24 червня 2024 рокуСправа №160/14371/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 25.03.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 17.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про долучення до матеріалів його пенсійної справи архівної довідки № Ш-133/03-09 від 21.01.2020 та здійснення перерахунку страхового стажу та пенсії з урахуванням наданої довідки. Листом № 15616-12896/Ш-01/8-0400/23 від 12.04.2023 відповідач повідомив про те, що періоди роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997 не зараховано до його загального стажу у зв'язку з внесенням записів до трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Також відповідач рекомендував надати уточнюючі довідки для зарахування вказаних періодів. Однак відповідач не зазначив, які саме порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників було допущено під час внесення записів про спірні періоди роботи позивача до його трудової книжки, не роз'яснив, які саме довідки необхідно надати та не вжив заходів щодо отримання додаткових документів, на підставі яким можна було би підтвердити страховий стаж. Позивач вважає протиправними такі дії відповідача. Зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до його загального страхового стажу спірні періоди роботи, внаслідок чого порушено право позивача на належний розмір пенсії.
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.07.2023 у встановлений строк надійшла заява позивача про усунення недоліків з доданими до неї документами.
Ухвалою від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
У відзиві, який надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» 31.07.2023, відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що з 25.03.2020 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. 17.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою у виді звернення про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом № 15616-12896/Ш-01/8-0400/23 від 12.04.2023 позивачу надано роз'яснення щодо призначеної пенсії. Зокрема повідомлено, що періоди роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978, з 03.01.1995 до 09.01.1997 не враховані до загального трудового стажу, оскільки записи про такі періоди внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Для зарахування вказаних періодів позивачу потрібно було надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів. Позивач додатково не подавав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для підтвердження загального страхового стажу, тому відсутні підстави для зарахування до стажу позивача періодів роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997. До відзиву було додано копії матеріалів з електронної пенсійної справи позивача.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 25.03.2020 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Трудова книжка позивача НОМЕР_1 , заповнена вперше 15.08.1977, містить у тому числі записи про спірні періоди його роботи:
запис № 2 - 18.07.1977 прийнятий слюсарем в Управління механізації будівництва № 5 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (наказ № 144 від 25.07.1997);
запис № 3 - 02.01.1978 звільнений за переведенням до Управління механізації будівництва № 6 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (наказ по Міністерству будівництва підприємств важкої індустрії Української РСР від 14.12.1977);
запис № 4 - 02.01.1978 прийнятий за переведенням до Управління механізації будівництва № 6 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» машиністом бульдозера 5 розряду (наказ по Міністерству будівництва підприємств важкої індустрії Української РСР № 199 від 14.12.1977);
запис № 5 - 28.04.1978 звільнений за п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії (наказ № 97-к від 28.04.1978);
запис № 6 - служба в лавах Радянської Армії з 20.05.1978 до 18.07.1980;
запис № 7 - 29.07.1980 прийнятий до Управління механізації будівництва № 6 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» машиністом бульдозера 5 розряду (наказ № 98/к від 28.07.1980);
запис № 8 - 05.08.1982 звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ № 98-к від 02.08.1982);
запис № 22 - 03.01.1995 прийнятий слюсарем з ремонту обладнання 4 розряду у Приватне госпрозрахункове підприємство «Ремонтник» (наказ (розпорядження) № 2 від 03.01.1995);
запис № 23 - 09.01.1997 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ (розпорядження) № 3 від 09.01.1997).
Вказані записи про роботу позивача засвідчено підписами уповноважених осіб та скріплено печатками.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 15616-12896/Ш-01/8-0400/23 від 12.04.2023 на звернення ОСОБА_1 від 17.03.2023 (вх. № 12896/Ш-0400-23 від 27.03.2023) повідомлено, що при обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців та коефіцієнт заробітної плати. Розмір пенсії позивача обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого до 30.09.2022, що становить 30 років 6 місяців 3 дні. Індивідуальний коефіцієнт стажу відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням кратності 1% становить 0,30500 ((30 років х 12 місяців + 6 місяців) = 366 : 12 : 100 х 1). Пенсію обчислено із заробітної плати за період роботи з 01.09.1982 до 31.10.1983, з 01.12.1983 до 31.05.1987, з 01.07.1987 до 31.10.1987 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.11.2002 до 30.04.2004, з 01.06.2005 до 31.12.2005, з 01.08.2006 до 31.01.2007, з 01.08.2007 до 31.10.2007, з 01.06.2009 до 31.03.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 0,65840. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 - 5111,27 грн (7763,17 грн х 0,65840). Розмір пенсійної виплати з 01.03.2023 становить 2093 грн, з них: 1558,94 грн - розмір пенсії за віком (5111,27 грн х 0,30500); 135,00 грн - надбавка 135 грн до індексації 01.03.2022; 100,00 грн - надбавка 100 грн до індексації 01.03.2023; 299,06 грн - доплата до прожиткового мінімуму (2093,00 грн). Також зазначено, що періоди роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978, з 03.01.1995 до 09.01.1997 не враховані до загального трудового стажу, оскільки вони були внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Для їх зарахування позивачу рекомендовано надати уточнюючі довідки, що відповідають вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу з 29.07.1980 до 05.02.1982 згідно з долученою до звернення довідкою від 21.01.2020 № Ш-133/03-09 повідомлено, що до заяви про призначення пенсії від 02.06.2020 № 1149 позивачем було надано довідку Архівного управління Кам'янської міської ради від 20.03.2020 № Ш-508/03-09 щодо підтвердження періодів роботи з 02.01.1978 до 28.04.1978 та з 29.07.1980 до 05.02.1982 в управлінні механізації будівництва № 6 тресту «Дніпромеханізація». Відповідно до цієї довідки зазначені періоди враховано до загального стажу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення записів про роботу позивача з 18.07.1977 до 02.01.1978 у трудовій книжці НОМЕР_1 , відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 для підтвердження його стажу достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено періоди його роботи, у тому числі з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997, записи №№ 2, 3 та 22, 23 про зазначені періоди роботи містять реквізити наказів, на підставі яких їх внесено, засвідчені уповноваженими особами, містять їх підписи, скріплені печаткою.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності ОСОБА_1 . Також відповідачем ні у відзиві, ні у листі № 15616-12896/Ш-01/8-0400/23 від 12.04.2023 не зазначено, які саме недоліки містять записи про спірні періоди трудового стажу. Крім того, записи №№ 2, 3 про роботу позивача з 18.07.1977 до 02.01.1978 узгоджуються із записами №№ 4, 5 про роботу позивача з 02.01.1978 до 28.04.1978 в Управлінні механізації будівництва № 6 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», до якого позивача прийнято за переведенням з Управління механізації будівництва № 5 Тресту «ДНІПРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ». Зі змісту листа відповідача № 15616-12896/Ш-01/8-0400/23 від 12.04.2023 встановлено, що період роботи з 02.01.1978 до 28.04.1978 зараховано до страхового стажу позивача.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди його роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не формальні неточності у документах.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність незарахування періодів роботи позивача з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997 до його страхового стажу.
Суд, дослідивши надані докази, з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, обирає належний спосіб захисту порушеного права позивача та дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997, зобов'язання відповідача зарахувати такі періоди до його загального страхового стажу та з урахуванням вказаних періодів роботи провести перерахунок пенсії позивача з дати її призначення - 25.03.2020.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту прушеного права позивача, оскільки відповідачем було допущено саме протиправну бездіяльність, а не вчинено дії як зазначає позивач, щодо незарахування спірних періодів роботи до загального страхового стажу позивача.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3057906673.1 від 20.06.2023.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.07.1977 до 02.01.1978 та з 03.01.1995 до 09.01.1997, та з урахуванням зазначених періодів провести з 25.03.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 24.06.2024.
Суддя В.В. Рянська