Справа № 420/4275/24
24 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 420/54/22 і від 30 травня 2023 року № 420/5126/23);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 420/54/22 і від 30 травня 2023 року № 420/5126/23), з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з жовтня 2015 року по вересень 2021 року позивач проходив військову службу в оперативному командуванні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), перебуваючи на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
18.09.2021 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 391 позивач звільнений з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). 30.09.2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 220 позивача виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.
На фінансовому забезпеченні військова частина НОМЕР_2 перебувала і наразі перебуває у військовій частині НОМЕР_1 .
04.11.2022 року військова частина НОМЕР_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позивача здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 18.09.2021 року на виконання судового рішення у справі № 420/54/22 від 30.03.2022 року в розмірі 229918,33 грн.
24.12.2023 року військова частина НОМЕР_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позивача здійснена виплата його грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/5126/23 від 30.05.2023 року в розмірі 92483,24 грн.
З урахуванням вказаних виплат місячне грошове забезпечення позивача протягом 2018 - 2021 років та на час звільнення з військової служби змінилось, а відтак підлягає перерахунку одноразова грошова допомога, що нарахована і сплачена при звільненні позивачу з військової служби.
04.01.2024 року представник позивача звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з приводу здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 420/54/22 і від 30 травня 2023 року № 420/5126/23 про зобов'язання виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 18.09.2021 року і перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 30.09.2021 року.
27.01.2024 року командуванням військової частини НОМЕР_1 відмовило позивачу в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень з підстави спливу строку давності пред'явлення вимоги про перерахунок його грошового забезпечення, що у свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 13.02.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/4275/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
27.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні. Майже через три роки після звільнення та проведення розрахунків позивач заявив про категоричну не згоду з проведеними розрахунками. Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. В свою чергу, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2021 №220, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Отже, якщо Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , то він повинен був оскаржити наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2021 №220 в місячний строк шляхом подачі позову до суду або не погоджуватись з ним доки не було б проведено з ним усіх необхідних розрахунків. Позивач із даним наказом погодився та в судовому порядку його не оскаржував. Позивач із даним наказом погодився та в судовому порядку його не оскаржував. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства та правомірно відмовило у здійсненні перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, в зв'язку з пропуском строків для звернення до суду.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви. Мотивуючи заявлене клопотання представник відповідача зазначає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин. Таким чином, з 01 липня 2023 року підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України. Враховуючи, що вимоги у цьому спорі стосуються перерахунку і виплати однаразової грошової допомоги за вказаний позивачем період, тримісячний строк звернення до суду у цьому спорі закінчився 02.10.2023 року. Виходячи із того, що позовну заяву подано лише 09.02.2024 року, тримісячний строк звернення до суду, на думку відповідача, пропущено.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
З жовтня 2015 року по вересень 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу в оперативному командуванні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), перебуваючи на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
18.09.2021 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 391 полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
30.09.2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 220 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо невірного здійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 30.09.2021р., зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуваннях раніше здійснених виплат.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 18.09.2021 року включно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
04.11.2022 року військова частина НОМЕР_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позивача. здійснена виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/54/22 в розмірі 229918,33 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 30.09.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2021 по 30.09.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.
24.12.2023 року військова частина НОМЕР_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позивача здійснена виплата його грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/5126/23 в розмірі 92483,24 грн.
04.01.2024 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року № 420/54/22 і від 30.05.2023 року № 420/5126/23 про зобов'язання виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 18.09.2021 року і перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 30.09.2021 року.
Листом від 27.01.2024 року № 596 військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у здійсненні перерахунку, мотивуючи свою відмову тим, що Кодексом законів про працю встановлено тримісячний строк позовної давності у спорах щодо виплати усіх належних працівникові сум при звільненні, який починає свій перебіг з дня звільнення або з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що вимоги у листі стосуються виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.09.2021, строк звернення з цих питань закінчився ще в 2021 році.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч.3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п.1 ч.2 ст. 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, згідно вказаних норм чинного законодавства, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Предметом розгляду даної справи є питання включення до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, індексації грошового забезпечення, яка відповідачем була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22, та розміру грошового забезпечення перерахованого з 29.01.2020 року по 30.09.2021 року з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, яке було виплачене відповідачем на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23.
Щодо правомірності неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає наступне.
Так, ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст. 19 Закону №2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно п.2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно п.1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01 січня 2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється "одноразова грошова допомога при звільненні", при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17, від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення."
Що є аналогічним до даної справи, оскільки позивачу при обрахунку та визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні застосовано знецінене місячне грошове забезпечення без врахованої індексації.
Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, також вказав, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена також у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та у постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 у яких також розглядалося питання врахування індексації при обрахунку, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Щодо правомірності неврахування розміру грошового забезпечення перерахованого з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає таке.
Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до приписів п. 5 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого зокрема включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Отже, розмір грошового забезпечення, включаючи одноразову грошову допомогу при звільненні, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23, грошове забезпечення позивача за період 29.01.2020 року по 30.09.2021 року перераховано з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 з урахуванням раніше проведених виплат.
Після проведення вказаного перерахунку виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 92483,24 грн.
За наведених обставин, суд вважає, що наявні підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахування перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23 грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22 та з урахуванням перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23 грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22, з урахуванням перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23 грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22 та з урахуванням перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23 грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року по справі № 420/54/22, з урахуванням перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі № 420/5126/23 грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.06.2024 року.
Суддя Г.В. Лебедєва