Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1179/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 30885376)
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174)
про стягнення 35 599,22грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача матеріальні збитки за договором № Т1-УТР21 від 06.01.2021, оскільки ДТП, яке відбулося 20.11.2021 на автомобільній дорозі загального користування державного значення Т-21-11 Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук на км 29+980 виникла саме в результаті неналежного утримання автомобільної дороги відповідачем.
В якості правових підстав позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексу України, Закони України "Про автомобільні дороги", "Про дорожній рух".
Ухвалою суду від 11.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.
17.04.2024, у встановлений судом строк, на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов вважає вимоги позивача необґрунтованими, посилаючись на те, що у позивача відсутні будь-які підстави для звернення до ДП "Харківський облавтодор" з вимогами щодо відшкодування завданих матеріальних збитків. Як зазначає відповідач, за умовами укладеного Договору № Т1-УТР/21 від 06.01.2021 відповідальність ДП "Харківський облавтодор" виникає тільки з причини незадовільного експлуатаційного утримання. Позовна заява та додатки до неї фактично не містять жодних доказів вини відповідача в настанні дорожньо-транспортної пригоди, потерпілим в якій був ОСОБА_1 . Також відповідач зазначає про те, що він не отримував планів-завдань від позивача (замовника) на будь-які роботи та, зокрема, на вказаній позивачем ділянці (автомобільної дорозі загального користування державного значення № Т-21-11 (Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук на км 29+980), тому його вина фактично відсутня і не доведена позивачем.
Договір № Т1-УТР/21, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, укладений 06.01.2021, а план-завдання "Роботи з експлуатаційного утримання закріпленої за філією "Чугуївський РАД" ДП "Харківський облавтодор" мережі автомобільних доріг загального користування", на який посилається позивач, позивачем надано на вересень 2020 року. Таким чином, на думку відповідача, план-завдання не має жодного відношення до даної справи.
Оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено суду причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та отриманою ОСОБА_1 шкодою; не доведено вину відповідача у спричинені шкоди, відповідач вважає про відсутність правових підстав для покладення на ДП "Харківський облавтодор" обов'язку по відшкодуванню завданих матеріальних збитків, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, у відповіді на відзив зазначає про те, що до укладення між позивачем та відповідачем договору № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, між сторонами було укладено договір № Т3-УТР/20 від 15.01.2020, строк дії якого встановлено до 31.12.2020, який є повністю аналогічним з договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021.
Оскільки ДТП відбулося 20.11.2021, позивач наводить договір № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, так як саме в період дії цього договору і сталось ДТП. При цьому, як зазначає позивач, ним надано документ - "Роботи з експлуатаційного утримання закріпленої за філією Чугуївський РАД ДП "Харківський облавтодор" мережі автомобільних доріг загального користування на вересень місяць 2020 року" серед яких і є роботи з експлуатаційного утримання, а саме обрізання крон дерев у кількості 85 штук, які необхідно провести на автомобільній дорозі Т-21-11 "Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук" км 27+300 - 39+700, що, на думку позивача, підтверджує факт доведення позивачем та отримання відповідачем необхідних робіт з експлуатаційного утримання, які необхідно було провести до настання ДТП, що в свою чергу підтверджує відповідальність безпосередньо відповідача за настання ДТП. Вищезазначений документ затверджений 04.09.2020, тобто в період дії договору Т3-УТР/20 від 15.01.2020, а тому в будь-якому випадку відповідач несе повну майнову відповідальність за завдані збитки.
Як вважає позивач, твердження відповідача стосовно того, що позовна заява та додатки до неї фактично не містять жодних доказів вини відповідача в настанні дорожньо-транспортної пригоди, потерпілим в якій був ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки ДТП сталося саме в результаті неналежного експлуатаційного утримання автомобільної дороги, а відповідно до умов як договору Т3-УТР/20 від 15.01.2020, так і договору Т1-УТР/21 від 06.01.2021, саме відповідач зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області). Відповідно до умов договору відповідач прийняв від позивача на експлуатаційне утримання автомобільну дорогу загального користування державного значення Т-21-11 (Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук) та на період дії договору та протягом гарантійного періоду, а тому він в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини відповідача, а також забезпечує повне майнове відшкодування позивачу.
На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив зазначає про те, що на підставі нового укладеного договору № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, позивач зобов'язаний був надати відповідачеві новий план-завдання на обрізання кров дерев на 2021 рік, в якому мало місце ДТП. Відповідач наголошує на тому, що він не отримував планів-завдань від позивача на будь-які роботи та, зокрема, на вказаній позивачем ділянці (автомобільної дорозі загального користування державного значення № Т-21-11 (Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук на км 29+980). Копії нових планів-завдань на 2021 рік не були додані позивачем ні в якості додатків до позовної заяви, ні до відповіді на відзив, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність таких планів-завдань та неналежне виконання своїх обов'язків саме Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області як балансоутримувача доріг.
На думку відповідача, відповідальною особою за здійснення експлуатаційних робіт відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, а також за здійснення постійного контролю експлуатаційного стану усіх елементів дорожніх об'єктів та негайне усування виявлених пошкоджень чи інших перешкод в дорожньому русі виступає саме Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Харківській області, яка є балансоутримувачем вказаної дороги, на якій відбулась ДТП.
Будь-яких інших заяв або клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-134, затверджено та внесено зміни до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (далі - Положення) шляхом викладення його у новій редакції.
Відповідно до п.1.1 Положення, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (позивач) є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 29 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" перейменовано з Державного агентства автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Метою діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області, за приписами п. 2.1.1 Положення, є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Служба реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення у Харківській області.
Відповідно до п.2.2.1, п.3.3 Положення основним предметом діяльності позивача є виконання в межах визначених повноважень функцій замовника робіт та послуг з нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонту та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна.
За приписами ст.9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів належить, зокрема передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам.
Так, 06.01.2021 між позивачем та Дочірнім підприємством "Харківській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) укладено договір № Т1-УТР/21 від (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області), за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим Договором термін, а позивач прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
За умовами п.1.2 договору відповідач приймає по акту від позивача автомобільні дороги загального користування державного значення у Харківській області дорожні споруди на ній для надання послуг з експлуатаційного утримання. Протяжність автомобільної дороги, згідно предмету даного договору становить 2033,518км. Автомобільна дорога передається відповідачу для надання послуг за предметом договору. Інформацію про протяжність та склад автомобільних доріг загального користування державного значення визначено Додатком № 1, що є невід'ємною частиною договору.
Експлуатаційне утримання повинно здійснюватися відповідно до норм чинного законодавства України, нормативно-правових актів, норм та стандартів та іншого нормативно-правового регулювання у сфері дорожнього господарства. У випадку, якщо протягом строку дії цього Договору відбудеться зміна норм законодавства та/або державних будівельних норм, стандартів, технічних умов та інших правил у дорожній сфері (у тому числі, набрання чинності новими нормами), відповідач зобов'язаний здійснювати експлуатаційне утримання у відповідності до чинної редакції таких змін (п.1.3 договору).
У п.1.4 договору сторони погодили, що послуги виконуються відповідачем згідно щомісячних планів-завдань, актів дефектів, кошторисної документації, наданих позивачем.
Відповідач, відповідно до п.1.5 договору, приймає від позивача право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про дорожній рух".
Пунктом 1.6 договору сторони дійшли згоди, що на період дії договору та протягом гарантійного періоду, відповідач відповідно до Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги" та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини відповідача, а також забезпечує повне майнове відшкодування позивачу у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини відповідача.
За умовами п.2.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати передбачені цим договором послуги позивачу, якість яких відповідає умовам та вимогам норм чинного законодавства України, нормативно-правових актів, норм та стандартів та іншого нормативно-правового регулювання у сфері дорожнього господарства.
Розрахунки, відповідно до п.4.2 договору, проводяться позивачем після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма КБ-2В) та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються відповідачем та подаються на підпис позивачу не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати замовником наданих послуг.
Відповідно до п.7.1.1, 7.1.5 договору позивач зобов'язався приймати надані послуги згідно з Актом прийняття виконаних робіт (Ф. КБ-2В) за умови дотримання відповідачем п.2.1 договору, відповідно до актів виконаних робіт (Ф. КБ-2В) здійснювати оплату (Ф. КБ-3) за виконані послуги в межах виділеного фінансування.
У п.7.3.10 договору сторони дійшли згоди, що у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного виконання умов цього договору з вини відповідача він несе за це відповідальність та бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів, пов'язаних з таким ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків та інших витрат, пов'язаних із врегулюванням таких спорів. Позивач з відповідачем ведуть облік ДТП, беруть участь у розслідуванні ДТП, передбачених Положенням про комісію для проведення службового розслідування ДТП з тяжкими наслідками, інших резонансних пригод та реагування на надзвичайні ситуації, що загрожують безпеці руху" в тому числі з матеріальними збитками, які виникли на автомобільних дорогах, що знаходяться на експлуатаційному утриманні у відповідача.
Також, у п.8.2 договору сторони погодили, що відповідач несе відповідальність за невиконання, неналежне виконання умов цього договору, зокрема, за не забезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні послуг, якщо ці порушення виникли з вини відповідача та призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Між сторонами складено та підписано додатки до укладеного договору, зокрема, додаток № 1 - Інформація про протяжність та склад автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області.
20.11.2021 на автомобільній дорозі загального користування державного значення Т-21-11 Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук на км 29+980, яка входить до переліку, зазначеному у додатку № 1 до договору, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю громадянина ОСОБА_1 , в результаті якої його автомобіль зазнав технічних пошкоджень (падіння дерева на його транспортний засіб), що і стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди з позивача.
За результатами розгляду справи № 633/16/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (попередня назва - Служба автомобільних доріг у Харківській області), третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, Козельщинським районним судом Полтавської області 08.08.2023 постановлено рішення про задоволення позову частково та стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 17 969,00грн; моральну шкоду у сумі 7 000,00грн; судовий збір в розмірі 1 349,56грн та витрати з оплати послуг з оціночної діяльності у розмірі 2 639,60грн. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 9 261,00грн та моральної шкоди в розмірі 3 000,00грн - відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу позивача на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.08.2023 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін на підставі того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що дана ДТП сталася внаслідок неналежного виконання посадовими особами Служби автомобільних доріг у Харківській області обов'язків по догляду за зеленими насадженнями.
06.03.2024 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження, в межах яких стягнуто з позивача кошти на загальну суму 31 272,46грн (ВП 74367994, ВП 74368196 та ВП 74367748).
Крім того, на підставі виконавчого листа Козельщинського районного суду Полтавської області від 26.01.2024 у справі № 633/16/22 Державною казначейською службою з рахунку Служби відновлення стягнуто судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 1 349,56грн.
Також позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 977,20грн за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 633/16/22.
Оскільки між сторонами укладено договір № Т1-УТР/21 від 06.01.2021 позивач 19.12.2023 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування матеріальних збитків за вказаним договором в розмірі 31 935,36грн.
Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як зазначає позивач, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області, перебуваючи у договірних відносинах з ДП "Харківський облавтодор", не позбавлена можливості захистити своє порушене право як замовника послуг, спричинене їх неякісним виконанням, на підставі п.1.6 договору, відповідно до якого виконавець (відповідач у даній справі) забезпечує повне майнове відшкодування замовнику (позивачеві) у разі заподіяння збитків користувачам доріг, якщо такі збитки завдані з вини виконавця, про що також було зазначено у рішенні суду від 08.08.2023 у справі № 633/16/22.
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п.3 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п.8, п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання майнової шкоди визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Суд вважає за необхідне також окремо відзначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічна правова норма викладена і у ст.228 Господарського кодексу України, за приписами якої учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Суд наголошує, що в особи, яка відшкодувала шкоду, право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу виникає виключно до тих осіб, в діях або бездіяльності яких наявна вина, що є підставою цивільно/господарсько-правової відповідальності.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ст.74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, як підрядник, взяті на себе зобов'язання за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021 в частині належного утримання автомобільної дороги не виконав.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, а доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на наступне.
В якості підстави позову для стягнення з відповідача збитків позивач посилається на договір № Т1-УТР21 від 06.01.2021, відповідно до умов якого відповідач прийняв від позивача право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Харківській області, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі замовника, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про дорожній рух".
При цьому, у п.1.4 договору сторони погодили, що послуги виконуються відповідачем згідно щомісячних планів-завдань, актів дефектів, кошторисної документації, наданих позивачем.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримував плани-завдання (наряд) від позивача на вирубку дерев саме на виконання послуг за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021.
Відповідач, заперечуючи проти позову, також наголошує на тому, що ДП "Харківський облавтодор" не отримував планів-завдань від замовника, Служби автомобільних доріг у Харківській області, за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021 на будь-які роботи та, зокрема, на вказаній позивачем ділянці (автомобільної дорозі загального користування державного значення № Т-21-11 (Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук на км 29+980).
Даний факт позивачем не спростований.
Наданий позивачем план-завдання "Роботи з експлуатаційного утримання закріпленої за філією "Чугуївський РАД" ДП "Харківський облавтодор" мережі автомобільних доріг загального користування", як доказ надання завдання відповідачу на виконання зобов'язань, взятих відповідачем за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, суд не приймає, оскільки цей план-завдання було надано позивачем на вересень 2020 року, тобто під час дії договору № Т3-УТР/20 від 15.01.2020, який припинив свою дію 13.12.2020 та не є підставою позову, якою позивач обгрунтовує свої позовні вимоги у даній справі.
Суд зазначає, що саме на підставі нового укладеного договору № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, позивач зобов'язаний був надавати відповідачеві плани-завдання на обрізання кров дерев на 2021 рік, в якому мало місце ДТП, чого останнім зроблено не було.
А тому посилання позивача на план-завдання на вересень 2020 року, як на доказ належного виконання своїх обов'язків та доказ того, що ДТП за участі ОСОБА_1 сталася саме з вини неналежного виконання своїх обов'язків з експлуатаційного утримання доріг відповідачем за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, суд вважає необґрунтованими.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У п.7.1.1 договору сторони дійшли згоди, що позивач зобов'язаний приймати надані відповідачем послуги згідно з актом прийняття виконаних робіт (Ф. КБ-2В) за умови дотримання ним п.2.1 договору, а за умовами п.4.2 договору розрахунки за надані відповідачем послуги, позивач здійснює лише після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються відповідачем та подаються на підпис позивачу не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати замовником наданих послуг.
Позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на неналежне виконання відповідачем робіт, визначених у плані-завданні на вересень 2020 року, зокрема, щодо обрізування крони дерев.
В свою чергу відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив стверджує на тому, що роботи, щодо яких було надано план-завдання, виконано ним належним чином та в повному обсязі, що підтверджується шляхом прийняття та підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).
Проте зазначені акт та довідка форми КБ-2В та КБ-2 за вересень 2020 року а ні позивачем, а ні відповідачем, як доказ невиконання/виконання відповідачем своїх обов'язків суду надано не було, в матеріалах справи вони також відсутні.
Суд звертає увагу, що протилежні твердження представників сторін стосовно причин невиконання/виконання робіт за планом-завданням на вересень 2020 року не підтверджені жодними доказами, тому суд не може визнати доведеними жодні із них. Відповідно, суд враховує зібрані у справі докази в їх сукупності та оцінює їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
За приписами ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яких інших доказів в підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № Т1-УТР/21 від 06.01.2021, в період дії якого сталася ДТП за участю ОСОБА_1 , а саме доказів того, що позивач, в межах даного договору, надавав завдання відповідачу в плані-завданні, як це передбачено сторонами п. 1.4 договору, виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги та придорожніх насаджень на тій ділянці дороги де сталася ДТП, суду надано не було, в матеріалах справи відповідні докази також відсутні.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди на підставі ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 32 599,22грн є безпідставними, необґрунтованими, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладає на позивача.
У зв'язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Лавренюк Т.А. у щорічній відпустці, повне судове рішення складено та підписано 24.06.2024.
Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "24" червня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк