65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"20" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2697/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від заявника: адвокат Мороз І.В., адвокат Зима Д.С., адвокат Касинюк І.В.,
від відповідача: адвокат Бондаренко Ю.С., адвокат Коновалова Н.О.,
розглянувши заяву (вх. № 4-54/24 від 18.06.2024) Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB D.O.O) (вул. Народного Фронту, буд. 23, Новий Сад, 21000, Сербія (Narodnog Fronta no. 23, Novi Sad, 21000, Serbia) про забезпечення позову до подання позовної заяви відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Компанії «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) (Рю Франсуа-Версонес 11, 1207, Женева, Швейцарія (Rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland),
Компанія «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус відповідача - Компанії «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA), згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на майно, а саме на фуражну пшеницю урожаю 2023 року, українського походження, у кількості 1 532,37 метричних тон, яка заходиться за адресою: Україна, 67840, Одеська обл., Овідіопольський район, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3 та яка належить на праві власності Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу (Vimeksim SRB DOO);
- накладення арешту на майно, а саме кукурудзу у кількості 1 715,56 метричних тон українського походження, яка заходиться за адресою: Україна, 67840, Одеська обл., Овідіопольський район, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, та яка належить на праві власності Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй (Trans Trade RK SA).
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що спір між сторонами виник через порушення відповідачем договору про надання послуг перевалки експортних вантажів насипом № 1512/23-ТR від 15.12.2023, за яким відповідач зобов'язався здійснювати зберігання та перевалку зернових, олійних та бобових культур через термінал «Транссервіс 2008» для подальшого експорту товарів заявника через морський торговельний порт Чорноморськ.
Заявник зауважує, що порушення, здійснені відповідачем, полягали в привласненні пшениці, що належала на праві власності заявнику, а також в незаконному завантаженні на судно, зафрахтоване заявником, кукурудзи, що належить на праві власності відповідачу.
Заявник також повідомляє, що предметом позову, який заявник планує подати проти відповідача у встановлений ч. 3 ст. 138 ГПК України строк, є витребування належної заявнику пшениці, яка неправомірно утримується відповідачем та відшкодування збитків, завданих простоєм судна, спричиненим неправомірними діями відповідача.
Так, посилаючись на умови договору № 1512/23-ТR від 15.12.2023, заявник наголошує, що відповідач зобов'язався надавати послуги щодо зберігання зернових, олійних та бобових культур на терміналі та їх перевалки через термінал у відповідності до заявок заявника, в строки та ціни, оговорені в договорі та додатках до нього. При цьому, заявник є власником вантажів, які зберігаються на терміналі, і в ході виконання договору право власності на ці вантажі не переходить до відповідача або терміналу, відвантаження, вивантаження з терміналу та завантаження на судно належного заявнику вантажу здійснюється лише за його письмовими інструкціями.
Окрім того, відповідно до п. 3.4. договору, відповідач несе відповідальність за демередж (плата за простій судна, яка сплачується фрахтувальником на користь судновласника) у випадку недотримання норм завантаження з урахуванням певних виключень, таких як погодні умови, що встановлені в п. 5.4. цього договору.
За ствердженням заявника, після укладення вказаного договору заявник почав поступово накопичувати та відправляти на зберігання до терміналу пшеницю задля його подальшого експорту через порт, та з 23.12.2023 по 11.03.2024 заявником було накопичено на складах терміналу 68728,620 мт фуражної пшениці українського походження, з якої 42 465,180 мт пшениці третього класу українського походження та 26263,440 мт пшениці четвертого класу українського походження.
В той же час, паралельно з накопиченням пшениці заявником відбувався його частковий продаж, в результаті чого 65 664,65 мт накопиченої пшениці було завантажено на судна та експортовано, та станом на 12.04.2024 на терміналі залишилось 2932,37 метричних тон пшениці заявника. Проте, надалі, як вказує заявник, відповідач почав вчиняти неправомірні дії, що виходили поза межі укладеного договору та які завдали заявнику значних збитків.
Зокрема, 03.05.2024 без отримання жодних інструкцій щодо цього від заявника, відповідач самовільно, без жодних підстав та інструкцій заявника, завантажив на борт морського судна M/V Lady Jamila (IMO № 9316983, надалі - «Леді Джамілія») 1400 метричних тон пшениці, належної на праві власності заявнику, та експортував її в Ізраїль, видавши ці 1 400 метричних тон пшениці заявника за свій товар, а також відмовився віддати залишок пшениці, що залишалась на терміналі, а саме 1532,37 метричних тон.
Також, заявник додає, що, порушуючи договір, відповідач самовільно завантажив на борт судна, зафрахтованого заявником для виконання договору поставки з третіми компаніями, 1745,72 метричних тон своєї кукурудзи 2023 року врожаю українського походження, яка жодним чином не стосувалась поставки за зафрахтованим судном, що призвело до суттєвих збитків заявника, для стягнення яких заявником буде подана позовна заява до Господарського суду Одеської області.
Водночас, 10.05.2024, виконуючи договір поставки від 08.04.2024, відповідач завантажив пшеницю на судно «Леді Джамілія» у загальній кількості 32600 метричних тон, судно покинуло порт та вивантажилось в Ізраїлі.
Як стверджує заявник, після завантаження виявилось, що частина відправленої відповідачем пшениці, а саме 1400 метричних тон з 32600 метричних тон насправді не належала на праві власності відповідачу і він не мав права продавати та відправляти її заявнику, оскільки вказані 1400 метричних тон пшениці, на переконання заявника, належали йому самому та зберігались на терміналі за договором, проте без дозволу заявника вони були завантажені відповідачем з терміналу на судно та продані самому заявнику під виглядом пшениці, яка нібито належала відповідачу.
Надалі, після такого самовільного завантаження пшениці, у заявника з'явились аргументовані підстави вважати, що залишок пшениці на терміналі в обсязі 1532,37 метричних тон може також бути без належних на те інструкцій чи підстав переданий третім особам, або ж незаконно привласнений відповідачем.
Тому розуміючи непередбачуваність, безпідставність та недобросовісність дій відповідача, 03.06.2024 заявник звернувся до відповідача з листом, яким вимагав негайно компенсувати повну ринкову вартість 1400 метричних тон пшениці, незаконно завантаженої на борт судна «Леді Джамілія», та повернути 1532,37 метричних тон пшениці, які зберігалися на терміналі, заявнику, або ж негайно компенсувати їх повну ринкову вартість.
Проте, заявник стверджує, що вказаний лист залишився формально без відповіді, але в телефонній розмові відповідач заявив, що не збирається повертати вказані 1532,37 метричних тон пшениці та не збирається компенсувати вартість незаконно експортованих ним 1400 метричних тон пшениці, а відтак, єдиним варіантом захисту прав заявника є накладення арешту на залишок його ж пшениці у кількості 1532,37 метричних тон, які знаходяться на складі терміналу за адресою Одеська обл., Овідіопольский р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3.
Щодо незаконного завантаження 1745,72 метричних тон кукурудзи на судно Лорд Хасан заявник зазначає, що 12.04.2024 заявник зафрахтував судно «Лорд Хасан» для завантаження та відправки кукурудзи (інший товар, не пов'язаний з пшеницею) третім особами, а саме компаніям ЕнТіКей Транс-Поланд ЕсПі Зет ОуОу (NTK Trans-Poland Sp z. o.o.) та Цетус Трейд ЕфЗет- ЕлЕлСі (Cetus Trade FZ-LLC), проте, без жодних на те підстав та вказівок з боку заявника, в другій половині травня 2024 року відповідач завантажив 1745,72 метричних тон своєї кукурудзи на судно «Лорд Хасан».
Вказані дії, на переконання заявника, очевидно суперечать договору між сторонами, оскільки відповідно до положень договору будь-яке вивантаження з терміналу та завантаження на судно може здійснюватися виключно у відповідності до письмових інструкцій заявника.
Отримавши інформацію про незаконне завантаження кукурудзи, заявник неодноразово надсилав відповідачу листи з вимогою негайно вивантажити кукурудзу з судна «Лорд Хасан» та повідомляв відповідача, що заявник вже поніс збитки через простій судна «Лорд Хасан» в порту, спричинений неправомірними діями відповідача.
При цьому, відповідач визнав факт самовільного та неправомірного завантаження кукурудзи на судно «Лорд Хасан», надіславши судновласнику даного судна лист-гарантію про негайне вивантаження кукурудзи, проте наразі розвантаження кукурудзи так і не було завершене і на вказаному судні все ще залишається 30,16 метричних тон кукурудзи, які належать відповідачу та були самовільно ним завантажені на судно, а всі листи заявника про негайне вивантаження залишку кукурудзи залишились без відповіді з боку відповідача.
Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що 1532,37 метричних тон пшениці, про накладення арешту на які просить заявник, належать, на його переконання, самому заявнику, і, відповідно, їх арешт жодним чином не зачіпає інтересів відповідача, заявник вважає вжиття заходів забезпечення необхідним для відвернення можливого порушення його майнових прав, оскільки арешт вказаної пшениці жодним чином не перешкодить відповідачу у веденні його господарської діяльності, бо належить самому заявнику.
При цьому, виходячи з того, що ринкова ціна метричної тони такої пшениці складає близько 240 доларів США, вартість 1532,37 метричних тон пшениці складає близько 367 768,80 доларів США, а відтак, через відмову відповідача повернути пшеницю, що зберігається на складі, заявник наголошує, що несе суттєві збитки, у зв'язку з чим просить застосувати заходи забезпечення позову задля ефективного задоволення його позовних вимог у майбутньому та реального виконання відповідного судового рішення.
Окрім того, заявник наполягає, шо в результаті неправомірних дій відповідача, а саме завантаження кукурудзи на борт судна «Лорд Хассан», судно не змогло вчасно здійснити експорт товару, який вже знаходився на судні, а заявник не зміг вчасно виконати свої зобов'язання перед третіми компаніями, а також за час простою судна через завантаження кукурудзи заявник поніс прямі збитки перед судновласником судна «Лорд Хассан». Судно не могло залишити порт аж до 14 червня 2024 року. При цьому, за ствердженням заявника, якщо в подальшому вивантажена кукурудза не буде заарештована, то існує ризик того, що виконання рішення суду у справі за позовом заявника до відповідача буде ускладнено чи унеможливлено.
Заявник наголошує, що відповідач є іноземною компанією, яка не має інших необтяжених активів в Україні крім кукурудзи, яка фактично є єдиним відомим активом відповідача на території України, відомим заявнику, а з урахуванням великого розміру позовних вимог, заявник вважає обґрунтованим забезпечення його позову шляхом накладення арешту на кукурудзу, оскільки остання може бути відчужена відповідачем, якщо вищенаведені заходи забезпечення не будуть вжиті.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вищевикладені обставини, за аналізом матеріалів заяви, суд вважав за необхідне призначити заяву Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні.
19.06.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) (вх. № 4-54/24 від 18.06.2024) про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні на "20" червня 2024 року о 14:00 год.
20.06.2024 Компанією «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) подано відзив на вказану заяву, де, заперечуючи проти доводів заявника, відповідач відзначив, що Vimeksim SRB D.O.O (Вімексім СРБ Д.О.О) не доведено належними, достатніми та допустимими доказами кількість зерна фуражної пшениці урожаю 2023 року, що залишилась на зберіганні на терміналі ТОВ «Транссервіс 2008», за адресою Украі?на, 67840, Одеська обл., Овідіопольськии? раи?он, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, що належить на праві власності Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу.
Так, за ствердженням відповідача, до заяви не було надано жодних первинних бухгалтерських документів зі змісту яких можливо було б встановити як дату надходження вантажу на термінал, так і кількість пшениці, що залишилась на зберіганні, зокрема, на додано жодного акта здачі-приймання робіт (надання послуг) з перевалки зерна, ТТН, підтверджуючих надходження зерна на термінал ТОВ «Транссервіс 2008», а також довідки та реєстру пшениці на підтвердження щодо залишку зерна від терміналу ТОВ «Транссервіс 2008».
Щодо кукурудзи у кількості 1 715,56 метричних тон украі?нського походження відповідач наголошує, що Vimeksim SRB D.O.O до матеріалів справи не додано жодного документального підтвердження знаходження даної кукурудзи за адресою: Украі?на, 67840, Одеська обл., Овідіопольськии? раи?он, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, яка належить на праві власності Trans Trade RK SA, а всі доводи щодо наявності цього зерна на терміналі ТОВ «Транссервіс 2008» не відповідають дійсності та є лише припущенням Vimeksim SRB D.O.O.
Відтак, на думку відповідача, заявником належними, допустимими та достовірними доказами в порядку ст. 74 ГПК України не було доведено ані кількість зерна фуражної пшениці урожаю 2023 року, що залишилась на зберіганні на терміналі ТОВ «Транссервіс 2008», та належить на праві власності Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу, ані наявність кукурудзи у кількості 1715,56 метричних тон украі?нського походження, за адресою: Украі?на, 67840, Одеська обл., Овідіопольськии? раи?он, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, яка належить на праві власності Транс Треи?д ЕрКа ЕсЕи?.
Крім того, відповідач вважає, що нібито факт його ухилення від виконання зобов'язань за договором № 1512/23-TR від 15.12.2023 не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому твердження позивача, не є безспірними.
Щодо претензій Vimeksim SRB D.O.O до TRANS TRADE RK SA відносно навантаження та розвантаження судна «Лорд Хассан» відповідач зазначає, що будь-які вимоги заявника до нього не можуть бути розглянуті у господарському суді України, оскільки господарським судам України не підсудна дана справа. Навантаження та розвантаження судна «Лорд Хассан» відбулося не у межах виконання договору № 1512/23-TR від 15.12.2023, де вказано підсудність господарському суду Одеської області по праву України, а відповідні збитки у зв'язку з простоєм судна нібито з вини відповідача у заявника виникли та були нараховані судновласником відповідно Чартерпартії від 12.04.2024 за правом Англії.
Щодо зустрічного забезпечення відповідач зауважує, що арешт будь-якого зерна на елеваторі передбачає його зберігання у силосах та якщо відвантаження зерна з терміналу не проводиться після закінчення 50 днів зберігання, термінал нараховує плату за його зберігання.
Також, арешт вантажу на терміналі може привезти до причинення додаткових збитків терміналу, через блокування виробничих потужностей та неможливості укладення договорів перевалки з іншими контрагентами - в свою чергу зазначені збитки будуть стягнуті за рахунок Trans Trade RK SA, при цьому, ТОВ «Транссервіс 2008» відповідальний за збереження якісних характеристик зерна, тому його арешт може понести додаткові витрати, пов?язані з необхідністю проведення заходів збереження зерна, у т.ч. фумігації вантажу.
Представник заявника в судовому засіданні подану заяву про забезпечення позову підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник Компанії «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) заперечував проти тверджень заявника та просив відмовити в задоволенні поданої заяви з підстав, викладених ним у відзиві.
Розглянувши заяву «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) про вжиття заходів для забезпечення позову, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми слідує, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.
Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо
Під забезпеченням позову у цьому випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Судом встановлено, що предметом майбутнього позову є матеріально-правова вимога заявника до відповідача про витребування належної заявнику пшениці та стягнення коштів, а саме відшкодування збитків, завданих простоєм судна. Отже, позивач має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового та майнового характеру.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч.1 ст.136 і ст.137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст.137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Отже заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З матеріалів заяви судом встановлено, що 15.12.2023 між Компанією «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) (замовник) та Компанією «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) (виконавець) укладено договір № 1512/23-TR про надання послуг перевалки експортних вантажів насипом, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з перевалки та зберігання зернових, олійних та бобових культур через термінал ТОВ «Транссервіс 2008». що експортуються з території України через Чорноморський морський торговельний порт, в обсягах відповідно до заявок замовника, в строки та за цінами, передбаченими цим договором та додатками до нього.
Підпунктом 2.1.3. пункту 2.1. даного договору передбачено зобов'язання заявника доставити вантаж на термінал разом із супровідними документами або за допомогою кур'єрської служби. Для кожного залізничного вагона/автомобіля повинні бути оформлені та своєчасно передані виконавцю такі оригінали документів: залізничні накладні/транспортні накладні; сертифікат якості (тільки для залізничних перевезень).
Обов'язками виконавця є, серед іншого, здійснювати технічне накопичення вантажу в узгоджених обсягах і на період, необхідний для накопичення суднової партії, одночасно зі зберіганням вантажу на зерновому складі виконавця до відвантаження на борт судна, номінованого замовником, без втрати кількісних і якісних параметрів (пп 2.2.1. п. 2.2. договору).
Дійсно, матеріалами даної заяви підтверджено, що численними ватажовідправниками, які діяли від імені заявника, було відвантажено всього 65 664,65т на т/х ADAM-А, HajeHalime, IDA, MAXIMUS 1.
При цьому, суд повністю погоджується з доводами відповідача, що заявником не підтверджено жодними первинними бухгалтерськими документами факт надходження вантажу на термінал, прийняття його виконавцем на зберігання, а також кількість пшениці, яка надійшла та була прийнята виконавцем, і та, що залишилась на зберіганні.
Надані заявником коносаменти для використання сторонами чартерпартій та відповідні вантажні маніфести не підтверджують твердження заявника стосовно накопичення на складах Терміналу 68 728,620 мт фуражної пшениці українського походження, а також жодним чином не свідчать про надання відповідних послуг з перевалки та зберігання спірної пшениці, та зокрема, про участь відповідача у завантаженні вищезазначеного обсягу пшениці на судна. Вказані докази також не підтверджують і залишок на Терміналі та на зберіганні у відповідача 2 932,37 метричних тон пшениці заявника.
Відтак, суд погоджується наведеним обґрунтуванням відповідача, що надана довідка щодо залишку зерна від 05.06.2024 підписана самим же директором Vimeksim SRB D.O.O, не може бути підтверджуючим документом знаходження зерна на терміналі ТОВ «Транссервіс 2008», а надані коносаменти не є належними доказами в підтвердження технічного накопичення та залишку зерна Vimeksim SRB D.O.O на терміналі ТОВ «Транссервіс 2008». Інших доказів на підтвердження власних доводів заявником наразі не надано.
Щодо вимог заявника про накладення арешту на кукурудзу у кількості 1715,56 метричних тон, яка заходиться за адресою: Україна, 67840, Одеська обл., Овідіопольський район, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, та яка належить на праві власності відповідачу, суд виходить з наступного.
08.04.2024 між Компанією Trans Trade RK SA (продавець) та Компанією Vimeksim SRB D.O.O (покупець) було укладено контракт № N-206/2024 щодо купівлі-продажу 30000 метричних тон української фуражної пшениці, урожаю 2023 року, навалом, на умовах FOB (Free on board), Чорноморськ.
Умовами контракту також передбачено, що термін поставки: 15.04.2024 - 30.04.2024, та умови оплати: 100% готівка після пред'явлення повного комплекту оригіналів товаросупровідних документів в офісі покупця протягом двох банківських днів.
Так, для виконання контракту покупцем було зафрахтовано судно «Lady Jamila» (номер IMO 9316983, флаг Панама) на умовах воядж-чартеру (надалі чартер) з метою завантаження комбінованого зернового вантажу, зокрема пшениці та кукурудзи навалом, на 2 послідовних рейсів у прямому продовженні.
Відповідно до Коносаменту № 1 від 10.05.2024 вантажовідправник Компанія Trans Trade RK SA, яка діяла від імені Компанії Vimeksim SRB D.O.O, загалом завантажив та відправив 26,400.000 метричних тон української пшениці навалом на борт судна «Lady Jamila», а вантажоотримувачем вказано компанію ADM Industries Centers Ltd, що є місцевим отримувачем в Ізраілі.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права (ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про міжнародне приватне право», будь-яке відсилання до права держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.
Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: дійсність договору; тлумачення договору; права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору; припинення договору; наслідки недійсності договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору (ч.1 ст.43, ч.ч.1, 2 ст.47 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Судом з'ясовано, що у контракті сторони передбачили, що усі суперечки, що виникають із цього контракту, передаються до арбітражу в Лондоні відповідно до Арбітражного регламенту Асоціації зернової та вільної торгівлі ГАФТА №125, як детально викладено у формі 48 Асоціації зернової та вільної торгівлі ГАФТА, яка включена до цього документа, застосовується англійське право.
Так, відповідно до ст.2 Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958, договірними сторонами якої є Україна, Швейцарія, кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати у арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або які можуть виникнути між ними у зв'язку із будь-яким конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження у договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або таке, що міститься у обміні листами або телеграмами. Суд договірної країни, якщо до нього надходить позов з питання, із якого сторони уклали угоду, передбачену цією статтею, повинен, на вимогу однієї із сторін, направити сторін до арбітражу, якщо не встановить, що поіменована угода є недійсною, втратила силу або не може бути виконана.
Оскільки, подані суду документи не вказують на те, що домовленість сторін про арбітрування їх спорів ГАФТА є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, суд дійшов висновку, що спори сторін з приводу виконання контракту належить розглядати виключно арбітрам ГАФТА.
При цьому, суд вважає, що гарантійний лист Trans Trade RK SA (Транс Трейд РК СА) судновласнику судна «Лорд Хасан» про негайне вивантаження кукурудзи жодним чином не підтверджує наявність 1715,56 метричних тон кукурудзи украі?нського походження, за адресою: Украі?на, 67840, Одеська обл., Овідіопольськии? раи?он, село Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3, а також належність її на праві власності відповідачу.
Проаналізувавши наявні матеріали, суд дійшов висновку про недоведеність заявником підстав вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а також недоведеність заявником обґрунтованості обраних вимог про вжиття заходів забезпечення позову, пов'язаності обраних заходів забезпечення позову зі змістом майбутнього позову. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на заявника, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотивуючи необхідність застосування заходу забезпечення виконання рішення суду, Компанією «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) до заяви не надано жодних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, та неможливості в подальшому виконати рішення суду. Саме лише посилання в заяві на неправомірні дії Компанії «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) як щодо пшениці так і кукурудзи, та відповідну недобросовісну діяльність стосовно викрадення пшениці, самовільного завантажив своєї кукурудзи на чуже судно, відмову віддавати заявнику залишок пшениці з Терміналу та спричинення збитків заявнику через утримання свого товару на судні без наведення відповідного обґрунтування з посиланням на документи чи докази, - не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO).
При цьому, додатково суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Фактично міркування заявника про залучення відповідач і Термінал до можливої корупційної схеми, ймовірно організованої екс-очільником Державної продовольчо-зернової корпорації України, звинувачення у спробі крадіжки кукурудзи, які належать міжнародному трейдеру «Луї Дрейфус» та загалом недобросовісної поведінки відповідача на ринку, наразі, є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку, що заява Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) про забезпечення позову (до його подання) до задоволення не підлягає, оскільки заява є безпідставною, ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Компанії «Вімексім ЕсЕрБі ДіОуОу» (Vimeksim SRB DOO) (вх. № 4-54/24 від 18.06.2024) про забезпечення позову до подання позовної заяви відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Компанії «Транс Трейд ЕрКа ЕсЕй» (Trans Trade RK SA) шляхом накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала Господарського суду набирає законної сили 20.06.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21.06.2024.
Суддя О.В. Цісельський