24 червня 2024 рокусправа № 380/2641/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950013679 від 10.01.2024 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку згідно із п.4 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 05.06.2001 по 05.03.2010, з 18.03.2010 по 02.12.2014 в АО "Виробниче геофізичне об'єднання "Тюменьпромгеофізика" та призначити пенсію згідно із п.4 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 03.01.2024.
Ухвалою від 07.02.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 03.01.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою, щодо призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні ним 55 років. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.01.2024 №133950013679 Відповідач відмовив у призначенні пенсії Позивачу, у зв'язку із тим, що в останнього відсутній страховий стаж 25 років. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано його період роботи у рф з 05.06.2001 р. по 05.03.2010 та з 18.03.2010 по 02.12.2014 згідно довідки виданої 15.12.2020. Відповідачем розраховано страховий стаж Позивача у розмірі 21 рік 05 місяців 24 дні. Обґрунтовуючи підставу відмови у призначенні пенсії Відповідач вказав, що оскільки з 23.12.2022 набрав чинності ЗУ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р.», відповідно до якого зупинено у відносинах зокрема з рф дію Конвенції у зв'язку із чим Відповідачем не враховано страховий стаж Позивача. Дане рішення Позивач вважає неправомірним, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову мотивуючи тим, що страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період 01.01.2002 по 30.06.2003, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також не зарахований період роботи в рф з 05.06.2001 по 05.03.2010 та 18.03.2010 по 02.12.2014 згідно довідки виданої 15.12.2020, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу у правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчинено від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставляння компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Отже, згідно поданих документів Позивачем, у нього відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону 1058.
Також стверджує, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями ПФУ і суд не вправі перебирати їх на себе.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у призначенні пенсії.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 03.01.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою, щодо призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні ним 55 років.
Рішенням від 10.01.2024 №133950013679 Відповідач відмовив у призначенні пенсії Позивачу, у зв'язку із тим, що у Позивача відсутній страховий стаж 25 років.
За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано його період роботи у рф з 05.06.2001. по 05.03.2010 та з 18.03.2010 по 02.12.2014 згідно довідки виданої 15.12.2020.
Рішення мотивоване наступним:
«… За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- Період 01.01.2002 по 30.06.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.09.1986, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Згідно п. 2 ст. 24 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
- Період роботи в рф з 05.06.2001 по 05.03.2010 та 18.03.2010 по 02.12.2014 згідно довідки виданої 15.12.2020, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу у правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчинено від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставляння компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961…».
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Щодо соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом трудової книжки позивача НОМЕР_1 4, в межах спірного періоду (з 02.06.2001 до 02.12.2014) щодо спірних періодів роботи позивача містяться наступні записи:
ЗАТ «Виробниче геофізичне об'єднання «Тюменьпромгеофізика»
- 05.06.2001 прийнятий для роботи вахтово-експедиційним методом геофізиком в експедицію геологотехнологічних досліджень і газового каротажа (трудова книжка містить записи про переведення позивача у межах цього підприємства на різні посади);
- 03.06.2006 - звільнений у зв'язку із закінченням строку строкового трудового договору;
- 04.06.2006 - прийнятий заступником начальника відділу газового каротажа і геологотехнологічних досліджень в Управління «Геологія» для роботи вахтовим методом (трудова книжка містить записи про переведення позивача у межах цього підприємства на різні посади);
- 05.03.2010 - трудовий договір припинений у зв'язку із закінченням строку;
- 18.03.2010 - прийнятий на посаду геофізика в експедицію супроводження буріння свердловин для роботи вахтовим методом.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 містять усі необхідні записи про стаж роботи позивача, записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162 від 20.06.1974, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. Заперечень щодо записів від Відповідача у рішенні про відмову не зазначено.
Таким чином, записами у трудовій книжці підтверджено період роботи позивача у ЗАТ «Виробниче геофізичне об'єднання «Тюменьпромгеофізика»
Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у зарахуванні вказаного стажу роботи є набрання чинності 23.12.2022 Законом України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу у правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 Nє 240/94-ВР.
Із приводу цього, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так само, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (надалі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (Угода у галузі пенсійного забезпечення, чинною станом на дату прийняття відповідачем-1 оскарженого рішення) та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Суд зауважує, що дана угода була чинною на час набуття позивачем трудового стажу на території російської федерації, відтак даний стаж має бути зарахований до страхового та включений до обрахунку пенсії.
Набутий спірний трудовий стаж підтверджений записами у трудовій книжці, до яких у відповідача немає зауважень.
Також суд вважає безпідставним твердження відповідача про неможливість прийняття поданих позивачем довідок на підтвердження його стажу роботи через набрання чинності 23.12.2022 Законом України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією, дію Конвенції про правову допомогу у правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР.
Так постановою КМУ №107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Тому, доводи Відповідача в частині обов'язковості проставлення апостилю на документах, поданих позивачем, суд відхиляє як помилкові.
Крім цього суд зауважує, що незарахування періоду роботи через відсутність відомостей про сплату страхових внесків суперечить існуючій практиці Верховного Суду.
Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати Позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Відтак суд приходить до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи у російській федерації: з 05.06.2001 по 05.03.2010, з 18.03.2010 по 02.12.2014 в АО "Виробниче геофізичне об'єднання "Тюменьпромгеофізика" .
Враховуючи наведене суд задовольняє позов у частині скасування спірного рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати до страхового стажу вказаних періодів роботи в російській федерації.
Суд констатує, що страховий стаж позивача не є обчисленим із урахуванням спірного стажу, а суд не може перебирати на себе функцію відповідача та проводити його обчислення.
Оскільки до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Щодо твердження відповідача, що зарахування стажу є його дискреційними повноваженнями, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відтак зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача зазначених вище періодів роботи не є втручанням у його дискреційні повноваження.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950013679 від 10.01.2024 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку згідно із п.4 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 05.06.2001 по 05.03.2010, з 18.03.2010 по 02.12.2014 в АО "Виробниче геофізичне об'єднання "Тюменьпромгеофізика" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.01.2024, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 807 (вісімсот сім) грн 43 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна