ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2024Справа № 910/4725/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Приватного акціонерного товариства «Київстар»
про стягнення 220 797,60 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 220 797,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ2911 від 27.02.2015, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
20.05.2024 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
27.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нежитлова будівля (будівля поліклініки) за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 12, на праві власності належить Територіальній громаді м. Києва, а право оперативного управління майном належить Комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району м. Києва». Листом №14749/05 від 02.08.2022 відповідач повідомив позивача про укладання договору з балансоутримувачем та надав для підписання Акти припинення користування майном, який отримано позивачем -10.08.2022, про що свідчить повідомлення про вручення відправлення, однак відповіді на нього не надав, Акт припинення користування майном не підписав. Відповідач зазначає, що позивач не є власником або володільцем сервітуту та остаточно втратив будь-яке право розпоряджатись об'єктом сервітуту та повноваження щодо укладення договорів на об'єктах інфраструктури комунальної власності в м. Києві з набуттям 14.06.2017 року чинності Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» тому ПрАТ «Київстар» було змушено укласти договір №UA 2911 про надання доступу до інфраструктури об'єкта із балансоутримувачем вказаної будівлі, а саме з Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району м. Києва», за умовами якого: замовник замовляє та оплачує, а балансоутримувач надає право доступу до інфраструктури об'єкта, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 12, для розміщення технічних засобів телекомунікацій та 01.09.2022 сторони підписали Акт початку доступу до інфраструктури об'єкта, в зв'язку з чим, оплата за користування тотожним об'єктом здійснювалась відповідачем на рахунок КНП «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району м. Києва». Крім того, відповідач зазначає, що всупереч твердженням позивача, матеріали справи не містять Акту розміщення обладнання на умовах сервітуту, а містять лише його зразок, в зв'язку з чим, твердження позивача щодо необхідності підписання відповідачем Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (зразок якого наведений в Додатку № 4 до Договору) є безпідставними з огляду на те, що Акт розміщення обладнання на умовах сервітуту (зразок якого наведений у додатку №3 до Договору) сторонами не підписувався (у матеріалах справи такий Акт, а не «ЗРАЗОК» - відсутній), а відтак, після закінчення строку сервітуту при відсутності акту розміщення не було потреби підписувати акт закінчення розміщення.
Також, розглянувши заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, суд зазначає, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Проте, враховуючи зміст позовних вимог та спірні договірні відносини щодо встановлення сервітуту, а також предмет доказування, в межах якого здійснюється розгляд даного спору, за умови не наведення відповідачем доказів на підтвердження впливу рішення з даного спору безпосередньо на права або обов'язки Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району м. Києва» щодо однієї зі сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залучення останнього в якості третьої особи та задоволення клопотання відповідача.
03.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
10.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27 лютого 2015 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - сервітуарій, відповідач) укладено Договір про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ2911 (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2 Договору, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку 1 до даного Договору (далі - об'єкт розміщення).
Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкт розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж (далі - обладнання), у визначеному сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання сервітуарія (Додаток № 2 до даного Договору).
Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Договору встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях вказаних в Додатку № 1 до цього Договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору.
Розміщення обладнання за умовами сервітуту в місцях вказаних в Додатку № 1 до даного Договору здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту розміщення обладнання на умовах сервітуту (далі - акт розміщення), зразок якого наведено в Додатку № 2 до даного Договору.
У відповідності до п. 3.1 та п. 3.2 Договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору.
Розрахунок щомісячної плати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в Додатку 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 числа кожного місяця.
Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному Договору.
На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 4 772,48 грн., в тому числі ПДВ 795,41 грн.
Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
За умовами п. 3.4 Договору плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.
Пунктом 3.5 Договору узгоджено, що нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в Додатку № 3 до даного Договору.
Згідно з п. 4.1.1 Договору сервітуарій зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим Договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.
Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 29.02.2016.
У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах (п. 9.1 та п. 9.2 Договору).
Пунктом 9.3 Договору узгоджено, що припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (Додаток № 4 до даного Договору).
Згідно із адресним переліком об'єктів комунальної власності та розрахунку плати, який є додатком №1 до цього договору, балансоутримувачем є КНП «Консультативно- діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва»; адреса: м. Київ, просп. П.Тичини, 12; зона розміщення - 2; площа, яку займає обладнання: 7,22 кв.м.; висота щогли: 4,0 м; місячна плата: 4 772,48 грн. з ПДВ.
01 вересня 2016 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди викласти п. 9.2 Договору в наступній редакції: у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов Договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 31.01.2018.
12 серпня 2018 року позивачем отримано лист відповідача вих. 14749/05 від 02.08.2022, у якому відповідач зазначив, що оскільки останній уклав Договір з балансоутримувачем будівлі, просив підписати Акт припинення користування майном та Додаткову угоду, та зазначив, що у разі не підписання або незгоди із означеними документами, Договір буде вважатися припиненим 31.08.2022.
Позивач в свою чергу, звернувся до відповідача із Вимогою про сплату заборгованості за період вересень 2022 року - січень 2023 року включно, на яку відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що Листом № 14749/05 від 02.08.2022 відповідач повідомив підприємство про фактичне припинення Договору 31.08.2022 у зв'язку з переходом відповідного майна, розпорядником якого був позивача, до нового власника, а також укладенням відповідного Договору з балансотуримувачем майна та направив акт припинення користування майном, в зв'язку з чим, відповідач зазначив, що вимога перерахувати плату згідно Договору за період після 31.08.2022 є необґрунтованою.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором щодо здійснення своєчасної оплати, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року включно в розмірі 220 797,60 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В той же час, частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України ).
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд відзначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.
Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Частинами 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
Відповідно до пункту 2.2 Договору розміщення обладнання за умовами сервітуту в місцях вказаних в Додатку № 1 до даного Договору здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту розміщення обладнання на умовах сервітуту (далі - акт розміщення), зразок якого наведено в Додатку № 2 до даного Договору.
Однак, в матеріалах справи відсутній Акт розміщення обладнання на умовах сервітуту, водночас, з огляду на приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, зважаючи на відсутність заперечень з боку обох сторін Договору обставин передачі об'єкту розміщення у використання відповідачу на момент укладення Договору, а також внесення відповідачем плати за користування об'єктом розміщення до серпня 2022 року включно, суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору сервітуту Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" надано ПАТ "Київстар" обмежене право користування частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: проспект Тичини, 12, для розміщення відповідачем обладнання, у відповідності до п. 1.2 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день укладення цього договору балансоутримувачем нерухомого майна за адресою: м. Київ, проспект Тичини, 12 було КНП «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва».
Спір між сторонами виник з приводу строку дії договору та у зв'язку з цим наявності/ відсутності у ПрАТ «Київстар» заборгованості за користування наданим правом у період з вересня 2022 року по листопад 2023 року включно.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з частиною 3 статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1.1 Договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.
Згідно пункту 3.3 Договору щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному Договорі.
Відповідно до пункту 3.4 Договору плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати за користування об'єктом розміщення за Договором матеріали справи не містять.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас, суд зазначає, що за приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, пунктом 9.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 30.01.2018.
У відповідності до п. 9.3 договору припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток №4 до договору).
Сторонами в свою чергу, доказів внесення зміни до п. 9.2 Договору щодо продовження строку дії договору після 31.01.2018 у формі укладення додаткових угод до договору в порядку, визначеному п. 10.3 Договору, до матеріалів справи не надано.
При цьому, укладений між сторонами Договір не передбачає автоматичного продовження дії договору після 31.01.2018 (п. 9.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1), у разі належного виконання позивачем умов договору, без відповідного погодження обох сторін, шляхом укладення додаткової угоди.
Частиною 1 ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, спливу строку, на який було встановлено сервітут, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Отже, цивільним законодавством встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.
З огляду на викладене, строк дії Договору є припиненим з 31.01.2018.
Однак, як визначається сторонами, відповідач продовжує використовувати чуже майно для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об'єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій відповідача.
При цьому слід зазначити, що користування особою чужим майном за відсутності договору у спірних правовідносинах чинним законодавством не передбачено.
Разом з тим, Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», який набув чинності 04.06.2017 року, визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
Відповідно до пункту 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи; об'єкт доступу - об'єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв'язку, будинкова розподільна мережа.
Частиною 1 статті 16 вказаного Закону встановлено, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» право укладати нові договори про доступ щодо об'єктів комунальної власності наділено підприємство комунальної власності, на балансі якого знаходиться відповідний об'єкт доступу.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нежитлова будівля (будівля поліклініки) за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 12, на праві власності належить Територіальній громаді м. Києва, а право оперативного управління майном належить Комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва».
01 вересня 2022 року між Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва» (далі - балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» укладено Договір з надання доступу до інфраструктури об'єкта № UA2911, за умовами якого замовник замовляє та оплачує, а балансоутримувачу надає право доступу до елементів інфраструктури об'єкта, що розташований за адресою: м. Київ, пр. П.Тичини, 12 для розміщення технічних засобів телекомунікацій, у відповідності до погодженої балансоутримувачем проектної документації на доступ.
Відповідно до Акту початку доступу до інфраструктури об'єкта від 01.09.2022, датою початку доступу до елементів інфраструктури об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, пр. П.Тичини, 12, для розміщення та експлуатації технічних засобів телекомунікацій - обладнання базової станції (RBS) стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» та антено-фідерних пристроїв вказаної RBS є 01.09.2022.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, об'єкт розміщення, обмежене право користування яким є предметом Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта, є тим саме майном, обмежене право користування яким є предметом раніше укладеного Договору сервітут, що сторонами не заперечується.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву та вбачається з доданих платіжних інструкцій, починаючи із вересня 2022 року ПАТ «Київстар» здійснювало оплату за сервітутне користування вказаним об'єктом розміщення на рахунок Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва» згідно Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 01.09.2022 і до теперішнього часу відповідач користується об'єктом розміщення, розташованим за адресою: м. Київ, пр. П.Тичини, 12, на підставі Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта, укладеного з балансоутримувачем цього майна, а також здійснює оплату за сервітутне користування, що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних інструкцій.
Судом також встановлено, що у зв'язку з укладенням Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта, ПрАТ «Київстар» звернулось до КП «Київжитлоспецексплуатація» із Листом вих. 14749/05 від 02.08.2022, який отримано позивачем 12 серпня 2018 року, у якому відповідач зазначив, що оскільки останній уклав Договір з балансоутримувачем будівлі, просив підписати Акт припинення користування майном та Додаткову угоду, та зазначив, що у разі не підписання або незгоди із означеними документами, Договір буде вважатися припиненим 31.08.2022.
Проте, позивач відповіді на вказане повідомлення не надав та не повернув на адресу відповідача підписані зі свого боку акти закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, так само як і не надав жодних заперечень проти підписання даних актів.
З наведеного вбачається, що відповідачем вчинені всі необхідні дії для підписання актів закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту за Договором, проте позивач ухилився від свого обов'язку щодо їх підписання, у зв'язку з чим за відсутності заперечень щодо змісту отриманих актів та/або повідомлення відповідача про відмову від їх підписання з наведенням підстав для такої відмови вказані акти закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту вважаються підписаними обома сторонами.
Додатково судом враховано, що, як підтверджується матеріалами справи, не підписання відповідного акту про закінчення розміщення обладнання мало місце за наслідками невчинення відповідних дій саме з боку позивача.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене суд зазначає, що позивач КП «Київжитлоспецексплуатація» не є власником або володільцем сервітуту та остаточно втратив будь-яке право розпоряджатись об'єктом сервітуту та повноваження щодо укладення договорів на об'єктах інфраструктури комунальної власності в м. Києві з набуттям 14.06.2017 року чинності Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», а також з огляду на укладення відповідачем з новим балансоутримувачем майна - Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва» Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта, що знаходиться за адресою м. Київ, пр. П.Тичини, 12, об'єкт розміщення обладнання за яким є тотожним об'єкту розміщення обладнання за Договором, укладеним між сторонами.
Суд також зазначає, що оскільки акт закінчення розміщення обладнання є актом фіксації (підтвердження) факту припинення користування предметом Договору, а не підставою для припинення останнього, що узгоджується з пунктом 9.3 Договору, відповідно до якого припинення користування об'єктом сервітуту на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 до даного Договору), з огляду на обставини укладення Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта з новим балансоутримувачем майна, на якому розміщено обладнання сервітуарія, відповідач не повинен проводити демонтаж обладнання на об'єкті розміщення.
Враховуючи викладене, виходячи з сукупності обставин наявності укладеного відповідачем з балансоутримувачем майна - Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дніпровського району міста Києва» Договору з надання доступу до інфраструктури об'єкта та закінчення строку дії Договору, укладеного з позивачем, суд зазначає про відсутність правових підстав для нарахування плати за спірним Договором за період 01.09.2022 по 30.11.2023 та покладення на відповідача як сервітуарія відповідних обов'язків, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування об'єктом розміщення за означений період у загальному розмірі 220 797,60 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 24.06.2024.
Суддя О.А. Грєхова