Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/9461/2024
м. Київ Справа № 760/21613/20
19 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Козленко Г.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання права на спадщину,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання права на спадщину.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 03.04.2001 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 18.12.2011 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 є позивачу рідною бабою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько позивача - ОСОБА_5 , про що 11.04.2020 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 .
При цьому, згідно з дублікатом договору купівлі-продажу від 21.12.1960 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Також, за життя ОСОБА_4 Київська міська рада прийняла рішення від 28.05.2009 року за № 591/1647, яким вирішила передати у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Солом'янському районі м. Києва.
Згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 28.05.2009 року за № 591/1647 вказано перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність: ОСОБА_4 передається у спільну часткову власність 2/5 від 0,06 га земельна ділянка по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, після смерті ОСОБА_7 право власності на вказану нерухомість не було оформлено ані позивачем, ані ОСОБА_5 , оскільки між останніми склалися теплі, приязні родинні стосунки, а на момент смерті ОСОБА_4 позивачу ніхто не повідомляв, що для того, щоб визнати його право на 1/2 частку спадкового майна, йому необхідно вчинити дії щодо звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
У свою чергу, позивач зазначав, що після смерті свого дядька він звернувся до приватного нотаріуса КМНО Войтовського В.С. з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим останнім було заведено спадкову справу № 65733574.
Водночас, як стало відомо позивачу, до нотаріуса також звернувся син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що ні за життя ОСОБА_5 , ні на момент смерті останнього, позивачу не було відомо про існування інших спадкоємців, а всі дії щодо поховання ОСОБА_5 були здійснені позивачем і його сім'єю, останній звернувся з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Крім того, щодо розбіжностей у записі прізвищ ОСОБА_8 позивач зазначив, що згідно з експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз № 053/1917-а від 05.08.2020 року записи прізвища українською мовою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи та її родичів, є ідентичними.
З огляду на вище викладено просив суд визнати за ним право на спадкування спадщини по закону після померлої ОСОБА_4 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, про визнання права на спадщину відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним зясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позивачем не доведено родинні відносини із ОСОБА_4 і що він не звертався до суду для визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вказує на те, що в матеріалах справи є висновок експерта про те, що він має родинні відносини з померлими не дивлячись на різне написання букви у прізвище.
Зазначає, що після смерті дядька він фактично прийняв спадщину, до суду він надав докази на підтвердження факту утримання та поховання померлого ОСОБА_5 .
Звертає увагу на те, що відповідач не подавав у встановлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини, проте за ним визнано право на спадщину, а за позивачем ні.
16 травня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романко Вадима Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що відповідно до ст.. 1261 ЦК України відповідач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 .
Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв ОСОБА_5 , оскільки він постійно проживав разом з нею на час відкриття спадщини.
Звертає увагу на те, що 17 лютого 2022 року позивач вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_4 , проте ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року його заяву було залишено без розгляду у зв'язку з наявністю спору про права. З викладеного, на думку представника відповідача в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження родинних ввідносин позивача з померлою ОСОБА_4 .
З урахуванням вище викладеного просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Литовченко Ю.П., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Також в судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Романко В.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 03.04.2001 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 18.12.2011 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько позивача - ОСОБА_5 , про що 11.04.2020 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 .
Згідно з дублікатом договору купівлі-продажу від 21.12.1960 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 року за № 591/1647 було вирішено передати у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Солом'янському районі м. Києва.
Згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 28.05.2009 року за № 591/1647 вказано перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність: ОСОБА_4 передається у спільну часткову власність 2/5 від 0,06 га земельна ділянка по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_7 право власності на вказану нерухомість не було оформлено ані позивачем, ані ОСОБА_5 .
У свою чергу, згідно з наявною у матеріалах справи копією спадкової справи № 10/2020, заведеної до спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , 04.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Войтовського В.С. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Також, як вбачається, 02.06.2020 року до приватного нотаріуса КМНО Войтовського В.С. звернувся з заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_5 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання права на спадщину суд першої інстанції посилався на те, що позивач, вважаючи себе спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_4 , не подав нотаріусу у встановлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що на момент смерті ОСОБА_4 позивач постійно проживав разом із нею.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК) .
Частиною першою статті 1270 ЦК встановлюється шестимісячний строк на прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 03.04.2001 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 , який є батьком позивача ОСОБА_1 .
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 18.12.2011 року видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 , яка була бабою позивача ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 після смерті свого батька - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертався з відповіданою заявою до нотаріуса про прийняття спадшини.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що після смерті ОСОБА_4 право власності на спірне майно не було оформлено ні позивачем ні його дядьком- ОСОБА_5 . Таку бездіяльність позивач обґрунтовує тим, що він не знав, що йому потрібно звернутись з відповідною заявою до нотаріуса. Окрім того, він зі своїм дядьком були в приязних відносинах, також після смерті ОСОБА_3 , позивач зі своєю родиною підтримував матеріально і морально бабу та дядька.
З викладеного вбачається, що позивач відповідно до вимог закону не прийняв спадщину після смерті його баби, окрім того, в даному випадку неможливо застосувати вимоги ст. 1268 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що він постійно проживав разом з бабою.
Стосовно доводів позивача що він є єдиним спадкоємцем після смерті дядька колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 1261 та 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Згідно зі ст. 1266 ЦК України Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
З викладеного вбачається, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги є його син- ОСОБА_2 , а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року
Головуючий: Судді: