Справа № 420/28632/23
24 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду звернулась ОСОБА_2 , діюча на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, вказаної у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.10.2023 року, у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.07.2021 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та провести донарахування невиплаченої частини пенсії з урахуванням вже виплачених сум з 01.07.2021 року.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 пенсійним органом було встановлено доплату відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021, після чого розмір пенсії позивача становить 22741,86 грн., однак виплата станом на 01.08.2023 року становить 20930,00 грн. На заяву позивача здійснити перерахунок пенсії з без обмеження максимальним розміром, відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав, що стало підставою звернення до суду.
08.11.2023 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/3923/23, Головним управлінням було встановлено доплату відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021. Оскільки в резолютивній частині рішення суду від 28.04.2023 не вказано, що перерахунок має бути здійснено без обмеження максимальним розміром, а після винесення рішення було здійснено новий перерахунок, тому обмеження застосовано до Позивача згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2021 рік” прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2021 року - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривень. Відтак, законних підстав для виплати пенсії Позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується перерахунками пенсії за пенсійною справою № 15030217401-МВС (а.с. 6).
За даними КП «ДСС» рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
21.07.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області на виконання даного судового рішення з 01.07.2021 року здійснено нарахування доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, при цьому підсумок пенсії (з надбавками) складав 18892,18 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 18 540,00 грн., що підтверджується Перерахунком пенсії ОСОБА_1 (а.с. 6 зв.)
04.10.2023 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за № 1500-0308-8/139803 на адвокатський запит від 28.09.2013 року надало копії перерахунку та розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_1 та повідомило, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2023 становить 22 741,86 грн. Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб. які втратили працездатність, тому розмір 20 930,00 грн. ( а.с. 5)
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням щомісячної доплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. ( частина перша статті 1 цього Закону).
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)
Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, врегульовані статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. ( частина перша ст. 63 Закону № 2262-ХІІ )
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. ( частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ ).
VI. Оцінка суду.
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Ключовим правовим питанням у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, з урахуванням положень статі 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668, якою визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року пенсійним органом з 01.07.2021 року до пенсії позивача здійснено нарахування доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, проте застосовано обмеження максимального розміру пенсії позивача з урахуванням Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", згідно якому прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність з 01.07.2021 року складає 1854,00 грн., відповідно максимальний розмір пенсії складає 18540,00 грн.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Вищевказаним спростовується довід відповідача стосовно того, що в резолютивній частині рішення суду від 28.04.2023 не вказано, що перерахунок має бути здійснено без обмеження максимальним розміром, а обмеження застосовано до Позивача згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668.
Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення, якого встановлене Законом № 2262-ХІІ.
Статтею 9 КАС України перебачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені не виплатою пенсії без обмеження максимальним розміром, перерахованої на підставі судового рішення, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу з 01.07.2021 р. пенсії максимальним розміром, перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року, з урахуванням доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити позивачу з 01.07.2021 року пенсію без обмеження максимальним розміром, перераховану на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року, з урахуванням доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 та раніше виплачених сум.
Щодо заявлених представником позивача вимог в частині визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови, вказаної у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.10.2023 року, у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.07.2021 року, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
За положеннями пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, на позивача покладено обов'язок у позові пояснювати, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм якого закону позивач просить про захист свого права.
Як зазначалось вище, 04.10.2023 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за № 1500-0308-8/139803 на адвокатський запит від 28.09.2023 року надало копії перерахунку та розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_1 та повідомило, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2023 становить 22 741,86 грн.
При цьому, матеріали справи не містять заяви представника позивача від 29.09.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Таким чином, відповідач не відмовляв позивачу у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.07.2021 року.
При цьому, суд зазначає, що за відсутності рішення органу про перерахунок пенсії, чи відмову в перерахунку пенсії, суд не справі підміняти собою такий орган.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIIІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.07.2021 р. пенсії максимальним розміром, перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року, з урахуванням доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити з 01.03.2021 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року по справі № 420/3923/23 року, з урахуванням доплати в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” та раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна