Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4490/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства " Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328)
до Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, код ЄДРПОУ 14312223)
про стягнення 20 029,40грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 644,54грн за період з 26.08.2022 по 28.09.2022, 3% річних в розмірі 818,72грн за період з 26.08.2022 по 28.09.2022 та збитки від інфляції в розмірі 5 566,14грн за жовтень 2022 року. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 207 від 04.04.2022 в частині здійснення своєчасної оплати спожитої електричної енергії. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.11.2023 провадження по справі зупинено до закінчення розгляду Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
20.05.2024 Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 оприлюднено повний текст постанови від 19.04.2024.
Ухвалою суду від 27.05.2024 провадження у справі поновлено.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено дату платежу, відповідно неправильно визначено період прострочки з 26.08.2022 по 28.09.2022 та неправильно визначено розмір пені, 3% річних та збитків від інфляції. Крім того, нарахування за липень 2022 року оплачено 12.09.2022, а збитки від інфляції розраховані за жовтень 2022 року. На підставі зазначеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись із запереченнями відповідача, посилається на те, що відповідач помилково вважає, що платіжним дорученням № 463 від 12.09.2022 у сумі 292 954,81грн було сплачено за липень 2022 року. Як зазначає позивач, відділом обробки платіжних документів сумою 292 954,81грн відповідно до платіжного дорученням № 463 від 12.09.2022 частково був погашений борг за серпень 2022 року, в той час як платіжним дорученням № 524 від 28.09.2022 у сумі 378 444,35грн був погашений залишок боргу за серпень 2022 року, решта суми була врахована в якості оплати за липень 2022 року. На підставі зазначеного, позивач не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову.
У наданих суду запереченнях на відповідь на відзив, відповідач вважає висновки позивача необґрунтованими, оскільки позивачем без законних підстав перша оплата у розмірі 292 954,81грн зарахована за серпень 2022 року, а друга оплата у розмірі 378 444,35грн зарахована за липень 2022 року. Хоча навіть без зазначення "призначення платежу" позивач повинен був зарахувати цю суму на погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення - за липень 2022 року. Таким чином, як вважає відповідач, в дійсності оплата нарахування за спожиту електричну енергію за липень 2022 у розмірі 292 954,81грн була проведена відповідачем 12.09.2022.
05.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову - поважною, поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову та стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.08.2022 по 28.09.2022 у сумі 818,72грн та збитки від інфляції за жовтень 2022 у сумі 5 566,14грн, за договором № 207 від 04.04.2022.
В обґрунтування поданої заяви в частині поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову позивач посилається на те, що провадження у даній справі було зупинено, та лише 19.04.2024 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 911/1359/22, якою дійшли до висновку про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії норм постанов НКРЕКП.
Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи військовий стан в країні, що може негативно впливати на нормальну роботу всіх суб'єктів господарювання та їх представників, а також обставини, викладені позивачем у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, суд визнає причини його пропуску поважними, у зв'язку з чим вважає за можливе поновити позивачу пропущений ним процесуальний строк, встановлений законом.
Що стосується заяви позивача про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну вимоги або вимог, з якими позивач звернувся до відповідача.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Таким чином, зміна предмету позову (в тому числі й вилучення однієї із позовних вимог) є безумовним правом позивача, яке він може реалізувати протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, а також поновлення судом позивачу пропущеного ним процесуального строку, встановленого законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну предмета позову, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням відповідних змін.
11.06.2024 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній просить суд в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 818,72грн та збитків від інфляції в розмірі 5 566,14грн відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.
Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача.
04.04.2022 між позивачем та Національним науковим центром "Харківський фізико-технічний інститут" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 207 шляхом приєднання відповідача до розробленого електропостачальком договору на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до розділу 1 Договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
В подальшому 26.05.2022 між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в умовах воєнного стану № 0207 на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
За умовами п.2.1 зазначених договорів, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.5.8 договорів, розрахунковий період за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.9 договорів передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Пунктами 5.9, п.5.13 договорів передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок позивача, відповідач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через позивача.
У п.5.10 договорів сторони погодили, що оплата рахунку позивача має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цих договорів. Також сторони погодили, що всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, зокрема, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
За умовами п.3 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється відповідачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка відповідачу позивачем, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п.6.2 договорів відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем; рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.
На період дії воєнного стану в Україні та ведення активних бойових дій на території Харківської області, надання рахунку за електричну енергію та акту приймання-передачі електричної енергії здійснюється іншими засобами комунікації, а саме: відправлення зазначених документів здійснюється на електронну адресу, зазначену у п.13.8 договору або надіслані за допомогою системи електронного документообігу (за умови укладення відповідної додаткової угоди до договору).
Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції позивач проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми 3% річних та інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання відповідачем.
Відповідно до п.11 комерційної пропозиції № 2 договір укладається на термін з 04.04.2022 по 23.08.2022. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 23.08.2022, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 04.04.2022 на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.
На підставі переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію за липень 2022 року на суму 292 954,81грн. Відповідачем за липень 2022 року спожито 64963 кВт*год. Рахунок за липень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії отримано відповідальною особою відповідача 11.08.2022, строк оплати даного рахунку 25.08.2022.
Проте, відповідачем рахунок за липень 2022 оплачено 28.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 524 від 28.09.2022 року.
Таким чином, відповідач в порушення строків здійснив оплату спожитої електричної енергії за липень 2022 року.
У зв'язку з несплатою за електричну енергію за договором № 0207 в обумовлений термін позивач здійснив відповідачу нарахування 3% річних та збитків від інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
На підставі зазначеного позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування 3% річних за період з 26.08.2022 по 28.09.2022 в розмірі 818,72грн та збитків від інфляції за період за жовтень 2022 року в розмірі 5 566,14грн. Дане нарахування здійснено позивачем за несвоєчасну оплату рахунку за липень 2022 року на суму 292 954,81грн.
Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 26.08.2022 по 28.09.2022 в розмірі 818,72грн та збитків від інфляції за період за жовтень 2022 року в розмірі 5 566,14грн на несвоєчасно оплачену заборгованість за липень 2022 року, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач не погоджується і оспорює дату оплати 28.09.2022. Як зазначає відповідач, оплата нарахування за спожиту електричну енергію за липень 2022 року у розмірі 292 954,81грн була проведена ним 12.09.2022, що підтверджується платіжним доручення від 01.09.2022 № 463.
Суд не приймає дані заперечення, оскільки як вже було зазначено вище, п.3 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів сторони дійшли згоди, що при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідач помилково вважає, що платіжним дорученням № 463 від 12.09.2022 у сумі 292 954,81грн було сплачено за липень 2022 року, оскільки у платіжному дорученні № 463 відповідач чітко зазначив призначення платежу "за електричну енергію за серпень 2022, акт 7 від 29.08.2022...".
Оскільки відповідач зазначив про сплату заборгованості в розмірі 292 954,81грн за серпень 2022 року, відділом обробки платіжних документів позивача дана сума, відповідно до платіжного доручення № 463 від 12.09.2022, була віднесена як часткове погашення боргу саме за серпень 2022 року, в той час як платіжним дорученням № 524 від 28.09.2022 (призначення платежу - серпень 2022 року) у сумі 378 444,35грн, позивачем зараховано 85 489,54грн в рахунок сплати залишку боргу за серпень 2022 року, а перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду в розмірі 292 954,81грн, відповідно до п.3 комерційної пропозиції № 2, позивачем було зараховано як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення, тобто за липень 2022 року.
Доказів того, що відповідач звертався до позивача з проханням врахувати грошові кошти в розмірі 292 954,81грн, сплачені ним платіжною інструкцією № 463 від 12.09.2022, в якості сплати боргу за липень 2022 року та помилкове зазначення ним призначення платежу в даній платіжній інструкції "за серпень 2022 року" замість "за липень 2022 року" матеріали справи не містять. Даний факт відповідачем не спростований.
Що стосується зауважень відповідача стосовно того, що позивачем здійснено нарахування збитків від інфляції за жовтень 2022 року, суд зазначає, що як вбачається з розрахунку збитків від інфляції, позивач здійснив таке нарахування на суму заборгованості в розмірі 292 954,81грн, яка виникла саме у липні 2022 року, місяць за який нарахований індекс інфляції - вересень 2022 року, а місяць, в якому здійснено таке нарахування - жовтень 2022 року.
Таким чином відповідач помилково вважає, що нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за жовтень 2022 року, а тому заперечення відповідача судом також не приймаються.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження своєчасної сплати позивачу суми за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, код ЄДРПОУ 14312223) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) - 818,72грн 3% річних, 5 566,14грн збитків від інфляції, 2 684,00грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "24" червня 2027 р.
Суддя Т.А. Лавренюк