м. Вінниця
24 червня 2024 р. Справа № 120/17344/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про роз'яснення судового рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 21.03.2024 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням розміру пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75% заробітку відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.09.2023 року та з урахуванням уже виплачених сум.
18.06.2024 року на адресу суду надійшла заява позивача про роз'яснення судового рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у справі №120/17344/23.
Визначаючись щодо поданої заяви позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.03.2020 року у справі №240/4946/18.
Додатково суд вказує, що алгоритм дій відповідача під час та після виконання судового рішення, а також наслідки такого виконання не може визначатись як роз'яснення судового рішення у розумінні частини першої статті 254 КАС України.
В свою чергу, положеннями статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №823/1265/16.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Звертаючись до суду із заявою від 18.06.2024 року позивач просить суд, крім іншого, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, при цьому, судом встановлено, що позивачем не надано доказів пред'явлення виконавчих листів до виконання до органів виконавчої служби.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Забезпечення виконання рішення суду покладено на органи державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до подання вказаної заяви не вчинялося дій щодо пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, відтак, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Крім цього, спеціальних вимог до змісту заяви поданої в порядку статей 254 та 382 КАС України процесуальний закон не містить, що обумовлює застосування загальних вимог до форми та змісту письмової заяви (клопотання), що передбачені статтею 167 КАС України.
Так, згідно з частиною 1 вказаної статті до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Однак, в порушення вищезазначених вимог закону, позивач не додала до поданої заяви доказів надіслання (надання) копії такої заяви відповідачу у справі.
Суд зауважує, що заява, подана без додержання вимог частини 1 статті 167 КАС України, позбавляє інших учасників справи бути проінформованими про зміст поданої заяви, та, відповідно, належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 167 КАС України визначено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Крім цього, судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань передбачених статтею 382 та 254 КАС України є різними. Зокрема, розглядаючи заяву в порядку статті 382 КАС України, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.
За результатом розгляду заяви в порядку статті 254 КАС України, суд приймає ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні.
Суд зауважує, що у заяві від 18.06.2024 року ОСОБА_1 ініціює роз'яснення судового рішення та здійснення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №120/17344/23 у спосіб, передбачений статтею 254 КАС України та і у спосіб, передбачений статтею 382 КАС України (зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду).
Тому, беручи до уваги вищезазначене, недолік заяви позивача унеможливлює її розгляд, що в силу частини 2 статті 167 КАС України є підставою для повернення заяви заявнику.
Враховуючи встановлені недоліки форми та змісту, заява ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №120/17433/23 - підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді Дончика В.В. у відпустці з 17.06.2024 року по 21.06.2024 року.
Керуючись ст. 167, 248, 382, 383 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №120/17344/23, - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович