65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5439/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Легка О.Ю. адвокат (приймала участь у судовому засіданні а режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, код ЄДРПОУ 21483639) до відповідача Дочірнього підприємства “Херсонський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) про стягнення 593709,74грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІПРОМ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 593709,74грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІПРОМ» посилається на неналежне виконання Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» умов укладеного між сторонами договору поставки №03/01-20Д від 13.01.2023.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №916/5439/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2024 о 11:20.
В підготовчому засіданні від 30.01.2024 було оголошено перерву на 15.02.2024о 11:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 викликано учасників справи про у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.02.2024, підготовче засідання 15.02.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.02.2024 призначено підготовче засідання на 14.03.2024 о 11:30 та викликано учасників справи про у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.03.2024, підготовче засідання 14.03.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 22.03.2024 призначено підготовче засідання на 16.04.2024 о 11:10 та викликано учасників справи про у підготовче засідання.
В підготовчому засіданні від 16.04.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 02.05.2024 о 11:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024, судове засідання 02.05.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 07.05.2024 призначено судове засідання на 21.05.2024 о 11:40 та викликано учасників справи про у підготовче засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 21.05.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено судове засідання на 11.06.2024 о 11:40 та викликано учасників справи про у підготовче засідання.
В судовому засіданні від 11.06.2024 було оголошено перерву на 13.06.2024 о 10:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 13.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/5439/23.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІПРОМ" (позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач, Покупець) було укладено договір №03/01-20Д (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власнiсть Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти i оплатити наступнi товари: Органо-мiнеральнi добавки в асортиментi (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: Органо-мiнеральнi добавки в асортиментi. Кiлькiсть товару складається з поставки всiх партiй на пiдставi сплачених рахункiв та видаткових накладних на поставлений Товар в межах дії договору.
Згідно п. 3.1 договору остаточна ціна договору складає суму всіх видаткових накладних на товар поставлений в межах дії договору. Видаткові накладні є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати Покупцем пiсля пред'явлення Постачальником та отримання вiд Постачальника рахунку на оплату товару та передачi документiв, зазначених пунктом 4.2. договору, з вiдстрочкою платежу на 30 календарних днiв. До рахунка додаються: документи, що пiдтверджують належну якiсть товару (сертифiкат або паспорт якостi), видатковi накладнi, товаротранспортнi накладнi та iншi первиннi документи, передбаченi для даного виду товару чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.4 договору пiсля передачi товару та виконання обов'язку з поставки мiж сторонами оформляється видаткова накладна, яка пiдписується уповноваженими представниками сторiн та скрiплюється печатками сторiн.
Згідно до п. 5.5. договору датою передачi товару вiд Постачальника Покупцю, вважається дата пiдписання видаткової накладної.
Підпунктом 7.3.7 п.7.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,15 % від суми боргу.
Як вказує позивач, на виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 838 235,60грн відповідно до наступних документів: видаткової накладної 2 від 14.01.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 14.01.2020 на суму 593 913,60грн; видаткової накладної 594 від 10.11.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 10.11.2020 на суму 465 180,00грн; видаткової накладної 627 від 16.11.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 16.11.2020 на суму 37 200,00грн; видаткової накладної 674 від 02.12.2020 разом з товарно-транспортними накладними від 02.12.2020 на суму 53 610,00грн; видаткової накладної 688 від 16.12.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 16.12.2020 на суму 688 332,00грн.
Позивач зазначає, що разом з товаром передано документи щодо якості товару, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, які оформляються безпосередньо під час передачі товару та рахунки на оплати), однак відповідачем частково товар не оплачений. Так, оплат за вищевказаний поставлений товар здійснено лише на суму 1522 266,00грн відповідно до наступних документів: платіжне доручення 74 від 28.01.2022 на суму 500 000,00грн, платіжне доручення 154 від 10.02.2022 на суму 500 000,00грн, платіжне доручення 1466 від 27.10.2020 на суму 47 610,00грн, платіжне доручення 1152 від 28.10.2020 на суму 474 656,00грн, таким чином залишок заборгованості за товар складає 315 969,00грн (1 838 235,60грн - 1522 266,00грн).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач, на підставі п. 7.3.7 п.7.3. договору нарахував останньому пеню у сумі 270677,83грн і штраф у сумі 2619,00грн та на підставі ст. 625 ЦК України 4443,31грн 3% річних.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 315969,60грн основного боргу, 270677,83грн пені, 4443,31грн 3% річних, 2619,00грн штрафу.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір №03/01-20Д відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власнiсть відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти i оплатити наступнi товари: Органо-мiнеральнi добавки в асортиментi.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 838 235,60грн відповідно до наступних документів: видаткової накладної 2 від 14.01.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 14.01.2020 на суму 593 913,60грн; видаткової накладної 594 від 10.11.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 10.11.2020 на суму 465 180,00грн; видаткової накладної 627 від 16.11.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 16.11.2020 на суму 37 200,00грн; видаткової накладної 674 від 02.12.2020 разом з товарно-транспортними накладними від 02.12.2020 на суму 53 610,00грн; видаткової накладної 688 від 16.12.2020 разом з товарно-транспортною накладною від 16.12.2020 на суму 688 332,00грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати Покупцем пiсля пред'явлення Постачальником та отримання вiд Постачальника рахунку на оплату товару та передачi документiв, зазначених пунктом 4.2. договору, з вiдстрочкою платежу на 30 календарних днiв. До рахунка додаються: документи, що пiдтверджують належну якiсть товару (сертифiкат або паспорт якостi), видатковi накладнi, товаротранспортнi накладнi та iншi первиннi документи, передбаченi для даного виду товару чинним законодавством.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 1522 266,00грн відповідно до наступних документів: платіжне доручення 74 від 28.01.2022 на суму 500 000,00грн, платіжне доручення 154 від 10.02.2022 на суму 500 000,00грн, платіжне доручення 1466 від 27.10.2020 на суму 47 610,00грн, платіжне доручення 1152 від 28.10.2020 на суму 474 656,00грн, таким чином залишок заборгованості за товар складає 315 969,00грн (1 838 235,60грн - 1522 266,00грн).
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Станом на день розгляду справи відповідач за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі, доказів які б спростовували позовні вимоги не надав, у зв'язку позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 315 969,00грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 270677,83грн пені, 2619,00грн штрафу слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Підпунктом 7.3.7 п.7.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,15 % від суми боргу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом було перевірено наданий розрахунок пені та здійсненню перерахунок пені, сума якої складає 22414, 26 грн. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22 414, 26 грн. пені.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 2619,00грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 2619,00грн.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі грн.4 443, 31, слід зазначити наступне.
За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 4443,31грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4443,31грн.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” до відповідача Дочірнього підприємства “Херсонський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” підлягають задоволенню в частині стягнення 315969,60грн основного боргу, 22414,26грн пені, 4443,31грн 3% річних, 2619,00грн штрафу, в частині стягнення пені у сумі 248263,57грн судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5181,69грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, код ЄДРПОУ 21483639) до відповідача Дочірнього підприємства “Херсонський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) про стягнення 593709,74грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Херсонський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, код ЄДРПОУ 21483639) 315969,60грн основного боргу, 22414,26грн пені, 4443,31грн 3% річних, 2619,00грн штрафу, 5181,69грн судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 24 червня 2024 р. у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова