12 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та Фастівським міськрайонним судом Київської області, матеріали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12021111310002236 стосовно ОСОБА_7 за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року,
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року застосовано до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та провадження у справі зупинено до одужання ОСОБА_7 .
В ході судового розгляду суд, врахувавши характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчинених суспільно-небезпечних діянь, з урахуванням ступеня небезпечності ОСОБА_7 для себе або інших осіб, дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та зупинення провадження у справі до одужання ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить її скасувати та ухвалити нову ухвалу про _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/3301/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 259 КК України Доповідач ОСОБА_1
застосування до ОСОБА_7 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в ході судового розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 . судом вивчено письмові докази, допитано ОСОБА_7 , ухвалою суду призначено проведення судової психіатричної експертизи та досліджено висновок експерта, встановлено думку сторін щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Разом з тим, оскаржувана ухвала суду, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства, не містить формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом вчиненим ОСОБА_7 , посилання на дослідженні у судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, та мотивів прийнятого ним рішення по суті.
Крім того, зазначає, що судом, з посиланням на ст. 335 КПК України, у справі зупинено провадження до одужання ОСОБА_7 , у зв'язку з тим, що обвинувачений захворів на психічну хворобу.
В той же час дана норма не підлягає застосуванню до ОСОБА_7 , оскільки під час скоєння інкримінованих йому дій він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується висновком експерта №65 від 10.02.2022 та висновком судово-психіатричного експерта №313 від 29.11.2023 щодо ОСОБА_7 , які наявні у матеріалах справи та дослідженні судом.
Таким чином, вважає, що вказані порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а саме ст.ст. 335, 370, 372, 512, 513 КПК України, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що тягне за собою скасування ухвали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав подану апеляційну скаргу, вважаючи ухвалу суду незаконною через недотримання судом при її постановленні вимог ст.ст. 370, 372 КПК України та безпідставне зупинення провадження у справі до одужання ОСОБА_7 , у зв'язку з чим просив скасувати рішення суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а також захисника ОСОБА_6 , який, частково підтримуючи апеляційну скаргу, також не погодився з оскаржуваним рішенням в частині зупинення провадження до одужання ОСОБА_7 , у зв'язку з чим просив його змінити, виключивши вказану обставину з його резолютивної частини, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Порядок провадження у кримінальних провадженнях щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентовано Главою 39 КПК України.
Так, положеннями чинного КПК України визначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується шляхом закриття кримінального провадження або складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я (ч. 2 ст. 292 КПК України).
Судовий розгляд такого клопотання здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Частиною другою вказаної норми закону передбачено, що, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, вирішуючи питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру, суд має надати оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження доказам у відповідності до вимог ст. 94 КПК України і визнавши, що особа дійсно вчинила суспільно небезпечне діяння, при цьому перебувала у стані неосудності або після вчинення такого діяння захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, про що детально має обґрунтувати у прийнятому ним рішенні.
Однак вказаних вимог закону суд першої інстанції у даному провадженні не дотримався.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, розглядаючи клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12021111310002236 від 17.12.2021 року за фактом вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, суд в ухвалі лише процитував положення ст.ст. 92, 93, 94 КК України, які передбачають підстави і умови для застосування примусових заходів медичного характеру, а також послався на висновок експерта № 313 від 29.11.2023 року, відповідно до якого - ОСОБА_7 на час скоєння інкримінованих йому дій страждав на хронічне психічне захворювання і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 на даний час страждає на хронічне психічне захворювання, не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Разом з тим, у прийнятому рішенні суд не навів жодного доказу, який би доводив, що дійсно мало місце суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, і що це діяння вчинив саме ОСОБА_7 , та взагалі не виклав формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного доведеним.
Наведені обставини у відповідності до ст.ст. 412, 415 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що дає підстави для скасування рішення суду та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, оскаржуваним рішенням задоволено клопотання прокурора і застосовано до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та провадження у справі зупинено до одужання ОСОБА_7 .
При цьому ухвала суду про задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру за своєю суттю є рішенням, яким закінчується судове провадження.
В свою чергу положеннями ст. 335 КПК України передбачено, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Аналіз наведеного дає підстави вважати, що зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.Тобто зупинення судового провадження пов'язане з наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду. Вказана позиція викладена і у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі № 11-398сап20. В той час, як застосування до особи примусових заходів медичного характеру є завершенням судового розгляду, а тому не створює перешкод для здійснення судового провадження та не потребує його перерви.
З наведеного слідує, що задовольняючи клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру та застосовуючи такий захід, у зупиненні провадження до одужання особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності, яка до того ж в цьому випадку і не має процесуального статусу обвинуваченого та таке не передбачено Главою 39 КПК України, не має потреби, оскільки всі питання стосовно даного провадження вирішені.
За таких обставин ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року, як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити частково.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року, якою застосовано до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та провадження у справі зупинено до одужання ОСОБА_7 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3