22.05.2024м. СумиСправа № 920/143/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/143/24
за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код за ЄДРПОУ 00152307; вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСПЕР-С» (код за ЄДРПОУ 41767195; майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 106, м. Суми, 40000),
про стягнення 8203526,01 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Сухорук А.М. (адвокат, ордер серії АІ №1379695 від 13.04.2023),
від відповідача: Цуканов В.В. (адвокат, довіреність від 20.12.2023 №б/н),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
12.02.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 8203526,01 грн. (вісім мільйонів двісті три тисячі п'ятсот двадцять шість грн 01 коп.) боргу та 98442,31 грн. (дев'яносто вісім тисяч чотириста сорок дві грн 31 коп.) судового збору.
13.02.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСПЕР-С», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 106, м. Суми, 40000.
Ухвалою від 15.02.2024 у справі №920/143/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/143/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 01.04.2024; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою від 20.02.2024 у справі №920/143/24 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №936 від 19.02.2024) у справі №920/143/24; постановлено провести судове засідання у справі №920/143/24, призначене на 01.04.2024, 11:00, за участю представника Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - Сухорук Анни Миколаївни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.03.2024 відповідача подав відзив на позовну заяву (вх №690), в якому зазначає, що позивачем до позовної заяви надано виключно акт приймання-передачі нафтопродуктів та рахунки-фактури, які не можуть бути безумовною підставою виникнення зобов'язань у ТОВ «ВЕСПЕР-С» за договором комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018 з огляду на особливості процедури відпуску та приймання нафтопродуктів, визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155. Відповідач вважає, що позивачем документально не підтверджено здійснення поставки нафтопродуктів відповідачу, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
12.03.2024 позивач надав відповідь на відзив (вх №720), за якою позивач вважає, що акти приймання-передачі нафтопродуктів та звіти комісіонера, підписані з обох сторін, є належним доказом підтвердження виконання взятих ПАТ «Укртатнафта» зобов'язань за договором комісії №2376/2/2118 від 30.11.2018, а також доказом переходу права власності на нафтопродукти та підставою для ТОВ «ВЕСПЕР-С» здійснити оплату вартості отриманих та реалізованих нафтопродуктів. З огляду на зазначене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відзив та відповідь на відзив, подані сторонами, долучено до матеріалів справи у підготовчому судовому засіданні 01.04.2024 та відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 20.04.2024, 12:00 в режимі відеоконференції та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 15.05.2024.
Ухвалою від 01.04.2024 у справі №920/143/24 повідомлено відповідача про місце, дату та час наступного підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 02.04.2024 у справі №920/143/24 виправлено описку в пункті 1 резолютивної частини ухвали від 01.04.2024 у справі №920/143/24 і зазначено вірну дату наступного судового засідання у даній справі, а саме: «на 22.04.2024, 12:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, зал судового засідання № 4.».
У підготовчому судовому засіданні 22.04.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 22.05.2024, 14:30.
У судовому засіданні 22.05.2024 встановлено:
Учасники справи в судове засідання прибули.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення позову заперечував.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 22.05.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
30.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач, комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСПЕР-С» (далі - відповідач, комісіонер) укладено договір комісії (далі - договір).
За пунктом 1.1 договору згідно з договором комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори (договір) про продаж нафтопродуктів (надалі по тексту «нафтопродукти») асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки яких узгоджені сторонами у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.12 договору комітент зобов'язаний:
- для виконання цього договору передати комісіонеру нафтопродукти в асортименті, кількості, та по ціні, які передбачені в п. 1.1. договору, з сертифікатом (паспортом) якості виробника та забезпечити комісіонера всім необхідним для укладення та виконання договору. Передача та приймання нафтопродуктів здійснюється на умовах, передбачених у Специфікаціях до договору;
- сплатити комісіонеру комісійну плату в порядку, передбаченому п.3.1. цього договору;
- підписати та повернути один підписаний примірник звіту, наданого комісіонером, згідно п. 2.12 договору протягом 1 (одного) дня з моменту його отримання;
- надавати комітенту щомісячно, не пізніше 7-го дня місяця, наступного за звітним, звіт про здійснення продажу нафтопродуктів та перерахувати останньому протягом 7-ми банківських днів з дня підписання сторонами звіту, грошові кошти, отримані від продажу комісійних нафтопродуктів.
За пунктом 2.9 договору комісіонер зобов'язаний прийняти у комітента нафтопродукти, зазначені в п. 1.1 цього договору, на умовах, вказаних у Специфікаціях до договору.
Пунктом 3 договору визначена комісійна плата та передача нафтопродуктів комісіонеру, а саме:
- комітент сплачує комісіонеру комісійну плату, розмір якої буде узгоджений сторонами у Додатковій угоді до договору (п. 3.1 договору);
- комісійна плата підлягає перерахуванню комітентом на рахунок комісіонера протягом 3-х банківських днів з дати отримання коштів від комісіонера згідно п. 2.12. договору (п. 3.2 договору);
- датою передачі нафтопродуктів на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
01.12.2018 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду до договору за пунктами 1-3 якої сторони домовились:
- викласти п. 2.12 розділу 2 "Права та обов'язки Сторін" в новій редакції: « 2.12. Надавати Комітенту звіт про здійснення продажу нафтопродуктів та перерахувати останньому протягом 7-ми банківських днів з дня підписання Сторонами звіту, грошові кошти, отримані від продажу комісійних нафтопродуктів."
- викласти п. 3.1 розділу 3 «Комісійна плата та передача нафтопродуктів Комісіонеру» в новій редакції: « 3.1. За належне виконання доручення Комітент сплачує Комісіонеру комісійну плату, розмір якої становить 50,00 грн. (п'ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ 10,00 грн. (десять грн. 00 коп.), всього розмір комісійної плати з ПДВ складає 60,00 грн. (шістдесят грн. 00 коп.) за одну тонну проданих нафтопродуктів.»
- викласти п. 3.3 розділу 3 «Комісійна плата та передача нафтопродуктів Комісіонеру» в новій редакції: « 3.3. Передача нафтопродуктів на комісію оформлюється Сторонами підписанням актів приймання-передачі.».
01.12.2018 між комітентом та комісіонером підписано специфікацію до договору комісії, відповідно до п. 1 якої позивач передає відповідачу протягом грудня 2018 року наступні нафтопродукти:
1) Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5* ДСТУ7687:2015 у кількості 110,043 тонн за ціною реалізації в т.ч. ПДВ не нижче 37841,20 грн та вартістю з ПДВ не нижче 4164158,74 грн.;
2) Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 ДСТУ7687:2015 у кількості 143,610 тонн за ціною реалізації в т.ч. ПДВ не нижче 38550,84 грн та вартістю з ПДВ не нижче 5536286,14 грн;
3) Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0* ДСТУ7688:2015 у кількості 384,345 тонн за ціною реалізації в т.ч. ПДВ не нижче 34 449,01 грн та вартістю з ПДВ не нижче 13240305,52 грн.
Загальна вартість нафтопродуктів становить 22940750,40 грн, а загальна кількість - 637,998 тонн.
Строк поставки з 01 по 31 грудня 2018 року.
31.12.2018 на виконання умов договору, між позивачем та відповідачем підписаний акт №1/12 приймання-передачі нафтопродуктів до договору комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018, за яким ПАТ «Укртатнафта» передало, а ТОВ «ВЕСПЕР-С» прийняло нафтопродукти для реалізації в асортименті та по цінам, що погоджені Сторонами в Специфікації №1/12 до договору комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018 на загальну вартість 22940 750,00 грн. (у тому числі з ПДВ) та у кількості 673,998 тонн.
25.01.2019 відповідач надіслав позивачу лист в якому повідомив, що комісіонер не має змоги здійснити продаж нафтопродуктів отриманих в межах договору, за ціною погодженою сторонами у договорі, адже зазначена ціна не відповідає ринковій ціні. Таким чином, ТОВ «ВЕСПЕР-С», запропонувало іншу ціну з ПДВ нафтопродуктів, а саме:
- Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0* код УКТЗЕД 2710194300 у кількості 46,288 тонн та за ціною з ПДВ 33376,02 грн/т;
- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512 у кількості 23,317 тонн та за ціною з ПДВ 37284,10 грн/т.
25.01.2019 листом №38/10-411/2 ПАТ «Укртатнафта», надано згоду на реалізацію нафтопродуктів отриманих за договором за ціною, що вказана ТОВ «ВЕСПЕР-С».
31.01.2019 між позивачем та відповідачем підписано Звіт комісіонера №1/01 про реалізацію нафтопродуктів згідно з договором комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018, за яким комісіонер здійснив продаж нафтопродуктів на загальну суму 15636913,77 грн. та за ціною, що погоджена позивачем та відповідачем у вище визначених листах
27.02.2019 відповідач надіслав позивачу лист, зі змісту якого вбачалося, що комісіонер не має змоги здійснити продаж нафтопродуктів отриманих за договором, за ціною погодженою сторонами у договорі комісії, оскільки ціна не відповідає ринковій ціні. ТОВ «ВЕСПЕР-С», запропонувало іншу ціну з ПДВ нафтопродуктів, а саме:
- Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0* код УКТЗЕД 2710194300 у кількості 119,879 тонн за ціною з ПДВ 33376,13 грн/т;
- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512 у кількості 60,300 тонн та за ціною з ПДВ 37283,75 грн/т.
27.02.2019 листом №38/10-793/4 ПАТ «Укртатнафта», надано згоду на реалізацію нафтопродуктів отриманих за договором за ціною, що вказана ТОВ «ВЕСПЕР-С» у листі від 27.02.2019.
28.02.2019 між позивачем та відповідачем підписано Звіт комісіонера №1/02 про реалізацію нафтопродуктів за договором комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018, за яким комісіонер здійсним продаж нафтопродуктів на загальну суму 6249306,85 грн. за ціною, що погоджена позивачем та відповідачем у вище зазначених листах
01.03.2019 між позивачем та відповідачем до договору комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018 підписана додаткова угода, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до розділу 6 «Особливі умови» договору, доповнивши його наступними пунктами, а саме: «6.2. Комісіонер здійснює придбання у власність частини нафтопродуктів, переданих Комітентом згідно даного Договору, в асортименті, кількості та за ціною, наведеними в таблиці нижче:
- Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 код УКТЗЕД 2710124512 у кількості 15,420 тонн за ціною з ПДВ 38550,84 грн/т.
- Паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0* код УКТЗЕД 2710194300 у кількості 10,533 тонн за ціною з ПДВ 34449,01 грн/т.
Загальна вартість нафтопродуктів, придбаних згідно даної додаткової угоди, становить: 797754,49 грн. (Сімсот дев'яносто сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 49 коп. ) без ПДВ, крім того ПДВ - 159550,90 грн. (Сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 90 коп.), всього з ПДВ - 957305,39 грн. (Дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч триста п'ять грн. 39 коп.).
Право власності на вищевказані нафтопродукти переходить від Комітента Комісіонеру з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі.
6.3. Комісіонер здійснює оплату за придбані нафтопродукти шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Комітента протягом 60-ти календарних днів від дати передачі нафтопродуктів згідно акту приймання - передачі. Підставою для перерахування оплати за нафтопродукти є рахунок-фактура Комітента, який виставляється Комітентом після придбання нафтопродуктів. В рахунку вказується вартість нафтопродуктів виходячи із вартості нафтопродуктів, яка вказується у даній додатковій угоді.
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Комітента, який вказується у рахунку. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Комітента із зазначенням в платіжному документі номера та дати Договору, найменування Комітента, його коду ЄДРПОУ та найменування оплачуваного нафтопродукту.
6.4. Якість нафтопродуктів повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та/або державним стандартам (ДСТУ), які діють на території України, та підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості».
Відповідно до матеріалів справи, укладений договір комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018 після погодження сторонами додаткової угоди від 01.03.2019 про придбання у власність нафтопродуктів набув форми змішаного договору (комісії та купівлі-продажу).
25.03.2019 між комітентом та комісіонером підписано акт №№1/03 приймання-передачі нафтопродукти, за яким у період з 01.03.2019 по 25.03.2019 позивач передав, а відповідач прийняв нафтопродукти у кількості 25,953 тонн на суму 957305,39 грн.
Тобто, 31.12.2018 ПАТ «Укртатнафта» було передано за Актом №1/12 ТОВ «ВЕСПЕР-С» нафтопродукти на комісію у кількості 637,998 тонн та на загальну вартість 22940750,40 грн., при цьому, за погодженими сторонами спору цінами, ТОВ «ВЕСПЕР-С» здійснено продаж нафтопродуктів у січні 2019 у кількості 431,866 тонн на загальну суму 15636913,77 грн та у лютому 2019 у кількості 180,179 тонн на загальну суму 6249306,85 грн, що підтверджено звітами комісіонера від 31.01.2019 №1/01 та від 28.02.2019 №1/02, відповідно, що разом складає 612,045 тонн вартістю 21886220,60 грн.
Нафтопродукти у кількості 25,953 тонн та на суму 957 305,39 грн були придбані відповідачем у власність, що підтверджується актом №1/03 від 25.03.2019 приймання-передачі нафтопродуктів до договору комісії №2376/11/2118 від 30.11.2018 з урахуванням змісту додаткової угоди від 01.03.2019 до договору.
Відповідно до п. 6.3. додаткової угоди від 01.03.2019 позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату, а саме: №99008930 від 25.03.2019 на суму 594453,95 грн та №99008931 від 25.03.2019 на суму 362851,44 грн. Однак, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату вартості отриманого товару у власність згідно з виставлених рахунків-фактур та у передбачений договором в редакції додаткової угоди від 01.03.2019 строк.
Відповідно до матеріалів справи, протягом 2019-2020 років відповідачем було здійснено часткову оплату за договором, зокрема з призначенням платежу: «За нафтопродукти згідно договору комісії №2376/11/2118», що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №997 від 18.11.2019 на суму 1300000,00 грн, №999 від 20.11.2019 на суму 600000,00 грн, №1049 від 04.12.2019 на суму 630000,00 грн, №1050 від 06.12.2019 на суму 530000,00 грн, №1063 від 09.12.2019 на суму 970000,00 грн, №1073 від 11.12.2019 на суму 610000,00 грн, №1 від 03.01.2020 на суму 3520000,00 грн, №3 від 08.01.2020 на суму 2510000,00 грн, №46 від 15.01.2020 на суму 450000,00 грн, №52 від 17.01.2020 на суму 600000,00 грн, №77 від 24.01.2020 на суму 440000,00 грн, №107 від 29.01.2020 на суму 420000,00 грн, №141 від 11.02.2020 на суму 1290000,00 грн, №1095 від 17.02.2020 на суму 770000,00 грн.
Отже, за матеріалами справи, загальна сума оплати відповідачем за договором склала 14640000,00 грн, в той час як загальна вартість отриманих нафтопродуктів - 22843526,01 грн. (з яких: вартість реалізованих нафтопродуктів за погодженими цінами згідно звітів комісіонера складає 21886220,60 грн. + 957305,39 грн вартість придбаних нафтопродуктів у власність). Заборгованість у розмірі 8203526,01 грн (22843 526,01 грн - 14640000,00 грн) за договором залишилась відповідачем несплаченою.
З метою досудового врегулювання спору ПАТ «Укртатнафта» направляло відповідачу претензію №14/05-1504 від 27.09.2023 та №14/05-61 від 16.01.2024 з вимогою оплати боргу за договором в сумі 8203526,01 грн (докази направлення та вручення зазначених претензій відповідачу додані позивачем до позову).
Як зазначено позивачем, відповіді на претензії позивач не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 8203526,01 грн заборгованості за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи правову природу договору, укладеного між сторонами спору, з урахуванням змісту додаткової угоди від 01.03.2019, договір від 30.11.2018 №2376/11/2118 є змішаним договором з елементами договору комісії та договору поставки.
Згідно з вимогами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 1011 ЦК україни за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.
Договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є і ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Дослідивши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, суд зауважує, що частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар
Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов додаткової угоди, що була укладена сторонами 01.03.2019 в межах договору комісії, право власності на нафтопродукти переходить від комітента комісіонеру з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі.
Як встановлено судом 31.12.2018 на виконання умов договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт №1/12 приймання-передачі для реалізації, 31.01.2019 та 28.02.2019 в межах договору між сторонами підписані звіти комісіонера №1/01 та 1/02, а також, 25.03.2019 підписаний акт №1/03 приймання-передачі нафтопродуктів у власність.
Зазначене відповідачем не спростоване. Підписані сторонами спору документи (звіти комісіонера та акти приймання-передачі нафтопродуктів), у розумінні погоджених сторонами умов договору та законодавчих приписів, підтверджують виконання ПАТ «Укртатнафта» зобов'язання за договором та в свою чергу обов'язок ТОВ «ВЕСПЕР-С». оплати за договором.
Посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних як належного доказу на підтвердження господарських операцій за договором суд не приймає до уваги, оскільки у розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт», ТНН це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Стаття 48 згаданого Закону України, передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема і ТТН.
Тобто, ТТН є таким документом, на підставі якого виконуються вантажні перевезення та здійснюється облік товарно-матеріальних цінностей. ТТН зовсім не підтверджує виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором, а також перехід права власності на товар. Саме акти приймання-передачі нафтопродуктів та звіти комісіонера підписані з обох сторін учасниками спору, є належним доказом підтвердження виконання взятих ПАТ «Укртатнафта» зобов'язань за договором комісії №2376/2/2118 від 30.11.2018, а також доказом переходу права власності на нафтопродукт та підставою для ТОВ «ВЕСПЕР-С» здійснити оплату вартості отриманих та реалізованих нафтопродуктів.
З огляду на зазначене, суд критично відноситься до заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та не приймає їх до уваги за необґрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору та факт несвоєчасної та неповної оплати відповідачем вартості отриманих та реалізованих нафтопродуктів за спірним договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8203526,01 грн заборгованості визнаються судом законними та обґрунтованими.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 8203526,01 грн боргу за договором, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено до стягнення витрати зі сплати судового збору в сумі 98442,31 грн, розмір яких підтверджений платіжною інструкцією від 08.02.2024 №0000019467.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 98442,31 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСПЕР-С» (код за ЄДРПОУ 41767195; майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 106, м. Суми, 40000) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (код за ЄДРПОУ 00152307; вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610) 8203526,01 грн. (вісім мільйонів двісті три тисячі п'ятсот двадцять шість грн 01 коп.) боргу та 98442,31 грн (дев'яносто вісім тисяч чотириста сорок дві грн 31 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з відпусткою судді Котельницької В.Л. повний текст рішення складено та підписано 24.06.2024.
Суддя В.Л. Котельницька