просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
18 червня 2024 року м.Харків Справа № 913/275/24
Провадження №6/913/275/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САТЕЛЛИТ”, вул. Євгена Коновальця, буд.32-Б, офіс 1019, м. Київ, 01133
до Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ”, вул. Міловська, буд.68-А, смт.Мілове, Старобільський район Луганської області, 92500
про стягнення 4 406 612 грн 30 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар Богуславська Є.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - адвокат Гамей В.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - адвокат Колісниченко А.С. (в режимі відеоконференції);
Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛИТ» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства «КРИНИЧНЕ» про стягнення збитків в сумі 4 406 612 грн 30 коп., понесених у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як постачальником зобов'язань за договором поставки №Р90027 від 30.07.2020, а саме не здійснення поставки у визначений договором строк - до 15.10.2020, насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 1 000, 000 тон.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення п.8.1., п.8.5 договору та зазначає, що у зв'язку із нездійсненням відповідачем поставки вказаного товару у визначений строк, ТОВ «САТЕЛЛИТ» з метою забезпечення безперервного технологічного процесу виробництва на підприємстві (заміщення непоставленого насіння) придбало необхідну кількість насіння соняшнику у інших постачальників, однак за більш високою ціною, ніж це було передбачено договором, що призвело до реальних збитків позивача, які останній заявляє до відшкодування.
Також позивач просить стягнути суму сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 66 099 грн 18 коп. та орієнтовно 100 000 грн витрат на надання правничої допомоги, детальний розрахунок яких буде надано до суду до судових дебатів або протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.06.2024 о 14 год. 00 хв.; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.
04.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву із долученим клопотанням про витребування доказів.
У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступне: здійснивши тлумачення умов договору, укладеного між сторонами, із урахуванням його п. п.13.1, 13.8, відповідач вказує на те, що за умовами саме він повинен був поставити безпосередньо ним виготовлений товар, що «поставляється вперше», і будь-яке інше постачання товарів позивачу вважалося б неналежним виконанням умов договору; стверджує, що позивач умисно був заінтересований виключно у штрафних санкціях та не бажав отримання виконання договору, а тому одразу відмовився від самого договору, використавши інститут штрафу як наживу.
З метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року відповідачем були укладені договори із філіями Державного підприємства «Конярство України», а саме: з філією «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України» - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 31.03.2020 №10, договір застави майбутнього врожаю від 31.03.2020 №11, договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 31.03.2020 №12; з філією «Лимарівський кінний завод №61» ДП Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.06.2024 7 «Конярство України» - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 29.04.2020 №12, договір застави майбутнього врожаю від 29.04.2020 №13, договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 29.04.2020 №14.
Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20 було накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, у т.ч. і на врожай соняшника, розташованого на земельних ділянках філій «Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 у справі №428/6540/20 та від 18.08.2020 у справі №428/6600/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку, яка належить голові ФГ «Криничне» Батирсултанову Махачу Далгатовичу.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №759/15457/20 було накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №428/6599/20 було задоволено апеляційну скаргу ФГ «Криничне» та скасовано арешт, накладений на частину майна господарства.
Відповідач стверджує, що спроби зняти арешт із арештованого врожаю соняшника 2020 року та доступу до земельних ділянок, на яких він знаходився, виявилися безрезультатними. Так, ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2020 у справі №428/4589/20 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з врожаю сільськогосподарських культур, накладеного 11.08.2020.
10.10.2020 Міловським відділом поліції ГУ НП у Луганській області було затримано сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для здійснення збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України». Вилучена техніка господарства перебувала у полях під охороною до моменту винесення ухвали слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №418/3554/20 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі №757/45201/20 було скасовано арешт врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, накладений ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20.
У подальшому ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справах №757/47116/20 та №757/47119/20 був знову накладений арешт на земельні ділянки, на яких знаходився незібраний врожай соняшника 2020 року.
30.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47216/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі №759/19782/20 було задоволено клопотання ФГ «Криничне» та скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №757/47119/20 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України», на яких знаходиться урожай сільськогосподарських культур 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №759/4673/21 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, зокрема, врожаю соняшника 2020 року, що знаходиться на території філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №759/20451/20 було скасовано арешт, накладений на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне» ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020.
Посилаючись на вказані обставини, відповідач стверджує, що не мав об'єкивної можливості виконати умови договору саме через незалежні від його волі обставини, зокрема - конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов'язковим для відповідача та унеможливлювало збирати його врожай (підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини № 3100-21-0935 (вих. № 673/05-4 від 30.11.2021) ТПП України). В свою чергу, відповідач добросовісно вживав усіх належних заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020 - тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.
Крім того, відповідач зауважує, що самостійною підставою, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Зазначає, що посуха як природне явище, є тривалою за часом, обсяги збитків від якої неможливо оцінити одразу (підтверджується - довідкою, наданою Луганським обласним центром з гідрометеорології ДСУНС № 9911-1-1332/9911032 від 08.11.2021, Актами обстеження земельних ділянок від 10.09.2020 та від 14.09.2020).
Оскільки, як зазначає відповідач, порушення за оговором поставки № Р90027 від 30.07.2020 сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності його вини - це є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.
В той же час, позивач 22.10.2020 звернувся із заявою про односторонню відмову від виконання договору, внаслідок чого договір було розірвано, та у 2021 році звернувся із позовом про стягнення штрафу у 20% розмірі у зв'язку із розірванням договору (справа №913/767/21).
Відповідач також вважає безпідставними посилання позивача на п.8.5 розірваного з 22.10.2020 в односторонньому порядку договору поставки № Р90027 від 30.07.2020, яким передбачається, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов'язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою. Вказаний пункт припинив свою дію для сторін з моменту розірвання договору, тобто з 22.10.2020, а розірваний договір не створює правових наслідків після його розірвання окрім виконання вже існуючих між сторонами прав та обов'язків, а не тих обов'язків, які ще не виникли на момент дії договору з такого договору.
Умови укладеного між сторонами договору поставки № Р90027 від 30.07.2020 відрізняються повністю від укладених позивачем на заміщення поставки договорів з третіми особами, а тому навіть якщо б п. 8.5 договору поставки № Р90027 від 30.07.2020 не припинив свою дію, то і тоді, за твердженням відповідача він не міг бути застосований, адже позивач відступив від його умов та придбав інший товар за іншими умовами, що відповідно істотно вплинуло на ціну товару і не може відбуватися за рахунок відповідача та від його дій в жодному разі не залежить.
Також відповідач посилається на не доведення позивачем складу цивільного правопорушення - ані розміру заподіяної шкоди, ані причинно наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та вказаною шкодою.
В свою чергу позивач не намагався узгодити із відповідачем питання допоставки відповідного товару коли б відпали непереборні для відповідача обставини, або ж можливість поставити позивачу товар іншим чином, аніж його виробництво (вирощування), у тому числі шляхом надання відповідачу можливості підшукування контрагентів для позивача, які б поставили товар за більш сприятливими цінами.
Щодо посилання позивачем на аналітичні дані ДП «Держзовнішінформ» відповідач зазначає, що вони носять довідковий характер, не зрозуміло за якою методикою отримані та жодні обставини справи не підтверджують.
У відзиві відповідач вказав, що у зв'язку з розглядом справи сума витрат його на правову допомогу (попередньо) складає 160000 грн.
Разом із відзивом відповідач також подав заяви від 04.06.2024 про залишення позовної заяви без руху та про зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду справи № 913/767/21 та набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
Від позивача 10.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про залишення позовної заяви без руху; заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, а також відповідь на відзив відповідача.
У поданій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача про заінтересованість позивача в отриманні штрафних санкцій та фактичне не бажання отримувати виконання за договором поставки; вважає ці доводи не підтвердженими належними доказами чи реальними фактичними обставинами, ґрунтуються на припущеннях; відповідач у процесі здійснення своєї господарської діяльності самостійно обрав позивача як контрагента та погодився на умови договору; відповідач ототожнює штрафні санкції та збитки, які є різними інститутами за свою правовою природою та змістом, відшкодування збитків не є відповідальністю; позивач зауважує, що укладений між сторонами договір поставки є за своєю правовою природою є форвардним; сертифікат ТПП не може вважатися беззаперечним доказом існування обставин непереборної сили і повинен оцінюватися з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами; надана відповідачем довідка Луганського обласного центру з гідрометеорології свідчить про те, що засуха могла призвести до погіршення стану посівів, засихання листків, рослин та зменшення урожаю соняшнику, особливо посіяного у пізні строки. Проте, зважаючи на ту обставину, що у травні та червні засухи ще не було, ранні посіви могли сформувати нормальний урожай. За твердженням позивача, низька врожайність насіння соняшника у ФГ «Криничне» в 2020 році є виною підприємства, а зв'язок між врожайністю та погодними умовами в Луганській області - відсутній. Ураховуючи, що посуха та її наслідки не настають раптово, а несприятливі погодні умови, як зазначає відповідач почали діяти з липня 2020 року, враховуючи, що договір укладався 30.07.2020, а поставки (і збір врожаю відповідно) мали починатись уже через місяць, тобто з 01.09.2020 - відповідач міг усвідомлювати про такі обставини та міг передбачити до того, як договір було укладено, обсяги врожаю та ризики, пов'язані з невиконанням договору.
Також позивач посилається на помилковість доводів відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку. Зокрема, п. 8.2. договору передбачає право односторонньої відмови покупця від договору. Отже, відмова від договору вказує на те, що після суттєвого порушення та прострочення зі сторони відповідача позивач мав право не приймати товар від постачальника та, відповідно, не оплачувати його. У цьому контексті відмова покупця від договору не є тотожним поняттям до розірвання договору повністю. Положення ч. 5 ст. 653 ЦК України встановлюють, що якщо договір був змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Пункт 8.5. договору саме врегульовує питання відшкодування збитків, завданих покупцю внаслідок понесених ним додаткових витрат у процесі заміщення недопоставленої відповідачем продукції.
Також позивачем наведені доводи щодо нерелевантності наведених відповідачем правових висновків Верховного Суду до наявних у справі правовідносин, та щодо вартості та якісних показників заміщеного товару.
17.06.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив позивача, а також заява від 17.06.2024 про повернення без розгляду відповіді на відзив та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань позивача.
В поданих запереченнях відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими, посилається на те, що з матеріалів справи вбачаються поважні причини чому відповідач не зміг своєчасно виконати зобов'язання та можна встановити які заходи вживав відповідач для забезпечення виконання; позивач не спростував обставин наявності форс-мажору, які зокрема є предметом дослідження у справі №913/767/21; посилання позивача на ч. 5 ст. 653 ЦК України яка передбачає, що якщо договір був змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору - є недоречними на думку відповідача, адже те, що намагається стягнути позивач по цій справі, не є збитками і не лежить в причинно-наслідковому зв'язку із поведінкою відповідача.
Пункт 8.5. договору врегульовував питання відшкодування покупцю за умови дії цього пункту та усього договору поставки; при цьому, навіть якщо б п. 8.5 діяв, то він не був виконаний, бо позивач набув інший товар; нові (інші) договори, які були укладені позивачем одразу після його відмови від договору з відповідачем, планувалися заздалегідь за твердженням відповідача і носять характер фактичної наживи.
Окремо відповідач наводить доводи щодо заперечень позивача про релевантність наведеної судової практики та щодо вартості і якісних показників заміщеного товару.
В судовому засіданні 18.06.2024, в якому приймали участь представники обох сторін, суд поставив на обговорення заявлені відповідачем клопотання, зокрема заяву від 04.06.2024 про залишення позовної заяви без руху.
В поданій заяві відповідач, посилаючись на порушення позивачем п. п.2, 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України (не зазначення ціни позову, а зазначення «немайнова вимога», замість заявленої майнової; даних про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін), на підставі ч.4 ст. 174, ч.11 ст. 176 ГПК України просить позовну заяву ТОВ «САТЕЛЛИТ» до ФГ «КРИНИЧНЕ» про стягнення збитків в сумі 4 406 612 грн 30 коп. залишити без руху, встановити строк для усунення недоліків, а у разі їх не усунення - повернути позовну заяву.
В поданих письмово запереченнях на заяву відповідача про залишення позовної заяви без руху від 10.06.2024, а також в наданих усно поясненнях в судовому засіданні, представник позивача зауважив, що подання позовної заяви здійснювалось через підсистему «Електронний суд» внаслідок чого, у процесі вибору виду позовної заяви було випадково обрано «немайнова вимога», що є технічною помилкою. Позивач вважає, що доводи відповідача носять виключно формальний характер, адже зі змісту самої позовної заяви вбачається, що заявлені майнові позовні вимоги; крім того, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру, що було з'ясовано господарським судом при відкритті провадження у справі.
Оскільки позовна заява подавалась за допомогою підсистеми «Електронний суд», в системі можливо перевірити самостійно наявність електронного кабнету, на підтвердження чого позивачем долучені отримані відповіді про наявність зареєстрованих Електронних кабінетів ЄСІТС у сторін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, а представник позивача - надані заперечення та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подану відповідачем заяву від 04.06.2024 про залишення позовної заяви без руху, судом враховується наступне.
У відповідності до положень ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також ч.11 ст.176 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Дійсно, у вступній частині позовної заяви позивачем не було зазначено дані про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Однак, надаючи оцінку вказаному недоліку під час прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі, судом було враховано, що позовна заява була подана представником позивача із використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» через власний електронний кабінет.
Також судом було перевірено в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та в системі «Діловодство спеціалізованого суду» про наявність електронного кабінету у позивача.
У змісті самої позовної заяви, в розділі 3 щодо повідомлення відповідача, позивачем було повідомлено, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Тому позивач вважає, що належним повідомленням іншої сторони про подання позовної заяви та надсилання її копії, а також інших процесуальних документів, є надсилання їх через підсистему «Електронний суд».
Крім того, наразі самим позивачем вже усунуто вказаний недолік (щодо не зазначення в позові даних про наявність у самого позивача електронного кабінету) - зазначено про це у поданих запереченнях на заяву про залишення позовної заяви без руху від 10.06.2024 та на підтвердження наявності електронних кабінетів у обох сторін долучені отримані відповіді про наявність зареєстрованих Електронних кабінетів ЄСІТС у сторін, що сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на запит позивача.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
У відповідності до положень ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Зміст позовної заяви (наведений виклад обставин, прохальна частина позову, наведений розрахунок) свідчить про те, що позивачем заявлено майнову вимогу про відшкодування відповідачем збитків в сумі 4 406 612 грн 30 коп., понесених у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як постачальником зобов'язань за договором поставки №Р90027 від 30.07.2020.
Однак, у вступній частині позову позивачем замість ціни позову в сумі 4 406 612 грн 30 коп. було зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру, хоча у змісті самої позовної заяви наведено виклад щодо предмету та підстав заявленої майнової вимоги, наведено розрахунок збитків, що заявляється до стягнення з відповідача в сумі 4 406 612 грн, а також правильно обраховано та сплачено розмір судового збору за подання позову майнового характеру з вказаною ціною.
Приймаючи рішення про прийняття позову та відкриття провадження у справі, судом були враховані вказані обставини (що хоча позивачем і було у запропонованому функціоналі обрано «позов не містить вимог майнового характеру», що відобразилося у вступній частині позову, однак зміст самої позовної заяви фактично містить визначену позивачем ціну позову, яка відповідає сумі збитків, що заявлені до відшкодування). Ознайомившись із повним змістом позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позивачем було допущено помилку у запропонованому функціоналі в системі «Електронний суд» при обранні категорії позову - помилково обрано варіант, що позов не містить вимог майнового характеру.
В наданих запереченнях від 10.06.2024 позивач, зокрема пояснив, що під час подання позовної заяви в системі ЄСІТС у процесі вибору виду позовної заяви, було випадково обрано «немайнова вимога», замість «майнової», що є технічною помилкою.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає наразі обґрунтованих підстав для залишення позовної заяви без руху, а тому в задоволенні заяви Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ” від 04.06.2024 про залишення позовної заяви без руху слід відмовити.
В судовому засіданні також суд поставив на обговорення подану відповідачем заяву від 17.06.2024 про повернення без розгляду відповіді на відзив та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань позивача.
В поданій заяві відповідач просить подані позивачем 10.06.2024 документи (а саме: заперечення на клопотання (заяву) про зупинення провадження по справі; заперечення на клопотання (заяву) про залишення позовної заяви без руху; та відповідь на відзив) на підставі ч.4 ст.170 ГПК України повернути позивачу без розгляду як такі, що не оформлені у відповідності до вимог ГПК України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.
Заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
Статтею 170 ГПК України встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Зокрема, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).
Як вбачається зі змісту заяви, заявляючи відповідне клопотання відповідач його обґрунтовує тим, що подані позивачем письмові пояснення від 13.03.2024 не містять номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), не зважаючи на те що його пояснення подані після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі (прийняття справи до провадження).
Наразі суд зауважує про те. що відповідач безпідставно посилається на письмові пояснення позивача від 13.03.2024, які за твердженням останнього оформлені не належним чином, адже такі пояснення позивача від 13.03.2024 в матеріалах справи взагалі відсутні, а позов у цій справі був поданий до суду позивачем значно пізніше, 13.05.2024.
Отже, зазначені доводи відповідача суд визнає помилковими та до уваги не приймає, враховуючи також те, що в прохальній частині свого клопотання відповідач зазначає, які саме заперечення та відповідь на відзив просить повернути позивачу без розгляду.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, які відповідач просить повернути, суд враховує, що вказані письмові заперечення та відповідь на відзив подані позивачем в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», були сформовані у функціоналі процесуальних зразків заяв/клопотань, які може створювати учасник в межах конкретної справи. І відповідно такі дані як номер справи, прізвище та ініціали судді, відображаються автоматично в таких електронних заявах, що подаються по справі через підсистему «Електронний суд».
Як вбачається подані позивачем 10.06.2024 у цій справі документи (а саме: заперечення на клопотання (заяву) про зупинення провадження по справі; заперечення на клопотання (заяву) про залишення позовної заяви без руху; та відповідь на відзив) містять номер справи у якій подаються - №913/275/24 та номер провадження судді, на розгляді якого перебуває ця справа №6/913/275/24, хоча в графі суддя прізвище та ініціали автоматично у вказаних документах не висвітлилося.
Однак, судом враховується, що відсутність в поданих позивачем через підсистему «Електронний суд» документах зазначеного прізвища та ініціалів судді, що розглядає справу (які вочевидь через технічні причини автоматично не були відображені), за наявності вказаного номеру справи і сектору конкретного судді (з номером провадження) унеможливлюють виникнення будь-якої плутанини адже вказані документи автоматично за вказаними критеріями формуються в межах конкретної справи та потрапляють до провадження конкретного судді, на розгляді якого перебуває вказана справа. А неприйняття судом та повернення вказаних документів заявнику лише із зазначеної підстави вочевидь свідчило про допущення надмірного формалізму судом та лише сприяло затягуванню розгляду справи.
За вказаних обставин, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, а тому заява Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ” від 17.06.2024 про повернення без розгляду відповіді на відзив та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань позивача, не підлягає задоволенню.
Подані учасниками справи заяви по суті та заперечення суд розглянув та долучив до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 6, 161, 170, 174, 176, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ” від 04.06.2024 про залишення позовної заяви без руху відмовити.
2. В задоволенні заяви Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ” від 17.06.2024 про повернення без розгляду відповіді на відзив та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань позивача відмовити.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 24.06.2024.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ