21 червня 2024 р. № 400/1674/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, та одноразової грошової допомоги при поранені;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно, за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 422596,78 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, за період з 01.12.2022 року по 09.12.2022 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 177789,03 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, визначеному пунктом 14 Загальних положень Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року, у розмірі 888730,79 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при поранені у розмірі 1076300,00 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33935,51 грн.
Ухвалою від 26.02.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на період дії воєнного стану військовослужбовці отримують додаткову винагороду до грошового забезпечення відповідно до Постанови № 168 у сумі 30000,00 грн. та 100000,00 грн. (за час участі у безпосередніх бойових діях), а з 19.07.2022 року - у сумі до 30000,00 грн. та 10000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
При цьому, разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100 000 грн.
В той же час, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості випадків перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Пунктом 14 Загальних положень Наказу № 260 зазначено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Як зазначив позивач, Відповідно до розрахунку заборгованості (доданого до позовної заяви), станом на 15.02.2024 року за відповідачем наявний загальний розмір заборгованості у розмірі 2599352,11 грн, що складається з:
- 177789,03 грн. - заборгованість військової частини з грошового забезпечення;
- 422596,78 грн. - загальна заборгованість по додатковій винагороді з розрахунку 100000 грн за період лікування після поранення;
- 888730,79 грн. - заборгованість за весь час затримки розрахунку;
- 1076300,00 грн. - одноразова грошова допомога при поранені;
- 33935,51 грн. - компенсація громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що за змістом наданих позивачем до позову довідок не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між отриманим пораненням та пройденим лікуванням, внаслідок чого у відповідача не було правових підстав включати позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн за період перебування у відпустці, внаслідок чого, дії відповідача є цілком правомірними.
Також відповідач звернув увагу на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, які перебувають у відпустці після лікування згідно довідки ВЛК, у якій не вказана класифікація отриманого поранення, що цілком узгоджується із вимогами п. 1 Постанови № 168.
Ухвалою від 12.03.2024 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача у відзиві не відповідають положенням абз. 3 п. 12 Постанови № 168.
Позивач звернув увагу на те, що 02.09.2022 року, під час ведення бойових дій, він отримав важке поранення, що підтверджується довідкою про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) № 642/449 від 23.11.2022 року, виданою на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №251 від 08.09.2022 року, та є встановленим фактом.
Позивач весь цей час постійно перебував на стаціонарному лікуванні та отримав право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100000 грн.
Ухвалою від 12.06.2024 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
25.06.2022 року позивач, солдат за призовом ОСОБА_1 , був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначений на посаду навідника 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
02.09.2022 року під час ведення бойових дій позивач отримав поранення.
У довідці про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) № 642/449 від 23.11.2022 року, виданої на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 251 від 08.09.2022 року зазначено що позивач при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу н.п. Мар'їнка Донецької області, 02.09.2022 року одержав вогнепальне уламкове проникаюче сліпе діаметральне черепно-мозкове поранення з вхідним отвором в ділянці правої орбіти, розтрощення правого ока, з наявністю стороннього тіла металевої щільності, лівої скроневої частки та правої орбіти. Забій головного мозку ІІІ ступеню з вогнищами контузії лівої скроневої та потиличної частки. Внутрішньошлуночковий крововилив.
Відповідно до довідки КНП «БЦПМСД» БМР Здвижівської амбулаторії ЗПСМ від 20.11.2023 року, позивач 11.07.2023 року оглянутий на МСЕК, видані направлення до вузьких спеціалістів. З 12.07.2023 року проходив комісію, 07.08.2023 року оглянутий обласним МСЕК яким встановлено 1Б групу інвалідності.
Відповідно до довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР № 1 від 21.11.2023 року встановлено, що позивач з 07.08.2023 року знаходився під наглядом амбулаторії як людина з інвалідністю 1 групи та сформовано висновок, що він потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ЛРВ-00892 від 31.10.2023 року, позивач перебував під наглядом в амбулаторії з 06.01.2023 року з діагнозом - наслідки перенесенної мінно-вубухової травми від 02.09.2022 року. Вогнепальне осколкове проникаюче сліпе діаметральне черепно-мозкове поранення з вихідним отвором в дільниці правої орбіти, розтрощення правого ока. Постравматична деформація м'яких тканин правої парорбітальної ділянки. Стан після енуклеації OD, видалення сторонніх тіл (мінні осколки) правої орбіти та правої скроневої ділянки, реконструкція нижньої стінки правої орбіти індивідуалізованим імплантом з РЕЕК. Неправильно консолідованний перелом нижньої стінки правої орбіти. Сечокам'яна хвороба: конкременти лівої нирки. Хронічна хвороба нирок 1 ст.
Виписаний з рекомендаціями: нагляд нейрохірурга, офтальмолога, сімейного лікаря, невропатолога, уникати тяжких фізичних навантажень, перегрівання та переохолодження, потребує постійного стороннього супровіду, подальшої реабілітації та протезування зубів.
Відповідно до довідки КНП «Обласної стоматологічної поліклініки» № 377 від 03.11.2023 року позивач з 03.11.2023 року розпочав довготривале лікування в КНП КОР «Обласна стоматологічна поліклініка», яке надається в декілька етапів у відповідності до визначеного плану лікування, шляхом отримання таких медичних та стоматологічних послуг: хірургічні, терапевтичні та послуги зубопротезування.
Згідно довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР № 1 від 20.11.2023 року позивач з 01.11.2023 року знаходиться під наглядом амбулаторії як паліативний пацієнт. У висновку зазначено що Позивач потребує постійного нагляду.
Відповідно до довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР № 3 від 20.11.2023 року позивачу встановлено 1Б групу інвалідності.
Отже починаючи з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року постійно перебував на стаціонарному лікуванні.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2023 року № 351 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) та з 09.12.2023 року виключено з військового обліку та знято з усіх видів забезпечення.
Зазначеним наказом також постановлено виплатити позивачеві:
- грошове забезпечення у розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.12.2023 року по 09.12.2023 року;
- додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 01.12.2023 року по 09.12.2023 року;
- одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних місяців служби;
- компенсацію 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- компенсацію за 14 діб додаткової відпустки;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у сумі 23348,58 грн.;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у сумі 23348,58 грн.
Крім того, рішенням Миколаївського окружного адміністртативного суду від 25.10.2023 року у справі № 400/10587/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період лікування з 01.12.2022 року по 31.07.2023 року після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, визначених Постановою № 168.
Відповідно до наданої на адвокатський запит довідки від 11.01.2024 року № 642/вихЗВГ/40, на особистий картковий рахунок позивача, з урахування утримання військового збору, було зараховано додаткову винагороду з розрахунку 70000 грн. на місяць 21.12.2023 року за періоди з 01.12.2022 року по 06.01.2023 року; з 16.01.2023 року по 31.01.2023 року, та з розрахунку 100000 грн. на місяць за період з 01.02.2023 року по 16.02.2023 року; з 05.03.2023 року по 22.03.2023 року; з 31.05.2023 року по 06.06.2023 року; з 06.07.2023 року по 11.07.2023 року у сумі 273303,46 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року та одноразової грошової допомоги при пораненні відповідно до ст. 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011, а також компенсації за несвоєчасну сплату заробітної плати за період з 01.12.2022 року по 15.02.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 1 Закону України від від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі та раніше за текстом - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 206 (далі - Наказ № 260).
Пунктом 2 Наказу № 260 вказано, що включає в себе грошове забезпечення, зокрема винагороди.
Відповідно до п. 3 Наказу № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 3 Наказу № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Згідно п. 8 Наказу № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV Наказу № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно п. 11 розділу XXXIV Наказу № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі та раніше за текстом - Постанова № 168) передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацем 4 п. 1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що включенню до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. підлягають ті, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Суд враховує, що згідно довідок від 23.11.2022 року № 642/449 та від 20.11.2023 року, травми та поранення позивача пов'язані із захистом Батьківщини, позивачу встановлено 1Б групу інвалідності. Отже, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року.
При цьому вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду за період лікування після поранення за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року у розмірі 422596,78 грн. задоволенню не підлягають, оскільки визначення точної суми додаткової винагороди та заборгованості, яка підлягає виплаті позивачу належить безпосередньо до повноважень відповідача.
Щодо вимог здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.12.2022 року по 09.12.2023 року у розмірі 422596,78 грн., суд звертає увагу на наступне:
Позивачу, відповідно до довідки про доходи від 09.01.2024 року № 642/110, у зазначений період нараховувалось грошове забезпечення, а саме: у грудні 2022 року - 16283,08 грн.; у січні 2023 року - 16329,11 грн.; у лютому 2023 року - 530,00 грн.; у березні 2023 року - 23348,58 грн.; у квітні 2023 року - 23348,58 грн.; у травні 2023 року - 23348,58 грн.; у червні 2023 року - 530,00 грн.; у липні 2023 року - 530,00 грн.; у серпні 2023 року - 530,00 грн.; у вересні 2023 року - 662,50 грн.; у жовтні 2023 року - 662,50 грн.; у листопаді 2023 року - 662,50 грн.; у грудні 2023 року - 662,50 грн.
Також, згідно вказаної довідки позивачу здійснено інші нарахування, зокрема, за грудень 2022 року - 129716,56 грн., у січні 2023 року - 30000,00 грн., у лютому 2023 року - 30000,00 грн., у березні 2023 року - 13862,94 грн., у грудні 2023 року - 277465,45 грн.
Суд також враховує, що у відповідності до довідки від 11.01.2024 року № 642/вихЗВГ/40, на особистий картковий рахунок позивача, з урахування утримання військового збору, було зараховано 273303,46 грн.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення за період з 01.12.2022 року по 09.12.2023 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при поранені у розмірі 1076300,00 грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Згідно з абз. 1 пп. 1 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Абзацами 2, 3 п. 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналогічні положення містяться у п. 11 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 року № 530.
Позивачем доказів звернення із відповідно заявою з наданими до неї документами, відповідно до норм Порядку № 975 та Положення № 530 суду не надано.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволенні вимог щодо нарахування та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при пораненні.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33935,51 грн, суд зазначає наступне:
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050 визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми містяться також у п. 4 та 5 Порядку № 159.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 240/186/20.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до відповідача з відповідною заявою про виплату грошової компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків його виплати не звертався, відповідач у такій виплаті не відмовляв, відтак право позивача ще не було порушено відповідачем.
Отже, такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно, за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
4. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.06.2024 року.
Суддя О.В. Малих