24 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/23802/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати йому сум індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2018 року, з урахуванням базового місяця - січня 20008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому суму індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2018 року згідно вимог абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, здійснивши розрахунок від базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що до 28.02.2019 він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, нарахування та виплата йому грошового забезпечення проводилось ІНФОРМАЦІЯ_2 не в повному обсязі, оскільки за період проходження служби з січня 2016 року по листопад 2018 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що вищезазначена індексації була виплачена йому 26.03.2020 лише на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №240/12490/19. Разом з тим, позивач вказує, що у зв'язку із застосуванням невірного показника базового місяця, а саме січня 2016 року замість січня 2008 року, розмір виплаченої йому за цей період індексації грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/23802/22 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що нарахував та виплатив ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Сума виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період була обчислена згідно норм та правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2008 №1078, та у межах бюджетного фінансування. Вказує, що 09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою фактично визначив здійснити з грудня 2015 року підвищення грошових доходів населення, задіяного у бюджетній сфері, з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищувати суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Крім того, Постановою № 1013 запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення починаючи з грудня 2015 року, згідно з якими для проведення подальшої індексації доходів обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. Відповідач звертає увагу, що відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії, та щомісячної додаткової винагороди. В подальшому наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 08.02.2016 № 60 "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44" врегульовано розмір грошового забезпечення військовослужбовців на 2016 рік. Відтак, картками особового складу військовослужбовця ОСОБА_1 за 2015 рік та 2016 рік підтверджується підвищення місячного грошового забезпечення за рахунок остійних складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме в грудні 2015 року його грошове забезпечення склало 4402,61 грн, а у січні 2016 року - 8242,61 грн. Таким чином, різниця грошового забезпечення за грудень 2015 року та січень 2016 року, яка складає 3840,00 грн, вказує на значне її перевищення над сумою індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, яка склала 1027,99 грн. Враховуючи вказане, згідно з вимогами Постанови № 1013 та Порядку № 1078 саме грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції. Відтак, для проведення індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2018 року, обчислення індексу споживчих цін здійснювалось починаючи з січня 2016 року, що відповідає положенням Порядку №1078. В контексті зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 вказав, що застосовуючи січень 2016 року, як базовий місяць, для нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Разом з відзивом на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду клопотання, в якому просив розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд наділений повноваженнями, врахувати всі критерії, наведені в частині 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.
Суд звертає увагу, що даний спір не підпадає під перелік спорів, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, що визначений ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні не містить вагомих обґрунтувань щодо необхідності такого розгляду чи наявності істотних підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Крім того, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, а саме: бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд керуючись ч. 6 ст.262 КАС України прийшов до висновку, що клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягає задоволенню.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив на неї, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді головного старшини відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 07.02.2019 №3-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом "к" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 28.02.2019 №47 його було виключено зі списків особового складу з 28.02.2019 та знято з усіх видів забезпечення з 01.03.2019.
У зв'язку із тим, що за період проходження служби з 01.01.2016 по 30.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 не виплачував ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, він змушений був звернутися до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №240/12490/19 позов ОСОБА_1 було задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018; а також зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Із наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с.14) вбачається, що на виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 в розмірі 40538,27 гривень та виплачено її позивачу 26.03.2020 в розмірі 39930,20 гривень (з урахуванням утриманого військового збору), що підтверджується випискою з його карткового рахунку.
При цьому, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що базовим місяцем, який був застосований ІНФОРМАЦІЯ_2 при визначенні розміру належної до виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 був січень 2016 року, а в період з 01.03.2018 по 30.11.2018 - березень 2018 року.
Вважаючи, що розмір виплаченої йому за період проходження служби з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексації грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку із застосуванням у вказаний період невірного показника базового місяця, якими, на переконання позивача має бути січень 2008 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами статті 1 Закону №1282-XIIвизначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ч. 1ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв'язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Спірним у даній справі є правильність визначеного відповідачем базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 30.11.2018, оскільки саме від обраного базового місяця залежить виникнення у особи права на отримання індексації, а також розмір такої індексації, оскільки величина індексу споживчих обчислюється наростаючим підсумком з місяця, наступного за базовим.
Під час розгляду справи судом встановлено, що базовим місяцем, який був застосований ІНФОРМАЦІЯ_2 при визначенні розміру належної до виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 був січень 2016 року, а за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 - березень 2018 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, з аналізу норм пункту 5 Порядку №1078 випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок підвищення тарифних ставок (окладів).
Суд звертає увагу на положення Постанови №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), є спеціальними по відношенню до положень Постанови №1013.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є Постанова №1078, то саме вказана така і підлягає застосуванню.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Оскільки, Порядок №1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
Схема посадових окладів осіб військовослужбовців Збройних Сил України була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
В подальшому, схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України були змінені у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відтак, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, де судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.
Отже, в січні 2016 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, а тому, з урахуванням п. 5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно) підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при нарахуванні ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, в якості базового місяця застосував січень 2016 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, відповідно до якої з 01 грудня 2015 року для нарахування індексації грошового забезпечення як базовий місяць має застосовуватися січень 2008 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування при нарахуванні ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, в якості базового місяця січня 2016 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача щодо застосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базового місяця січня 2016 року, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування березня 2018 року, в якості базового місяці при нарахуванні ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, є правомірними та відповідають вимогам Порядку №1078, оскільки у березні 2018 року була прийнята постанова КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, що у свою чергу впливає на зміну базового місяця. а тому саме березень 2018 року став базовим місяцем для визначення наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.11.2018.
Відтак, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги в частині нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 із застосуванням показника базового місяця - січня 2008 року, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування січня 2016 року в якості базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович