Ухвала від 24.06.2024 по справі 280/5643/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

24 червня 2024 року Справа № 280/5643/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2016року року по 28 лютого 2018 року та період з 01 грудня 2018 року по 08 жовтня 2019 року, але не менше як за шість місяців;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на мою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , користь сплачений по справі судовий сбір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви зокрема з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява не відповідає вимогам статей 160-161 КАС України, з огляду на наступне.

За правилами пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною 4 статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позивачем на першій сторінці позовної заяві у якості відповідача вказано лише Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви вимоги заявлено, зокрема, і до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке позивачем у якості відповідача не визначено.

Окрім того, позовна заява не містить обґрунтування обставин, яким чином ГУ ПФУ в Запорізькій області порушено права позивача, із наданням відповідних доказів на підтвердження такого порушення, що свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України.

Таким чином, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву з урахуванням вимог викладених у мотивувальній частині цієї ухвали, для суду та у відповідній кількості копій для учасників справи.

Окрім того, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позивач в рамках даної справи оспорює бездіяльність відповідача в частині несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 12 Закону України «Про оплату праці» закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Так, згідно статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно мотивувальної частини позову позивача звільнено з ГУ ДСНС у Запорізькій області 08 жовтня 2019 року. При цьому, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7106/23, 16 травня 2023 року позивачу виплачено суми індексації (здійснено остаточний розрахунок при звільненні). Саме із цією датою позивач пов'язує виникнення у нього права на отримання компенсаційної виплати за затримку розрахунку при звільнені. Відтак, враховуючи вказану позивачем дату проведення остаточного розрахунку при звільненні (16 травня 2023 року), а також дату звернення позивача до суду із позовом у справі № 280/5643/24 (11 червня 2024 року згідно поштового штемпеля), суд приходить до висновку, що позивачем пропущено трьох місячний строк звернення до суду із позовом в даній справі, встановлений статтею 233 КЗпП.

Відтак, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності його пропуску.

Відповідно до частин 1-частин 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності його пропуску;

- уточненої позовної заяви з урахуванням вимог викладених у мотивувальній частині цієї ухвали, для суду та у відповідній кількості копій для учасників справи

Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунені у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.В. Татаринов

Попередній документ
119932098
Наступний документ
119932100
Інформація про рішення:
№ рішення: 119932099
№ справи: 280/5643/24
Дата рішення: 24.06.2024
Дата публікації: 26.06.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (24.02.2025)
Дата надходження: 01.10.2024
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії