21 червня 2024 рокуСправа №160/7615/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( вул. Канатна буд.83 м.Одеса 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
25 січня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначені пенсії №046850014457 від 23.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати позивачу період роботи з 05.03.1990 по 23.07.1990 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2024р. він звернувся з заявою про призначення пенсії. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046850014457 від 23.01.2024 відмовлено у призначені пенсії через відсутність необхідного страхового стажу особи 30 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.1990 по 23.07.1990 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, оскільки на звільненні виправлена дата наказу. До пільгового стажу не враховано період роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, оскільки у пільговій довідці №17 від 28.02.2019 не вірно вказана Постанова КМУ та відсутня атестація робочого місця. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач не врахував певні періоди його роботи в трудову діяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09 квітня 2024 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив, в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що після розгляду заяви та на підставі наданих документів Головним управлінням винесено Рішення №046850014457 від 23.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 до Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 позивачем до Головного управління а ні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час звернення за призначенням пенсії надано не було.
11 квітня 2024 року від позивача надійшли додаткові докази у справі.
11 квітня 2024 року позивач надіслав відповідь на відзив, в якій підтвердив свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
09 травня 2024 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що слюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно змісту абзацу першого пункту другого частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. До пільгового стажу не враховано період роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, оскільки у пільговій довідці № 17 від 28.02.2019 не вірно вказано Постанову КМУ та відсутня атестація робочого місця. В рішенні про відмову у призначенні пенсії розраховано стаж ОСОБА_1 , який склав 23 роки 2 місяці 09 днів (загальний страховий, при необхідному не менше 29 років 6 місяців), пільговий стаж за списком № 2 - 7 років 07 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 16.01.2024 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Синельникове Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 23.01.2024 р. №046850014457 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено таке: Страховий стаж особи становить 23 роки 2 місяці 9 днів. Пільговий стаж особи становить 7 років 7 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.1990 по 23.07.1990 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, оскільки на звільненні виправлена дата наказу. До пільгового стажу не враховано період роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, оскільки у пільговій довідці №17 від 28.02.2019 не вірно вказана Постанова КМУ та відсутня атестація робочого місця.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1987р., позивач в оскаржувані періоди:
- з 05.03.1990 - 22.07.1990 працював електрогазозварювальником 4 розряду у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну;
- з 08.09.1994 по 22.06.1999 працював електрогазозварювальником 5 розряду у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну.
Відповідно до довідки ПАТ «Синельніківський ресорний завод» «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 28.02.2019р. №17, ОСОБА_1 з 08.09.199р. по 22.06.1999р. працював електрогазозварювальником по 5 розряду в ремонтно-механічному цеху, що передбачено Списком №2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. №1173, розділ ХХХ!! Загальні професії Списком № 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991р. №10 розділ розділ ХХХ!! Загальні професії, 23200000-19906, робота в яких дає право на оформлення державної пенсії на пільгових умовах.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернувсядо суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.
Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Однак, неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивачки права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені у рішенні від 23.01.2024 р. №046850014457, щодо того, що виправлення дати наказу про звільнення у трудовій книжці за період роботи з 05.03.1990 р. по 22.07.1990 р. не може бути підставою для незарахування до стажу роботи позивача.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 05.03.1990 р. по 23.07.1990 р. є протиправним. Як наслідок, спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу період роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до п. 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1987р., відповідно до якої позивач з 08.09.1994 по 22.06.1999 працював електрогазозварювальником 5 розряду у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну.
Згідно спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не було зараховано до пільгового стажу позивача по Списку №2 період роботи з 08.09.1994р. по 22.06.1999р., з огляду на те, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 28.02.2019р. №17 не вірно вказана Постанова КМУ.
Відповідно до довідки ПАТ «Синельніківський ресорний завод» «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 28.02.2019р. №17, ОСОБА_1 з 08.09.199р. по 22.06.1999р. працював електрогазозварювальником по 5 розряду в ремонтно-механічному цеху, що передбачено Списком №2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. №1173, розділ ХХХ!! Загальні професії Списком № 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991р. №10 розділ розділ ХХХ!! Загальні професії, 23200000-19906, робота в яких дає право на оформлення державної пенсії на пільгових умовах.
Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні відомості щодо спірного періоду роботи, а саме з 08.09.1994р. по 22.06.1999р.
Також суд зазначає, що відповідно до розділу XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», робота електрозварювальником дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Крім того, відповідно до коду КП 23200000-19906 розділу ХХХІІІ Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах Постанови КМ СРСР №10 від 16.01.1991 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення», робота електрозварювальником дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Щодо відсутності атестації робочих місць суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, роботодавці зобов'язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.
При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
У той же час, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Виходячи з викладеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Тому, спірний період роботи позивача на посадах відповідно до Списку № 2 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком 2.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність не зарахування відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 08.09.1994р. по 22.06.1999р., у зв'язку з чим рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №046850014457 від 23.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зобов'язує зарахувати спірний період саме Головне управління ПФУ в Одеській області, яке розглядало заяву позивача про призначення пенсії.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у цьому випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.01.2024р., з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з викладених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з ), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( вул. Канатна буд.83 м.Одеса 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 23.01.2024 р. №046850014457.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 05.03.1990 по 22.07.1990 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період його роботи з 08.09.1994 по 22.06.1999 у Синельниківському ресорному заводі ім. Комінтерну.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2024 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( вул. Канатна буд.83 м.Одеса 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко