м. Вінниця
24 червня 2024 р. Справа № 120/7560/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постання, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження. Так, позивач вказує на те, що державним виконавцем не дотримано засад виконавчого провадження, оскільки боржником у повному обсязі не було виконано рішення суду згідно з виконавчим документом.
Ухвалою суду від 12.06.2024 року було відкрито провадження у цій справі з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС.
Від відповідача надійшов відзив, у якому останній наголошує, що рішення суду виконано у повному обсязі. Так, зазначає, що на виконання рішення суду боржником самостійно нараховано суму середнього заробітку та здійснено відповідну виплату з урахуванням податків.
Окрім того, до відзиву відповідачем додано матеріали виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року у справі № 120/2755/21-а позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.07.2019 року до 24.03.2021 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 року до 24.03.2021 року включно.
Постановою Сьомого апеляційного окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року вказане рішення залишено без змін.
Надалі, на підставі виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом від 02.08.2021 року у справі № 120/2775/21-а, головним державним виконавцем Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабейком О.С. було відкрито виконавче провадження № 66504393.
Головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчено виконавчого провадження № 66504393 від 31.05.2024 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, з огляду на лист військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2021 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки грошового забезпечення відповідно до рішення суду № 120/2755/21-а, вказане відшкодування було виплачено в повному обсязі згідно платіжного доручення № 2668 від 24.11.2021 року.
Вважаючи свої майнові права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку ситуації, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Водночас умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 10, 14, 22 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За змістом ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому згідно зі ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.12.2021 року, що міститься в матеріалах виконавчого провадження, нарахування та виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки грошового забезпечення, відповідно до рішення суду № 120/2755/21-а, здійснена в повному обсязі згідно платіжного доручення № 2668 від 24.11.2021 року.
Так, на виконання рішення суду військовою частиною було розраховано середній заробіток за період з 01.07.2019 року до 24.03.2021 року, що складає 26572,41 грн.
Суд наголошує, що рішенням суду у справі № 120/2755/21-а не визначено конкретної суми середнього заробітку, що має бути відшкодована військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Однак, суд вказує на те, що спір щодо розрахунку середнього заробітку на виконання рішення суду, а саме застосування істотної частки, не охоплюється предметом цього спору. Так, не згода позивача з обрахованим розміром середнього заробітку є спором, що підлягає іншому правовому регулюванню, відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку належності розрахованої суб'єктом владних повноважень суми середнього заробітку.
Зокрема, суд у вищезазначеному рішенні чітко визначив обов'язок військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 до 24.03.2021 включно.
Разом з тим, у зазначеному судовому рішенні вказано, що оскільки відповідач не подав відзиву на позовну заяву та не надав витребувані довідку про розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням (травень та червень 2019 року) та про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на дату його звільнення з військової служби, суд позбавлений можливості визначити конкретну суму середнього заробітку, яку належать виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні".
Тобто мотиви, з яких виходив суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку пов'язані виключно із правом позивача на нарахування та виплату йому середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 року до 24.03.2021 року без визначення конкретної суми та порядку її розрахунку.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, зокрема, розрахунків середнього заробітку позивача, судом встановлено, що із розрахованої військової частини розміру середнього заробітку утримано ПДФО у розмірі 4783 грн та військовий збір у розмірі 398,59 грн.
Принагідно, суд зазначає, що у разі нарахування (виплати, надання) суми середнього заробітку військовослужбовців, вказаний дохід є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Відтак, військовою частиною у повній мірі здійснено виплату нарахованої суми середнього заробітку.
У контексті вказаного, суд зазначає, що посилання позивача на рішення суду у справі № 120/12779/23 є нерелевантним, оскільки при розгляді цієї справи, суд не надавав оцінку факту утримання сум середнього заробітку, з огляду на відсутність відповідних розрахунків у матеріалах виконавчого провадження.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/2755/21 виконано у повному обсязі у рамках покладених судом зобов'язань.
Відтак, в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню.
Таким чином, при розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений законом, порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. В. Нестерчука, 39, м. Калинівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 35054932) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Альчук Максим Петрович