24 червня 2024 р. справа № 400/11812/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку письмового провадження, розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . У рішенні суд вирішив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.02.16 р. до 28.02.18 р. включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.02.16 р. до 28.02.18 р. включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 р., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.18 р. до 11.02.20 р. включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.18 р. до 11.02.20 р. включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набрало законної сили з 03.04.2024 року.
02.05.2024 року судом виготовлені виконавчі листи у справі.
07.06.2024 року позивач подав заяву у порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати відповідача у десятиденний строк подати звіт про виконання рішення суду від 26.10.2023 року, а також накласти на командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року, що складає 121 120 грн.
Заява позивача мотивована тим, що листом від 07.05.2024 року відповідачем повідомлено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року у справі № 400/11812/21 відповідачем нараховано та виплачено позивачу 0,00 грн. Натомість, при застосуванні базового місяця січень 2008 року за період з 04.04.2016 року по 28.02.2018 року сума індексації складає 76 311,88 грн. Сума недоплати за період з 29.02.2016 року по 28.02.2018 року складає 74 485,07 грн. Сума індексації-різниці грошовою забезпечення 3 927,61 грн. за період з 01.03.2018 року по 11.02.2020 року включно складає 91 824,82 грн. Відтак загальна сума недоплати складає: 74 485,07 грн. + 91 824,82 грн. = 166 309,89 грн.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.
Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).
При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.
Згідно листа відповідача від 07.05.2024 року повідомлено, що враховуючи розрахунок та пояснення до нього, перерахунок розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 29.02.2016 року по 11.02.2020 року та з урахуванням раніше виконаного рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 року у справі № 400/5599/20, розмір нарахованої індексації грошового забезпечення згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року у справі № 400/11812/21 за вказаний період становить 0,00 грн.
Суд звертає увагу позивача, що фактично позивач не згодний із виконанням рішення суду відповідачем у певний спосіб, що не узгоджується із порядком встановлення строку подання звіту про виконання рішення, врегульованого ст. 382 КАС України.
Суд враховує, що судовий контроль за виконанням рішення встановлюється тоді, коли триває процес виконання рішення відповідачем і такий процес підлягає контролю судом, натомість, визнання дій (рішень) відповідача протиправними - коли дії відповідача з виконання рішення вже завершено.
Натомість, позивачем подано заяву про встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України, а по суті та зважаючи на обґрунтування заяви, позивач не згодний з діями відповідача, що вчинені на виконання рішення суду, відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
При цьому, суд враховує, що позивачем реалізовано право на подання до суду заяви у порядку ст. 383 КАС України (заява від 07.06.2024 року).
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз