ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2024Справа № 910/4609/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 ЛІТ. А, ідентифікаційний код 30859524)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 30968986)
про стягнення 9 957, 59 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (далі - відповідач) про стягнення 9 957, 59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-23-00086 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу "BMW", номер кузова: НОМЕР_1 , водночас цивільно-правова відповідальність винної особи станом на момент ДТП була застрахована, відповідачем у справі. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 160 000, 00 грн страхового відшкодування, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18776/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" задоволено повністю. Підставою звернення до суду із позовом у даній справі є несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим виник обов'язок сплатити на користь позивача 8 612, 02 грн пені, 865, 57 грн 3% річних та 480, 00 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
08.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив що, для позадоговірних (при суброгації) зобов'язань у сфері страхування чинне законодавство не передбачає можливості забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені не повинні підлягати до задоволення.
08.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначив що, вважає твердження відповідача незаконними, необґрунтованими, в зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/18776/23 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 160 000,00 грн страхового відшкодування, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 2 684,00 грн судового збору.
При цьому, під час розгляду справи №910/18776/23 судом встановлено наступні обставини.
Між позивачем (Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ") та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-23-00086, об'єктом якого є транспортний засіб «BMW», номер кузова: НОМЕР_1 .
За участю застрахованого транспортного засобу марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , 09.09.2023 в м. Києві сталась ДТП.
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2023 року по справі №757/41816/23.
У зв'язку з пошкодженням у ДТП застрахованого автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернувся до позивача (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ") із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
На підставі рахунку № CBL00043787 від 25.09.2023 було складено страховий акт № STOKA-1000001744 від 06.10.2023 та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів, позивачем (Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ") здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 228 424,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №77385 від 06.10.2023.
Позивачем (Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ") 24.11.2023 на підставі рахунку № CBL00045571 від 10.11.2023 та акту виконаних робіт № CIN00051819 від 13.11.2023 було складено страховий акт № STOKA- 1000001744/1 та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів позивачем (Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ") здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 177,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №98252 від 27.11.2023 року.
На час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_5 (на момент ДТП реєстраційний номер НОМЕР_3 ), номер кузова НОМЕР_4 станом на 09.09.2023 була застрахована у відповідача (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ") згідно з полісом № АР-006673675, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача (Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"), останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Згідно вищевказаного витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс № АР-006673675 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 160 000,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 160 000,00 грн.
Позивач 20.10.2023 надіслав на електрону адресу відповідача заяву на виплату (страхового) відшкодування № 49482 від 20.10.2023, та яка була отримана відповідачем 20.10.2023, що підтверджується витягом з електронної пошти. Однак, зазначена заява була залишена відповідачем без задоволення.
Підсумовуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн визнається судом правомірною, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/18776/23 набрало законної сили.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Таким чином, розмір та обґрунтованість грошової вимоги в сумі 160000,00 грн Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" встановлені судовим рішенням у справі №910/18776/23, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
25.03.2024 року на виконання вказаного рішення суду приватним виконавцем Лановенко Л.О. в примусовому порядку було стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" страхове відшкодування одночасно з судовими витратами в розмірі 167 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, а саме факту невчасного виконання своїх обов'язків відповідачем, передбачених чинним законодавством, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8 612,02 грн, 3% річних у розмірі 865,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 480,00 грн.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Як встановлено судом під час розгляду справи №910/18776/23, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ", а саме заяви на виплату (страхового) відшкодування № 49482 від 20.10.2023, та яка була отримана відповідачем 20.10.2023, що підтверджується витягом з електронної пошти.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 18.01.2024, однак виплату здійснив в примусову порядку лише 25.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №14868_00000/67149еа7-а92b-4e82-a4e4-29ddff53c70e від 25.03.2024.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виплати страхового відшкодування, позивачем нарахована пеня за період з 19.01.2024 по 24.03.2024 у розмірі 8 612,02 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 865,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 480,00 грн за період з 19.01.2024 по 24.03.2024.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/12604/18 від 01.10.2019 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 865,57 грн. підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат, становить суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають інфляційні втрати, у заявленому позивачем розмірі 480,00 грн.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені суд дійшов висновку про його правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 612,02 грн. підлягають задоволенню.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано Договір № 2-12/2023-Ю про надання правничої допомоги від « 8» грудня 2023 року (надалі - договір), укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Гедз», довіреність № 0124-13 від 05.01.2024, акт виконаних робіт до договору від « 9» квітня 2024 року, платіжну інструкцію (детальна форма) № 5484 від 09.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 3 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, і відповідач в порядку визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 30968986) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 ЛІТ. А, ідентифікаційний код 30859524) 3 % річних у розмірі 865 грн. 57 коп.; інфляційні втрати у розмірі 480 грн. 00 коп.; пеню у розмірі 8 612 грн. 02 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.06.2024.
Суддя Л. Г. Пукшин