Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4888/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328)
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174)
про стягнення 28 723,72грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 21 757,89грн, пеню в розмірі 5 400,00грн, 3% річних в розмірі 465,48грн та збитки від інфляції в розмірі 1 100,35грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про постачання електричної енергії № 72046 від 01.03.2021 в частині здійснення своєчасної оплати спожитої електричної енергії. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 22.11.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.12.2023 провадження по справі зупинено до закінчення розгляду Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
20.05.2024 Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 оприлюднено повний текст постанови від 19.04.2024.
Ухвалою суду від 27.05.2024 провадження у справі поновлено.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними, протиправними, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що спірний договір укладено з представником юридичної особи, який не мав повноважень на його укладення, а тому не міг бути стороною договору; філія самостійно не може заключати договори, оскільки вона не має необхідної цивільної (господарської) дієздатності. Оскільки між ДП "Харківський облавтодор" та позивачем відсутні договірні відносини, відповідач не має обов'язків перед позивачем, а тому є неналежним відповідачем у даній справі. Тягар доказування лежить на позивачеві, а позивач, звертаючись з позовом до суду, не надав докази повноважень підписанта начальника Філії "Лозівський райавтодор" за юридичну особу ДП "Харківський облавтодор".
Що стосується нарахованих позивачем пені та збитків від інфляції, відповідач зазначає, що період з 25.03.2022 по 31.08.2023, в межах якого позивачем нарахована пеня, є таким, що входить в період дії воєнного стану в Україні, а тому зазначене нарахування є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з посиланням на пп.16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стального функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
Також відповідач вважає, що позивачем порушено методику розрахунку інфляційних витрат.
Крім того, заперечуючи проти позову відповідач вказує на наявність форс- мажорних обставин з посиланням на п.12.1 договору № 51072 від 01.01.2021 та лист № 2024/02,0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними та невідворотними.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись із запереченнями відповідача, посилається на те, що філія "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є відокремленим підрозділом відповідача - ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". З огляду на приписи ст.ст.4, 44, 45 Господарського процесуального кодексу України подання позову до філії юридичної особи чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. З урахуванням положень ч.4, ч.5 ст.64 Господарського кодексу України та ст.95 Цивільного кодексу України, посилання відповідача на те, що ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є неналежним відповідачем вважає безпідставними.
Крім того, здійснивши оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021, відповідач своїми конклюдентними діями схвалив споживання електричної енергії відокремленим підрозділом - філія "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за спірним договором, тим самим, відповідач підтвердив укладення з позивачем вищезазначеного договору шляхом підписання керівником відокремленого підрозділу - філією заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021.
Щодо форс-мажорних обставин та листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 позивач зазначає про те, що відповідачем відповідно до умов договору не надано доказів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання на неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами.
Позивач також не погоджується з доводами відповідача в частині не правильного застосування методики під час розрахунку збитків від інфляції, оскільки індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, що і було зроблено позивачем.
05.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову - поважною, поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021 у сумі 21 757,89грн, 3% річних у сумі 465,48грн та інфляційні втрати у сумі 1 100,35грн.
Розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну вимоги або вимог, з якими позивач звернувся до відповідача.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Таким чином, зміна предмету позову (в тому числі й вилучення однієї із позовних вимог) є безумовним правом позивача, яке він може реалізувати протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну предмету позову, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням відповідних змін.
Що стосується клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, враховуючи приписи ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що позивачем заяву про зміну предмету позову подано у строки, визначені законом, а тому суд не вбачає підстав для поновлення даного строку.
Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п.3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Підпунктами 4.12, 4.13 Правил визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п.10 Постанови).
У п.4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п.9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку, передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах (п.3.2.1 Правил).
Позивачем надано до матеріалів позовної заяви копію договору № 72046 від 01.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу - Дочірньому підприємству "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31941174), який не підписаний споживачем.
За умовами п.2.1 договору за договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.2.2 договору обов'язковою умовою для постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувані послугу з розподілу електричної енергії.
Пунктом 5.5 договору погоджено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.7 договору).
Водночас, позивач до матеріалів позовної заяви надав копію Комерційної пропозиції № 1 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць "Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем оператору системи розподілу)", яка є Додатком № 2 від 01.03.2021 до договору № 72046 від 01.01.2019, тобто являється невід'ємною частиною зазначеного договору.
Комерційна пропозиція № 1 Ф-Р підписана з боку споживача начальником відокремленого підрозділу - Філії "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРОПОУ 31941174) Маменко Ю.І.
Також позивачем до матеріалів позовної заяви надано копію Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць "Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем оператору системи розподілу)", яка є Додатком № 2 від 01.01.2023 до договору № 72046 від 01.03.2021, тобто являється невід'ємною частиною зазначеного договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції 1Ф-Р передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
Відповідно до умов пункту 5 Комерційної пропозиції № 1/23 Ф-Р рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Підпункт 1 п.6.2 договору передбачає, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
У разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 даної комерційної пропозиції. Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника (п.8 Комерційної пропозиції).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1.Договору).
Також, у матеріалах позовної заяви міститься копія заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021), яку підписано споживачем - Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31941174) в особі керівника відокремленого підрозділу - Філії "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Маменко Ю.І.
Як вбачається зі змісту заяви-приєднання споживач, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua, приєднався до умов договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника № 1 Ф-Р з такими персоніфікованими даними споживача: Споживач - ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; код ЄДРПОУ споживача 31941174; вид та адреса об'єкта, точки комерційного обліку: нежитлові будівлі, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Богдана Хмельницького, 25; оператор, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії - АТ "Харківобленерго".
Відповідно до заяви-приєднання споживач, погодившись з цією завою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов'язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, які отримано під підпис уповноваженою особою споживача на підставі наказу № 15 від 01.03.2019.
Вказані рахунки оплачено споживачем частково, у зв'язку з чим у нього за період з березня 2022 року по березень 2023 року перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 21 757,89грн.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що вказана заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021 відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим станом на 01.09.2023 позивачем нараховані відповідачу: 3% річних у сумі 465,48грн та збитки від інфляції в сумі 1 100,35грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст.205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України).
Факт споживання відповідачем електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії № 72046 від 01.03.2021 підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, наявними в матеріалах справи.
Зазначені акти з боку споживача підписано та скріплено печаткою без будь-яких зауважень та заперечень.
За умовами розділу 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком, такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", позивачем було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено відповідачу рахунки за електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2023 року.
Перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахованої заборгованості за електричну енергію, яка складає 21 757,89грн, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, арифметично правильним, підтвердженим матеріалами справи, не спростованим відповідачем, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 25.03.2022 по 31.08.2023 включно у сумі 465,48грн та збитків від інфляції за період з травня 2022 року по липень 2023 року включно у сумі 1 100,35грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, що і було зроблено позивачем в даному випадку.
Таким чином, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем було порушено методику розрахунку інфляційних втрат судом не приймаються з підстав їх необґрунтованості.
Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договором № 72046 від 01.03.2021, які у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідача для сплати.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 25.03.2022 по 31.08.2023 включно у сумі 465,48грн та збитків від інфляції за період з травня 2022 року по липень 2023 року включно у сумі 1 100,35грн, суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, за кожен період окремо, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача в частині укладення договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 4 ст.64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
За приписами ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з інформації, що відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Філія "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРОПОУ 31941174) є відокремленим підрозділом юридичної особи - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 31941174.
З огляду на зазначене, враховуючи, що Філія "Лозівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є відокремленим підрозділом відповідача - ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а також враховуючи положення ч.4, ч.5 ст.64 Господарського кодексу України та ст.95 Цивільного кодексу України, суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", є неналежним відповідачем.
Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, відповідачем здійснювались платежі з оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021. Вказані платежі були здійснені з банківського рахунку відокремленого підрозділу - Філії "Лозівський райавтодор", відкритого у відповідності до ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, якою передбачено, що підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
За приписами ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Отже, здійснивши оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021, відповідач своїми конклюдентними діями схвалив споживання електричної енергії відокремленим підрозділом - Філія "Лозівський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за спірним договором, тим самим, відповідач підтвердив укладення з позивачем вищезазначеного договору шляхом підписання керівником відокремленого підрозділу - Філія "Лозівський райавтодор" заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 72046 від 01.03.2021.
Відтак, наведені вище заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин з позивачем відхиляються судом, оскільки спростовуються матеріалами справи, є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості електричної енергії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.12.1 укладеного між сторонами договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереробної сили (форс-мажорних обставин).
Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.12.3 договору).
У п.12.4 договору сторони взяли на себе зобов'язання негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.
Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов'язанням, що випливає із спірного договору.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин за конкретним зобов'язанням, що випливає із спірного договору, суд не приймає заперечення відповідача через їх недоведеність.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
Враховуючи те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу спірної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) - 21 757,89грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 465,48грн 3% річних, 1 100,35грн збитків від інфляції, 2 684,00грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "24" червня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк