24 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/12093/22
категорія 112040201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" про стягнення санкцій,
встановив:
Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26606,56 гривень.
На обґрунтування заявлених позовних вимог Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль", виходячи із числа його середньооблікової кількості штатних працівників, яка у 2020 році становила 13 осіб, повинне було працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Однак, в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказане підприємство у 2020 році не виділило і не створило робочого місяця для особи з інвалідністю та відповідно не працевлаштувало жодної особи з інвалідністю, а відтак не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, підприємство не інформувало Коростишівську районну філію Житомирського обласного центру зайнятості за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", а відтак не виконало господарського зобов'язання щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Внаслідок цього, відповідно до ст. 218 ГК України виникли підстави для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій. Однак, в строк до 17 квітня 2021 року вказані адміністративно - господарські санкції у розмірі 19692,31 гривень за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" самостійно не сплатило. Внаслідок несплати санкцій товариству було нараховано пеню в розмірі 6914,25 гривень. Разом з тим, заборгованість в загальній сумі 26606,56 гривень у добровільному порядку відповідачем погашено не було, а тому йому було надіслано претензію від 20.12.2021 52/21. Одна врегулювати спір в досудовому порядку не вдалось. Позивач зазначає, що несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 26606,56 гривень негативно відображається на формуванні та наповненні Державного бюджету, спричиняє шкоду соціальним інтересам держави при реалізації державної політики в галузі соціального захисту осіб з інвалідністю, а тому Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з даним позовом до суду про стягнення зазначених коштів.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/12093/22 за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" отримало 26.07.2022. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" (код ЄДРПОУ 42020459) є юридичною особою роботодавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
16.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" подало до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за 2020 рік за формою №10-ПОІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженою наказом Міністерством соціальної політики від 27.08.2020 №519.
Згідно відомостей, вказаних у зазначеному звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" в 2020 році становила 13 осіб, фонд оплати праці штатних працівників за рік становив 512 тис. грн, а середня річна заробітна плата одного штатного працівника складала 39384,62 грн. Відтак, визначений відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, складав для Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" у 2020 році 1 (одну) особу.
Однак, в ході перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" звітності за 2020 рік за формою №10-ПОІ, Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було встановлено, що фактично середньооблікова кількість штатних працівників Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль", яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, становила у 2020 році 0 (нуль) осіб. З огляду на зазначене, Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів був зроблений висновок, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" у 2020 році норматив стосовно працевлаштування однієї особи з інвалідністю не виконало.
Так як Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" не виконало у 2020 році нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2021, встановлений Законом №875, самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції в розмірі 19692,31 грн (512000,00 грн : 13 чоловік : 2 = 19692,31 грн) за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте нею, Житомирським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів були складені на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" претензії №52/21 (вих.№04-189/1128 від 20.12.2021) та №01/22 (вих.№04-09/111 від 10.02.2022) за невиконання ним нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2020 році.
Однак, у встановлений цими претензіями строк відповідач адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю також не сплатив.
У зв'язку з цим, Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало товариству пеню за період прострочення з 16.04.2021 по 28.06.2022 в розмірі 6914,25 гривень, що підтверджується наявним у справі розрахунком.
Таким чином, загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання у 2020 році нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю склала 26606,56 гривень і для її стягнення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені та, відповідно, перевіряючи у діях відповідача складу правопорушення, за яке передбачена юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 17 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII в редакції на момент спірних правовідносин) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 17 Закону № 875-XII).
За змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Так, у частині першій статті 19 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Отже, на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
Відповідно до правових норм частини 10 статті 19 Закону № 875-XII (в редакції на момент спірних правовідносин) керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
В силу приписів статті 20 Закону № 875-XII (в редакції на момент спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Відтак, передбачена частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції на момент спірних правовідносин) юридична відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж (сплатити адміністративно-господарські санкції) на користь Фонду соціального захисту інвалідів настає в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 та частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме не виділення та не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів.
Суд наголошує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
У контексті наведеного суд відмічає, що, згідно зі частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.07.2022 у справі № 160/4187/19, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН.
Відповідно до положень з ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI, в редакції на момент спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання", який був чинний на момент спірних правовідносин, була затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Згідно з вимогами названого Порядку, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відтак, законодавством не передбачено обов'язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте, визначено обов'язок підприємства одноразово подавати форму №3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.
З огляду на зазначене модна дійти висновку, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) на відповідний рік може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування таких осіб, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII. Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості. Відтак, своєчасно і в повному обсязі надавши інформацію про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю, підприємство фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Водночас, за інформацією, вказаною в листі Коростишівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості від 02.02.2022 №37, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" протягом 2020 року звітів за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії) осіб з інвалідністю, не подавало.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що у 2020 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" не було вжито усіх залежних від нього та передбачених законом заходів для виконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, тобто не вжило заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки не подало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що у свою чергу призвело до не працевлаштування на вказане підприємство у 2020 році жодної особи з інвалідністю. У зв'язку з чим. суд приходить до висновку, що в діях відповідача наявний склад правопорушення щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за яке ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачена адміністративно-господарська відповідальність.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито всіх заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а тому така бездіяльність відповідача підпадає під склад правопорушення щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, за яке передбачена відповідальність.
З огляду на викладене та з наявних у справі доказів, суд вважає, що відповідач не повідомляючи Центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, тим самим не забезпечив можливість працевлаштування осіб з інвалідністю, та відповідно не виконав у 2020 році норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а тому він підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.20 Закону №875-ХІІ. У зв'язку з цим заявлені Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" позовні вимоги про стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26606,56 гривень є обґрунтованими.
Відтак, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, 38, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 20401066) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" (вул. Миру, 8, с. Більківці, Житомирський (Коростишівський) район, Житомирська область, 12521; код ЄДРПОУ 42020459) про стягнення санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Модуль" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26606,56 грн (двадцять шість тисяч шістсот шість гривень п'ятдесят шість копійок) за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню у 2020 році осіб з інвалідністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович