24 червня 2024 року м. Житомир справа №240/735/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2019 по 02.12.2021 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що до 12.02.2019 він проходив військової службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 . Однак, під час проходження служби нарахування та виплата йому грошового забезпечення проводилось військовою частиною НОМЕР_1 не в повному обсязі, оскільки індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в розмірі 42440,66 гривень була виплачена йому в повному обсязі лише 02.12.2021 на виконання судових рішень по справах №240/6146/19 та №240/2546/21. Таким чином, остаточний розрахунок був проведений з ним не в день звільнення - 12.02.2019, а 02.12.2021. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Крім того, для підтвердження свого права на отримання компенсації позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Відтак, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 йому не виплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/735/22 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала про заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи свою позицію військова частина НОМЕР_1 зазначила, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. У випадку, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Відтак, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. В контексті зазначеного відповідач вказує, що військова частин НОМЕР_1 відповідно до судових рішень провела з позивачем повий розрахунок по невиплаченій індексації грошового забезпечення, а тому підстав для виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, відсутні. З огляду на зазначене, військова частин НОМЕР_1 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що полковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 №692 полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пп. "б" (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2019 №32 він був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.02.2019.
У зв'язку з тим, що станом на дату виключення зі списків особового складу військова частина НОМЕР_1 не виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 позивач змушений був звернутися до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі №240/6146/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 було задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018, а також зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахувати та виплатити заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
На виконання вказаного судового рішення військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в розмірі в сумі 39930,20 гривень. При цьому, визначаючи розмір належної позивачу до виплати за вказаний період індексації грошового забезпечення, військова частина НОМЕР_1 застосувала в якості базового місяця січень 2014 року.
Не погодившись із визначеним відповідачем при обчисленні індексації базовим місяцем, позов ОСОБА_1 було задоволено: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) січень 2014 року, а також зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з врахуванням виплаченої суми.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.12.2021 на виконання вказаного судового рішення військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 різницю в індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, в розмірі 42440,66 гривень.
Оскільки в повному обсязі індексація грошового забезпечення за період служби з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 була виплачена лише 02.12.2021, позивач вважає, що має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до п. 1 Порядку №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 закріплено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до абз. 6 п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Виходячи із зазначеного, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) виплата громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Відповідно до статті 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа №521/940/17) від 15 квітня 2019 року (справа №727/7818/16-а).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаційний характер.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою грошового забезпечення та у разі несвоєчасної виплати сум індексації провадиться виплата компенсації втрати частини доходу відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, зазначила, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Такий висновок суду касаційної інстанції підтриманий у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Матеріалами справи підтверджується, що індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з січня 2016 року по лютий 2018 року була виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі лише 02.12.2021 на виконання судових рішень по справах №240/6146/19 та №240/2546/21, що свідчить про порушення встановлених законодавством строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення, та є підставою для виникнення у позивача права на компенсацію втрати частини доходів.
Враховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд уважає обґрунтованими вимоги позивача про нарахування і виплату йому компенсацію втрати доходу у зв'язку з порушенням строків його виплати, враховуючи, що індексація грошового забезпечення в межах встановлених законодавством строків йому не була виплачена. В судовому порядку позивачем такі обставини доведені, а тому позивач має право на виплату компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 24 січня 2019 року у справі №159/1651/17.
З огляду на це суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період проходження служби з січня 2016 року по лютий 2018 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.08.1995 Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з січня 2016 року по лютий 2018 року на виконання судових рішень по справах №240/6146/19 та №240/2546/21.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з січня 2016 року по лютий 2018 року на виконання судових рішень по справах №240/6146/19 та №240/2546/21, на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати: за період з 12.02.2019 по день фактичної виплати - 02.12.2021, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович