ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2024Справа № 910/2041/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"
до акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про визнання недійсними договорів
Представники сторін: не викликалися.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про визнання недійсними договорів, а саме:
- визнати недійсним договір від 01.03.2021 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №010/21/10,
- визнати недійсним договір від 22.03.2021 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №014/21/10,
- визнати недійсним договір від 13.10.2021 №072/21/10 про порядок повернення фінансової допомоги за договором №010/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги 01.03.2021,
- визнати недійсним договір від 13.10.2021 №073/21/10 про порядок повернення фінансової допомоги за договором №014/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги 22.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду від 26.02.2024 отримана відповідачем 12.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600252979376.
18.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.03.2021 між акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (позикодавець) та державним підприємством "Електроважмаш" (позичальник) укладено Договір №010/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, умовами якого передбачено, що позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу на зворотній основі, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Розмір допомоги, яку позикодавець надає позичальнику, становить 40 000 000,00 грн. (п. 3.2 вказаного вище Договору).
22.03.2021 між акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (позикодавець) та державним підприємством "Електроважмаш" (позичальник) укладено Договір №014/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, умовами якого передбачено, що позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу на зворотній основі, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Розмір допомоги, яку позикодавець надає позичальнику, становить 50 000 000,00 грн. (п. 3.2 вказаного вище Договору).
13.10.2021 між акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (кредитор) та державним підприємством "Електроважмаш" (боржник) укладено Договір №072/21/10 про порядок повернення фінансової допомоги за договором №010/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 01.03.2021 та Договір №073/21/10 про порядок повернення фінансової допомоги за договором №014/21/10 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 22.03.2021.
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 31.03.2021 № 248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство" погоджено з пропозицією Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) в акціонерне товариство у процесі приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 09.09.2021 №1570 припинено акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та на нього розповсюджується дія Постанови КМУ №899 від 03.10.2012, включаючи обмеження щодо підписання договорів при незатвердженні річного фінансового плану.
Позивач повідомляє, що на час укладення спірних договорів №010/21/10 та 014/21/10 фінансовий план відповідача на 2021 рік не був затверджений.
Таким чином, укладення спірних договорів №010/21/10 та №014/21/10 прямо суперечить діючому законодавству, а також інтересам держави.
Позивач зазначає, що договори про розстрочення повернення фінансової допомоги та пені (№010/21/10, №014/21/10) також мають бути визнані недійсними, оскільки були неправомірно укладені на виконання недійсних договорів.
Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, зазначає, що позивачем необґрунтовано здійснено посилання на невідповідність укладених договір приписам постанови КМУ №899 від 03.10.2012. Надання поворотної фінансової допомоги не є витратами (витратною операцію), обмеження на здійснення яких встановлено Постановою КМУ №899. Надання поворотної фінансової допомоги (позики) не призводить до зменшення активів або збільшення зобов'язань та не зменшує власний капітал товариства, а тому не є витратами в розумінні бухгалтерського обліку та законодавства України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку" № 899 від 03.10.2012 (редакція від 11.12.2020) установлено, що:
1) суб'єкти господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку: можуть здійснювати витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому забороняється здійснювати витрати на:
- капітальні інвестиції (за винятком випадків, рішення щодо яких прийнято Кабінетом Міністрів України);
- придбання та оренду легкових автомобілів;
- маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги;
- консалтингові послуги;
- страхування (крім витрат на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обов'язкове страхування та страхування відповідно до міжнародних договорів);
- представницькі заходи;
- виробництво та розповсюдження реклами;
- благодійну, спонсорську та іншу допомогу;
- відрахування до резерву сумнівних боргів;
не можуть здійснювати продаж, списання державного майна, виплату винагороди (премії) керівникам.
Відповідно до п. 4.25 (б) Концептуальних основ фінансової звітності, виданих Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (редакція від 14.11.2020) встановлено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; власний капітал - різниця між активами і зобов'язаннями підприємства.
Договір №010/21/10 від 01.03.2021 та №014/21/10 від 22.03.2021 за своєю суттю є договорами позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Договорами №010/21/10 від 01.03.2021 та №014/21/10 від 22.03.2021 встановлено безвідсоткову передачу грошових коштів на зворотній основі.
Отже, акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", укладаючи договори №010/21/10 від 01.03.2021 та №014/21/10 від 22.03.2021, не понесло витрат в розумінні нормативних актів про бухгалтерський облік та законодавства України, оскільки фінансові операції, які відбулися внаслідок укладання зазначених договорів, не призвели до зменшення капіталу товариства. Товариство отримало в своє розпорядження актив у вигляді кредиторського права на стягнення з боржника заборгованості.
Суд зазначає, що за порушення виконання зобов'язання кредитор має право на відшкодування інфляційних втрат та отримання три відсотків річних від суми заборгованості, а тому товариство, надаючи відповідну грошову суму у користування, не несе витрат у зв'язку із знеціненням фінансового активу.
Також суд зазначає, що постановою КМУ № 899 від 03.10.2012 не встановлено прямої заборони на укладення товариством договорів про надання позики або інших договорів щодо фінансових зобов'язань, які не передбачають витрат для товариства.
Позивачем не доведено обставину порушення інтересів суспільства або держави, у зв'язку з укладенням зазначених вище договорів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що договори №010/21/10 від 01.03.2021 та №014/21/10 від 22.03.2021 укладені на підставі вільного волевиявлення сторін, без порушення інтересів держави і суспільства та в межах законодавства України, а тому позовні вимоги про визнання недійсними зазначених договорів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо договорів №072/21/10 та №073/21/10 від 13.10.2021 суд зазначає, що перелічені договори є похідними від договорів №010/21/10 від 01.03.2021 та №014/21/10 від 22.03.2021, за своїм змістом не порушують законодавство України, а тому відсутні підстави для визнання зазначених договорі недійсними.
Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій МУДРИЙ