24 червня 2024 р.Справа №160/16109/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 160/16109/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови, -
21.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ № 040957 від 29.05.2024 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративногосподарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач разом із позовом подав заяву, в якій просить суд забезпечити адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови шляхом:
зупинення дії постанови начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ № 040957 від 29.05.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., до набрання законної сили судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначено, що 07 травня 2024 року об 11 год. 15 хв. на 916 км+897 м. а/д М-30 Стрій-Умань-ДніпроІзварине, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02 травня 2024 року № 000137, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено акт № 039042 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із Н/ НОМЕР_2 -цистерною «SCHRADER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , було виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення, а саме: відсутнє свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, оформлене на ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 відсутність на момент перевірки необхідних документів, передбачених ст. 48 цього Закону. За результатом розгляду справи про порушення транспортного законодавства начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № ПШ 040957 від 29.05.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. Зазначено, що вказана постанова має очевидні ознаки протиправності.
Оцінивши аргументи, наведені в заяві, суд зазначає наступне.
За приписами п. 1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви та подається, в такому випадку, до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивач просить суд забезпечити позов, шляхом зупинення дії постанови начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ № 040957 від 29.05.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., до набрання законної сили судового рішення.
Частиною 6 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Суд зазначає, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що на даний час постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ № 040957 від 29.05.2024 подана відповідачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови, а також не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання постанови, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність нагальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Враховуючи вищевикладене, факт відсутності очевидної протиправності постанови начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 160/16109/24, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 160/16109/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник