Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження процесуального строку
24 червня 2024 року Справа №200/3788/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка
Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3) - відповідач 1,
Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Харківська область, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) - відповідач 2,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Підгайну Віту Володимирівну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до загального стажу періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 09.10.1996 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 01.01.2004 згідно зі ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне Управління Пенсійного фонду в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням стажу роботи за період здійснення підприємницької діяльності з 09.10.1996 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 01.01.2004.
Пільги щодо сплати судового збору відсутні.
14 червня 2024 року ухвалою суду залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Постановляючи означену ухвалу суд виходив з того, що початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Актом індивідуальної дії, з яким пов'язано незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.10.2023 року № 032750003092, яке позивачу було направлено 18.10.2023 року, проте доказів на підтвердження дати отримання позивачем означеного рішення стороною позивача до суду не надано.
Поряд із цим, 31.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про роз'яснення причин незарахування періоду підприємницької діяльності з 09.10.1996 року по 01.01.2004 року, тобто про незарахування спірних періодів позивачу було відомо станом на 31 жовтня 2023 року.
На означене звернення позивач від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2023 року, яким йому було повідомлено про порядок зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року, та рекомендовано повторно звернутись до органу ПФУ із наданням РНОКПП для надання повної та ефективної відповіді на звернення.
Поряд із цим, доказів на підтвердження дати отримання цього листа сторона позивача не надала.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду із позовною заявою закінчився 30 квітня 2024 року.
Подальше листування з органом ПФУ позивачем з органами ПФУ було продовжено 20 лютого 2024 року, на його звернення відповідачем 1 листом від 14.03.2024 року № 5703-3818/М-02/8-0500/24 позивачу повідомлено підстави незарахування спірних періодів.
Водночас, подальше листування позивача з органами ПФУ не впливає на строк звернення до суду, оскільки на момент закінчення цього строку позивачу було з 31.10.2023 року було достеменно відомо про незарахування спірних періодів.
При цьому, з листа відповідача 2 від 21.05.2024 року № 0500-0202-8/51244, наданого стороною позивача суд установив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.10.2023 № 12839 з урахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 по справі №140/5997/22 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 140/5997/22.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суд установив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року у справі № 140/5997/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1979 по 17.02.1983 та з 19.05.1983 по 10.08.1984; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1979 по 17.02.1983 та з 19.05.1983 по 10.08.1984; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В означеному рішенні суд дійшов висновку, що правомірність дій пенсійного органу в частині не зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 09.10.1996 по 06.02.2017 (за винятком періодів: з 01.03.1999-31.03.1999, 01.06.1999-30.06.1999, 01.09.1999-30.09.1999, 01.12.1999-31.12.1999, 01.12.2000-31.12.2002, які були зараховані до страхового стажу) до трудового (страхового) стажу позивача, а тому вимога позивача про зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 09.10.1996 по 06.02.2017 є безпідставною та не підлягає до задоволенню, оскільки позивачем не надано належних доказів та інформації про сплату ним страхових внесків (ЄСВ), облік яких ведеться пенсійним органом, за період з 09.10.1996 по 06.02.2017 (за винятком періодів: з 01.03.1999-31.03.1999, 01.06.1999-30.06.1999, 01.09.1999-30.09.1999, 01.12.1999-31.12.1999, 01.12.2000-31.12.2002, які були враховані до страхового стажу відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5). В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків за період здійснення ним підприємницької діяльності з 09.10.1996 по 06.02.2017 (за винятком періодів: з 01.03.1999-31.03.1999, 01.06.1999-30.06.1999, 01.09.1999-30.09.1999, 01.12.1999-31.12.1999, 01.12.2000-31.12.2002 в які підтверджена сплата страхових внесків).
Відтак у задоволенні позовних вимог позивача про зарахування до страхового стажу позивача періодів з 09.10.1996 по 06.02.2017 (за винятком періодів: з 01.03.1999-31.03.1999, 01.06.1999-30.06.1999, 01.09.1999-30.09.1999, 01.12.1999-31.12.1999, 01.12.2000-31.12.2002, які були враховані до страхового стажу відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5) суд відмовив.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 140/5997/22 від 20 березня 2023 року у цій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року у справі № 140/5997/22 залишено без змін.
Відтак, суд дійшов висновку, що ураховуючи викладене, про необхідність підтвердження сплати страхових внесків за спірні періоди позивач був обізнаний із висновків рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року у справі № 140/5997/22.
20 червня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, у якій остання зазначила, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2023 року не була отримана позивачем в грудні 2023 року ні засобами електронного зв'язку, ні поштовим відправленням. Отримати йому її вдалося лише після того як він звернувся до юриста, який в телефонному режимі зв'язувався з відповідачем 1 та повідомляв, що ОСОБА_1 на своє звернення від 31.10.2023 року не отримував жодної відповіді. Лист відповідача 1 від 08.12.2023 року ОСОБА_1 отримав у лютому 2024 року.
На цей лист він шляхом оформлення звернення на веб-порталі ПФУ 20.02.2024 року направив відповідь, де надав відомості про свій РНОКПП (скрін звернення з веб порталу ПФУ додається), відповідь Головного управління ПФУ в Донецькій області від 14.03.2024 містить інформацію про зараховані періоди підприємницької діяльності до страхового стажу. Адвокатський запит до відповідача 1 був спрямований на отримання інформацію щодо періодів провадження підприємницької діяльності, які не були зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 . Була надана відповідь від 02.05.2024, яка також не містила інформації про періоди підприємницької діяльності, не зараховані до страхового стажу. Лише на адвокатський запит від 16.05.2024 відповідач 1 надав інформацію, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі 140/5997/22 орган ПФУ не зобов'язано зарахувати період підприємницької діяльності з 09.10.1996. Цей період зазначений в листі відповідача 1 від 14.03.2024 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Дослідивши доводи сторони позивача суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв'язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.
Також Верховний Суд звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду не містить посилань на обставини, що перебували поза контролем позивача та становили непереборну перешкоду для своєчасного звернення до суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що тривале листування позивача з відповідачами не може бути розцінене судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, оскільки відсутність інформації про підстави незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача не є перешкодою для звернення до суду за захистом своїх прав, водночас, про тривалість незарахованого періоду страхового стажу позивачу було достеменно відомо станом на 31.10.2023 року, оскільки він зазначив про це у своєму зверненні від 31.10.2023 року, поряд із цим, доказів дати отримання відповіді відповідача 1 від 08.12.2023 року сторона, зокрема, отримання її у лютому 2024 року сторона позивача не надала.
Водночас, суд вважає за необхідне запропонувати стороні позивача надати докази на підтвердження дати отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що публічно-правовий спір стосується захисту соціальних прав позивача, суд дійшов висновку про можливість продовження строку на усунення недоліків в межах строків, визначених ст. 169 КАС України, надавши позивачу 5 днів на усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 5 днів.
Запропонувати стороні позивача надати докази на підтвердження дати отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко