Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
17 червня 2024 року Справа №200/3144/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чекменьов Г.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, зобов'язання вчинити певні дії,
22 травня 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить:
визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 21.02.2024 № 46-кт про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 - начальником Торецького відділу Головного управління ДМС у Донецькій області, починаючи з 23.02.2024;
зобов'язати з 23.02.2024 дію трудового договору або в разі відсутності укласти трудовий договір з ОСОБА_1 - начальником Торецького відділу Головного управління ДМС у Донецькій області, з яким було призупинено дію трудового договору на підставі наказу ДМС України від 21.02.2024 № 46-кт;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (час призупинення дії трудового договору).
Ухвалою від 27 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом направлення до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На усунення зазначених недоліків позовної заяви представником позивача до суду надано заяву про поновлення процесуального строку, в якій, з посиланням на норми Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу законів про працю України, представник позивача зазначив про застосування до спірних відносин тримісячного строку для звернення до суду.
Також представник позивача вважає, що ознайомлення позивача з наказом № 46-кт «Про призупинення дії трудового договору з позивачем ОСОБА_1 за допомогою мессенжера WhatsAPP, не відповідає поняттю належного повідомлення. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 досі постійно проживає м. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, який знаходиться під постійними обстрілами в 10 км від лінії зіткнення, тому через регулярну відсутність зв'язку та електропостачання, інших побутових труднощів доступ позивача до суду суттєво ускладнено.
Воєнний стан, фізичне, психологічне навантаження та побутові труднощі, значно вплинули на причини пропуску процесуальних строків звернення до суду.
Тобто, поважними причинами пропуску процесуального строку з боку позивача ОСОБА_1 , на думку його представника, стали обставини які унеможливлювали, ускладнювали вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами та труднощами.
Оцінивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, слід зазначити, що за загальними нормами частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, за приписами частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, стосовно позовних заяв у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби саме норми частини 5 статті 122 КАС України є спеціальними, оскільки КЗпП України не врегульовує питання звернення до суду щодо проходження чи звільнення з публічної служби.
Крім того, нормами статті 233 КЗпП України строк звернення до суду визначений аналогічним чином, зокрема, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Отже, звернувшись до суду 22 травня 2024 року, позивач пропустив встановлений законом місячний строк на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 21.02.2024 № 46-кт.
Посилання представника позивача на повідомлення про прийняття спірного наказу через мессенжер WhatsAPP не свідчить про необізнаність позивача зі спірним наказом. Зі свого боку позивач не навів доказів, що був позбавлений можливості отримати вказаний наказ у паперовій чи іншій формі.
Інші доводи заяви представника позивача не свідчать про наявність поважних причин пропуску такого строку. Зокрема, звернувшись до суду за допомогою адвоката позивачем не надано доказів неможливості такого звернення у встановлений законом строк.
Крім того, враховуючи відносини публічної служби, слід зазначити, що позивач не лише має захищені законом права, але також повинен виконувати покладені на нього обов'язки за займаною посадою.
Саме враховуючи покладену на суб'єктів публічних відносин підвищену відповідальність закон містить спеціальні вимоги щодо місячного строку звернення до суду з приводу проходження чи припинення публічної служби.
Всупереч наведеному, після видання спірного наказу позивач не зазначив, що він у будь-якій формі висловив незгоду із зупиненням дії трудового договору, продовжував здійснювати посадові обов'язки та функції, звертався з цього приводу до безпосереднього або вищого керівника тощо. Проте, незважаючи на власну пасивну поведінку, у складі позовних вимог заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином зміст заяви про поновлення строку та обставини заявленого позову свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Крім того, встановлення строків звернення до суду слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства” від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі “Олександр Волков проти України” (заява № 21722/11).
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Верховного Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Реалізація позивачем права на звернення з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 27 січня 2021 року у справі № 160/4284/19.
За вказаних обставин, враховуючи відсутність доказів неможливості чи утруднення звернення позивача до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України:
1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З наведених підстав, керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання та функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.
Суддя Г.А. Чекменьов