м. Вінниця
24 червня 2024 р. Справа № 120/1554/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення коштів, інфляційних збитків, 3% річних та моральної шкоди
09.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про стягнення коштів, інфляційних збитків, 3% річних та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказав, що звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованості по виплаті пенсії на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі №120/13830/21-а, від 01.08.2022 року у справі №120/4710/22, від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22, від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23.
23.11.2023 року відповідач листом №19169-17984/Т-02/8-0200/23 повідомив, що сума доплати на виконання рішення від 28.01.2022 року у справі №120/13830/21-а за період з 01.12.2019 року по 30.04.2022 року складає 114202, 55 грн., сума доплати на виконання рішення від 01.08.2022 року у справі №120/4710/22 за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року складає 208249, 17 грн., сума доплати на виконання рішення від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22 за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року складає 34110, 10 грн., сума доплати на виконання рішення від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23 за період з 05.06.2023 року по 31.10.2023 року складає 41464, 34 грн.
Вказані суми заборгованості включені до Реєстру судових рішень та будуть виплачені в порядку черговості після наявності відповідного бюджетного призначення.
На переконання представника позивача, відповідач не виконує грошове зобов'язання, яке він має перед позивачем, а тому повинен сплатити позивачу за відповідний період прострочення 3% річних та інфляційних витрат від простроченої суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також моральну шкоду у сумі 200000 грн., у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 15.02.2024 року о 00:42 год., разом з тим, правом на поданням відзиву не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі №120/13830/21-а, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01.12.2019 ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" від 15.09.2021 року №2532, з урахуванням при її обчисленні вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року у справі №120/4710/22, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2019 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром у зв'язку з проведенням перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" від 15.09.2021 року №2532, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2022 року виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 05.06.2023 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
В листопаді 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованості по виплаті пенсії на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі №120/13830/21-а, від 01.08.2022 року у справі №120/4710/22, від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22, від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23.
За результатом розгляду заяви позивача відповідач листом №19169-17984/Т-02/8-0200/23 від 23.11.2023 року повідомив, що сума доплати на виконання рішення від 28.01.2022 року у справі №120/13830/21-а за період з 01.12.2019 року по 30.04.2022 року складає 114202, 55 грн., сума доплати на виконання рішення від 01.08.2022 року у справі №120/4710/22 за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року складає 208249, 17 грн., сума доплати на виконання рішення від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22 за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року складає 34110, 10 грн., сума доплати на виконання рішення від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23 за період з 05.06.2023 року по 31.10.2023 року складає 41464, 34 грн.
Вказані суми заборгованості включені до Реєстру судових рішень та будуть виплачені в порядку черговості після наявності відповідного бюджетного призначення.
Позивач вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а тому звернувся з цим позовом та просить суд:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 282622, 16 грн., з яких - 82622, 30 грн. - загальна сума інфляційних збитків та 3% річних; 200000 грн. - моральна шкода.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Зі змісту частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин 2 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28/01.2022 року у справі №120/13830/21-а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача за період з 01.12.2019 року по 30.04.2022 року, внаслідок чого позивачу донараховано пенсію в сумі 11402,55 грн., на виконання рішення суду від 02.08.2022 року у справі №120/4710/22 здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року, внаслідок чого позивачу донараховано пенсію в сумі 208249, 17 грн., на виконання рішення суду від 07.11.2022 року у справі №120/7561/22 здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року, внаслідок чого позивачу донараховано пенсію в сумі 34110, 10 грн., на виконання рішення суду від 13.09.2023 року у справі №120/11797/23 здійснено перерахунок пенсії позивача за період 05.06.2023 року по 31.10.2023 року, внаслідок чого позивачу донараховано пенсію в сумі 41464, 34 грн.
Вказані суми пенсії позивачу не виплачені, проте включені до Реєстру судових рішень.
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб'єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що в даному випадку відсутнє цивільно-правове порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №804/871/16, від 18.07.2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 року у справі №826/22867/15.
Таким чином, в даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Відтак, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Оскільки в межах спірних в цій справі правовідносин у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, тобто відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то й застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання до цих правовідносин неможливо.
Аналогічна правова позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.10.2022 року у справі №560/17297/21.
Разом з тим, суд зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович