Справа № 420/4036/24
24 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області від 26.01.2024 року № 213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період роботи з період роботи з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з зарахуванням страхового стажу з 06.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.01.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 12.01.2024 року № 213050036615 відмовило в призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року у зв'язку із відсутністю підтвердження сплати страхових внесків. Також, до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 відсутній штамп про видачу паспорту. Для зарахування періоду догляду за дитиною до 3-х років рекомендовано надати паспорт цієї дитини або надати заяву з відповідною позначкою щодо виховання дитини до 3-х років.
На виконання рекомендацій рішення від 12.01.2024 року №213050036615, позивач 22.01.2024 року вдруге звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та надав паспорт ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за № МР 396177.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області розглянуло заяву та додані до неї документи, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 26.01.2024 року № 213050036615 відмовив в призначенні пенсії за віком з наступних підстав: - період роботи з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято -Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків релігійними організаціями на зазначені періоди; - період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 13.08.1985 року відсутній штамп про видачу паспорту.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2024 року №213050036615 протиправним та таким, що підлягає скасування, а тому звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою від 12.02.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/4036/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
29.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області посилається на те, що ним жодних рішень відносно заяв про призначення пенсії за віком позивача не приймалося, адже заяви розглядалися іншими управліннями ПФУ та відповідно ними приймалися рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Зокрема, оскаржуване рішення про відмову від 26.01.2024 року № 213050036615 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до виключних повноважень якого належить прийняття рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , то відсутні підстави для покладення зобов'язань щодо вчинення певних дій на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
04.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій просить залучити у якості відповідача 3 Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області та уточнено позовні вимоги, а саме викладено прохальну частину позову в наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.01.2024 року №213050036615 (надіслано листом від 16.01.2024 року № 2100-0304-8/2240) про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області від 26.01.2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період роботи з період роботи з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до трудового загального стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з зарахуванням страхового стажу з 06.12.2023 року.
05.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного України в запорізькій області надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Ухвалою від 06.03.2024 року суд залучив до участі у справі № 420/4036/24 у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, прийняв до розгляду уточнену позовну заяву та ухвалив розглядати справу № 420/4036/24 з урахуванням уточнених позовних вимог зі стадії відкриття провадження у справі.
13.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилається на те, що 08.01.2024 року позивач звернулась з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та додані документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.01.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 22.01.2024 року позивач в друге звернулась з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та додані документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Щодо зарахування періодів роботи з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року до страхового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає наступне.
Релігійні організації, їх підприємства і заклади зобов'язані зареєструватись у Пенсійному фонді України, як платники внесків, вносити до Пенсійного фонду України відрахування на державне пенсійне страхування у порядку і розмірах, визначених для громадських організацій, їх підприємств і установ. У такому ж порядку можуть бути сплачені страхові внески за минулий час для зарахування до стажу для призначення пенсій періодів роботи до моменту розповсюдження обов'язкового соціального страхування на працівників релігійних організацій. К
Крім того, статтею 62 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, пенсії призначались, зокрема, робочим, службовцям та іншим громадянам, на яких розповсюджується державне соціальне страхування, у тому числі робочим та службовцям, які працюють в релігійних організаціях, якщо з ними укладено трудовий договір за участю профспілкового органу за затвердженою формою. Договір за участю профспілкових організацій не укладався з членами виконавчих органів релігійних об'єднань та особами, які беруть участь у здійсненні релігійних обрядів.
До заяви про призначення пенсії було надано трудовий договір № 432 від 01.05.1993 року, зареєстрований в обласному Комітеті профспілки працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств, та довідку Херсонської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 03.07.2020 року № 01-14, в якій зазначено, що за період з 01.05.1993 року по 01.01.1998 року Свято Єкатерининським собором м. Херсона страхові внески сплачувались. Оскільки зазначена довідка видана без підстав та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу періоди роботи з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. Трудовий договір за період роботи з 16.02.1985 по 29.04.1993 на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона взагалі не було надано.
Щодо зарахування періоду догляду за дитиною до 3-ох річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає, що відповідно до п. 11 Порядку 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку. Згідно з п. 13 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України № 316 від 17 серпня 1994 року, одночасно із заповненням паспорта працівник паспортної служби повинен: - зазначити на зворотному боці однієї з фотокарток прізвище та ініціали власника, наклеїти її на заяву форми N 1 у відповідному місці в залежності від віку одержувача і поставити свій підпис, що засвідчує оформлення паспорта; - зробити в паспорті, що видається в порядку обміну чи замість втраченого, відмітки про реєстрацію шлюбу, а також на прохання громадян, запис про дітей та інші записи, передбачені діючими законодавчими актами України; - вказати в розділі "Службові відмітки" заяви форми N 1 колишнє прізвище, ім'я та по батькові, якщо обмін паспорта проводиться у зв'язку зі зміною прізвища імені та по батькові; - списати паспорт на витрату за книгою форми N 2 (додаток N 2); - проставити на документах, що стали підставою для видачі паспорта, і в розділі "Особливі відмітки" військових квитків штамп форми N 3 про видачу паспорта (додаток N 3); - оформити прописку з проставленням у паспорті відповідного штампа, за винятком випадків, коли прописка здійснюється виконкомами сільських, селищних Рад народних депутатів або коли оформити її водночас із одержанням паспорта немає можливості. Оскільки, у свідоцтві про народження дитини відсутній штамп про видачу паспорта, спірний період догляду за дитиною до 3-ох річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що його дії не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
26.03.2024 року та 28.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли відзиви на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилається на те, що 08.01.2024 року позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи на посаді псаломщика Свято- Єкатеринського собору міста Херсона з 01.05.1993 по 30.04.1998 та з 01.01.1999 по 31.12.2002, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983, оскільки відсутня інформація про сплату внесків. Трудовий договір за період роботи з 16.02.1985 по 29.04.1993 на посаді хористки Свято - Духівського собору м. Херсона взагалі не було надано. З огляду на зазначене вище, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Враховуючи зазначене вище, Головним управлінням правомірно винесено рішення № 213050036615 від 12.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 08.01.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Органом, що приймає рішення за заявою позивача від 08.01.2024 року, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням від 12.01.2024 року №213050036615 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 1 місяць 2 дні. Необхідний страховий стаж відповідно до статі 20 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 27 років 8 місяців 3 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутня інформація про сплату внесків.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 16.01.2024 року № 2100-0304-8/2240 повідомило позивача по прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 12.01.2024 року №213050036615. Також у вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано трудовий договір №432 від 01.05.1993, зареєстрований в обласному Комітеті профспілки працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств, та довідку Херсонської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 03.07.2020 № 01-14, в якій зазначено, що за період з 01.05.1993 по 01.01.1998 Свято-Єкатерининським собором м. Херсона страхові внески сплачувались. Оскільки зазначена довідка видана без підстав та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу періоди роботи з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 відсутній штамп про видачу паспорту. Для зарахування періоду догляду за дитиною до 3-х років необхідно надати паспорт цієї дитини або надати заяву з відповідною позначкою щодо виховання дитини до 3-х років. Після надання додаткових документів про стаж, стане можливим повернутися до розгляду питання щодо призначення пенсії за віком за умови надання нової заяви.
22.01.2024 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Органом, що приймає рішення за заявою позивача від 22.01.2024 року, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням від 26.01.2024 року № 213050036615 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 1 місяць 16 дні. Необхідний страховий стаж відповідно до статі 20 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 24 роки 9 місяців 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона з 16.02.1985 по 29.04.1993 та на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01.05.1993 по 30.04.1998 та з 01.01.1999 по 31.12.2002, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983, оскільки відсутня інформація про сплату внесків релігійними організаціями на заявницю за зазначені періоди; період догляду за дитиною до трьох років 27.06.1985 р.н., оскільки у свідоцтві про народження НОМЕР_2 від 13.08.1985 відсутня відмітка про отримання паспорта.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 30.01.2024 року № 2100-0304-8/4434 повідомило позивача по прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 26.01.2024 року №213050036615. Також у вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що зо заяви про призначення пенсії Ви надали трудовий договір № 432 від 01.05.1993, зареєстрований в обласному Комітеті профспілки працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств, та довідку Херсонської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 03.07.2020 № 01-14, в якій зазначено, що за період з 01.05.1993 по 01.01.1998 Свято-Єкатерининським собором м. Херсона страхові внески сплачувались. Оскільки зазначена довідка видана без підстав та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу періоди роботи з 01.05.1993 по 30.04.1998 та з 01.01.1999 по 31.12.2002 не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. Трудовий договір за період роботи з 16.02.1985 по 29.04.1993 на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона позивач не надала. Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 відсутній штамп про видачу паспорту. Для зарахування періоду догляду за дитиною до 3-х років необхідно надати паспорт цієї дитини або надати заяву з відповідною позначкою щодо виховання дитини до 3-х років. Після надання додаткових документів про стаж, стане можливим повернутися до розгляду питання щодо призначення пенсії за віком за умови надання нової заяви.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами першою та третьою статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до статті 81 Закону №1788-ХІІ призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами статті 82 Закону №1788-ХІІ документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Відповідно до п.1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Як установлено судом, по досягненню 60 років, ОСОБА_1 , 08.01.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву від 08.01.2024 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 12.01.2024 року №213050036615 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши за доданими документами до страхового стажу період роботи на посаді псаломщика ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутня інформація про сплату внесків.
22.01.2024 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява від 22.01.2024 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням від 26.01.2024 року № 213050036615 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши за доданими документами до страхового стажу: періоди роботи на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона з 16.02.1985 по 29.04.1993 та на посаді псаломщика Свято-Єкатеринського собору м. Херсон з 01.05.1993 по 30.04.1998 та з 01.01.1999 по 31.12.2002, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983, оскільки відсутня інформація про сплату внесків релігійними організаціями на заявницю за зазначені періоди; період догляду за дитиною до трьох років 27.06.1985 р.н., оскільки у свідоцтві про народження НОМЕР_2 від 13.08.1985 відсутня відмітка про отримання паспорта.
Перевіряючи правомірність не зарахування означених періодів до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з пунктом «а» статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
На громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування (стаття 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Відповідно до статті 28 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.
Положеннями статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Водночас, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи на такому підприємстві.
Схожа правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17 та від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Слід також зазначити, що згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 05.08.1983 року, остання працювала:
- у період з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року в Свято-Духівському соборі міста Херсона на посаді хористки (прийнята на роботу згідно з указом митрополита Одеського і Херсонського №2417 від 16.02.1985 року та звільнена за власним бажанням на підставі указу Єпіскопа Херсонського і Таврійського № 36 від 29.04.1993 року);
- з 01.05.1993 року в Свято-Єкатеринського собору м. Херсон на постаді псаломщиці (прийнята на роботу згідно з наказом №2 від 01.05.1993 року і трудовим договором з обкомом профспілки від 01.05.1993 року № 432), з 03.09.2020 року посада псаломщика змінена у відповідності до Державного класифікатора 003-2010 на регента (наказ від 03.09.2020 року № 16)
Суд зазначає, що зміст трудової книжки позивача підтверджує її працевлаштування в спірні періоди. При цьому, записи за спірний період внесені відповідно до вимог законодавства, засвідчені відповідними печатками підприємства, вказано реквізити розпорядчих актів про призначення та звільнення, і дефекти щодо вчинення записів відсутні.
Тобто, період роботи позивача на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року, та на посаді псаломщика Свято-Єкатеринського собору м. Херсон з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002року, підтверджується записами в трудовій книжці.
При цьому, невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, однак позбавляти особу, за яку не сплачено страхові внески, соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Щодо доводів відповідачів про те, що позивачем не було надано трудовий договір за період роботи з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона, суд зазначає наступне.
Так, суд враховує, що час роботи в релігійних організаціях зараховувався до загального стажу роботи за умови, що професія працівника була передбачена Переліком осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів, затвердженого постановою ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунального господарства від 21 серпня 1962 року і трудовий договір з якими був укладений за участю профспілкових органів. До зазначеного Переліку було включено наступні категорії працівників: прибиральниці, охоронці, двірники.
Якщо перелічені особи одночасно виконували обов'язки церковних старост, членів виконавчих комітетів органів релігійних організацій або брали участь у здійсненні обрядів, то трудове законодавство на них не поширювалось і трудові договори за участю профспілкових органів з ними не укладались.
Так, відповідно до постанови Президії ЦК профспілок працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств від 17 грудня 1980 року затверджено Перелік осіб, договори про роботу яких в релігійних організаціях в якості робітників і службовців укладались за участю профспілкових органів.
Трудові договори за участю профспілкових органів не могли укладатись з членами виконавчих органів релігійних організацій і особами, які брали участь у здійсненні релігійних обрядів.
Право на укладення трудових договорів за участю профспілкових органів в цей період мали рахунково-бухгалтерський персонал, працівники канцелярій, працівники господарського, побутового обслуговування, працівники по проектуванню, будівництву, декораціях і ремонту будівель, працівники транспорту та його обслуговування, робітники виробничих майстерень.
Відповідно до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 12 вересня 1990 року №369/16-52, періоди роботи в релігійних організаціях зараховувались до загального трудового стажу в тих випадках, коли трудовий договір на виконання цієї роботи укладений за участю профспілкових органів.
Відтак, законодавство колишнього СРСР передбачало дві умови для зарахування періоду роботи у релігійних організаціях до загального трудового стажу, зокрема, протягом спірного періоду: наявність посади у відповідному Переліку та наявність трудового договору за участю профспілкових органів.
Проте, 23.04.1991 прийнято Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» №987-ХІІ (далі по тексту - Закон №987-ХІІ), статтею 25 якого визначено, що релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах. Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки.
Відповідно до ст.26 Закону №987-ХІІ на громадян, які працюють у релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється законодавство про працю нарівні з робітниками і службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій.
Оподаткування одержуваних від роботи у релігійних організаціях доходів громадян, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, здійснюється за ставками, встановленими для робітників і службовців державних підприємств, установ та організацій.
Згідно зі ст.27 Закону №987-ХІІ на громадян, які працюють на всіх підприємствах, заснованих релігійними організаціями, а також у створених ними добродійних закладах, поширюються законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і соціального забезпечення робітників і службовців державних і громадських підприємств, установ і організацій.
Статтею 28 Закону №987-ХІІ визначено, що громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню нарівні з робітниками та службовцями державних і громадських підприємств, установ і організацій.
З цією метою релігійні організації, їх підприємства і заклади вносять до фонду державного соціального страхування і пенсійного фонду відрахування в порядку і розмірах, що встановлюються для громадських організацій, їх підприємств і установ.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки записами трудової книжки підтверджено, що позивач з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року працювала в Свято-Духівському соборі м. Херсона, суд вважає, що наданих позивачем документів достатньо для зарахування спірного періоду роботи (з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року) до страхового стажу роботи.
Крім того, суд зауважує, що оскаржуваним рішенні Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2024 року № 213050036615, підставою не зарахування періоду роботи позивача на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року, зазначено відсутність інформації про сплату внесків релігійними організаціями за зазначені періоди, а не відсутність трудового договору.
Також суду зазначає, що доводи відповідачів про те, що позивач не надала трудовий договір за спірний період, є безпідставними, оскільки згідно з приписами пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, такі документи є лише додатковими, що обов'язково мають бути надані в разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці особи. Втім у трудовій книжці позивачки зафіксовані всі спірні періоди її роботи.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983 року: з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року, підлягають зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягненню трирічного віку у зв'язку з відсутністю у свідоцтві про народження штампа про видачу паспорта, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов'язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є позивач ОСОБА_1 .
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов'язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства, тому такі доводи є безпідставними.
Таким чином, суд вважає, що період догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачі, відмовляючи зараховувати вищезазначені спірні періоди, діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.01.2024 року №213050036615 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області від 26.01.2024 року №213050036615, протиправними та такими, що належать до скасування.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983 року: з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року, та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 ), до досягнення трьох років.
При цьому, суд враховує, що за приписами п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви позивача засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а в наступному Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визначено, як структурний підрозділ органу, що призначатиме пенсію та який прийматиме рішення за заявою про призначення пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що останнє рішення від 26.01.2024 року №213050036615 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача за повторною заявою і вирішувало питання щодо зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу і призначення пенсії.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати періоди роботи та призначити позивачу пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, після скасування оскаржуваних рішень, зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058- ІV.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за її заявою.
При цьому, згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем за місцем її проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання.
Крім того, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.
В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, протиправними рішеннями яких безпосередньо порушено права позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057), Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.01.2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області від 26.01.2024 року №213050036615 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 05.08.1983 року: з 16.02.1985 року по 29.04.1993 року на посаді хористки Свято-Духівського собору м. Херсона та на посаді псаломщика Свято - Єкатерининського собору міста Херсона з 01.05.1993 року по 30.04.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина - ОСОБА_2 ), до досягнення трьох років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.06.2024 року.
Суддя Г. В. Лебедєва