.02.2023. ( а.с. 20)
30.09.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2020 по 19.02.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 -01.01.2023 роки для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2023 роки із врахуванням перерахованого грошового забезпечення. ( а.с. 11)
Не отримавши відповіді на вказану заяву та вважаючи порушеним своє право на отримання грошового забезпечення за період з 25.02.2020 по 19.02.2022, обчисленого без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень ( примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.
VI. Оцінка суду.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку свідчить, що станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Тобто з 30 січня 2020 року було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахуванням відповідачем, за спірний період грошового забезпечення позивача, а також виплачених йому грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.
Застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, та практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому правові позиції Верховного Суду підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Так, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; .
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням”.
Дані висновки Верховного Суду у вказаній справі вмотивовані, з-поміж іншого, таким:
- “ на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
- “Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. “
- “ При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять. Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.”
- “Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).”
- “ При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням”.
Такий самий підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі №240/16735/21.
Крім того, правовий висновок Верховного Суду у вищевказаних справа свідчить про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Повертаючись до обставин цією справи, відповідачем не заперечується, що під час проходження позивачем військової служби у період 25.02.2020 по 19.02.2023 посадовий оклад, оклад за військовим званням обчислювався, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року на підставі пункту 4 Постанови № 704, у редакції пункту 6 Постанови КМУ №103, що підтверджується Довідкою військової частини № НОМЕР_1 від 05.01.2024 р. № 116 про виплату грошового забезпечення із зазначенням всіх складових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2020 по 19.02.2023 р.
Проте, посадовий оклад, оклад за військовим званням позивача у період з 25.02.2020 по 19.02.2023. ( день звільнення) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «на 1 січня 2018 року», оскільки з 01.01.2020 був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, суд вважає, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020-2023 роки.
Обчислення грошового забезпечення у спірний період із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту
Відповідно до п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
У пункті 1 Розділу XXIV Порядку №260 зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відтак, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу в заниженому розмірі грошового забезпечення в період за 2020-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, є протиправними.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. ( частина 2 статті 9 КАС України)
Підсумовуючи вищевказане та враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду та фактично встановлені обставини справи, керуючись статтею 9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача при обчисленні в період з 25.02.2020 по 19.02.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З огляду на встановлені обставини, та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивача та доплатити за період з 25.02.2020 по 19.02.2023 року включно, належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи встановлені судом обставини обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача є виваженим та необхідним, а також таким, що належним чином забезпечує вирішення спірних правовідносин, а тому сформульовані позивачем у вищезазначений спосіб позові вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем 3-місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, в редакції з 19 липня 2022 року, суд вказує про таке.
Так, Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин.
Отже, з урахуванням закінчення дії карантину з 01.07.2023 року підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби 19.02.2023 року наказом командира військовій частині НОМЕР_1 № 53 ( по стройовій частині), тобто порушення прав позивача відбулось вже під час дії нової редакції ч.2 ст.233 КЗпП, а тому на позивача розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, який рахується з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач у відзиві на позов не заперечує, що позивач звертався до нього зі спірного питання, проте доказів надання останньому розрахунку грошового забезпечення при звільненні, який містив би відомості про види і суми грошового забезпечення, нараховані і виплачені позивачу при звільненні з військової служби, суду не надав.
Оскільки встановлений ч.2 ст.233 КЗпП тримісячний строк звернення до суду повинен рахуватися саме з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, то з урахуванням вказаних обставин відсутні підстави вважати, що такий строк розпочався, і як наслідок є пропущеним.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 при обчисленні ОСОБА_1 у період з 25.02.2020 по 19.02.2023 включно розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 провести перерахунок грошового забезпечення позивача та доплатити за період з 25.02.2020 по 19.02.2023 року включно, належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна