Рішення від 24.06.2024 по справі 910/1581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024Справа № 910/1581/24

За позовом Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку"

до Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича

про стягнення 83 879,52 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Державне некомерційне підприємство "Національний інститут раку" (далі - ДНП "Національний інститут раку", позивач) до Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича (далі - ФОП Большов Є. Ю., відповідач) про стягнення 83 879,52 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 8584 від 08.11.2019 та договору № 30/01 від 30.01.2020 в частині сплати оренди та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання і експлуатацію орендованого майна.

У позові ДНП "Національний інститут раку" просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 76 750,87 грн., заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у сумі 2 346,58 грн., пеню у сумі 4 782,07 грн., що разом становить 83 879,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Вказана ухвала була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, м. Київ, просп. Корольова, 14, кв. 21.

Разом з тим, від відповідача повернулись конверти № 0600248782088, № 0600268221635 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (відповідно).

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ України по місту Києву, орендодавець) та ФОП Большовим Є. Ю. (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8584 (далі - договір оренди). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини нежитлових приміщень загальною площею 8,0 кв.м., розташовані за адресою: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, що обліковується на балансі Національного інституту раку (балансоутримувач) (п. 1.1).

Майно передається в оренду з метою розмішення торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари (4 автомати з продажу гарячих напоїв) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатом конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2019 - 15 390,00 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди листопад 2019 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяці 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п. 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

У пункті 10.10 договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.11.2019 по 08.10.2022 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4. договору).

Також встановлено, що 30.01.2020 між Національним інститутом раку, правонаступником якого є ДНП "Національний інститут раку, (далі - балансоутримувач) та ФОП Большовим Є. Ю. (орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 30/01 (далі - договір відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відшкодування витрат, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором.

Орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівель, або організації, що обслуговує будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги (п. 2.2.3 договору відшкодування витрат).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що РВ ФДМУ по м. Києву, на виконання умов договору оренди, надало відповідачу в користування приміщення загальною площею 8,0 кв.м., розташовані за адресою: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, які обліковуються на балансі Національного інституту раку (балансоутримувач), що підтверджується відповідним актом приймання-передачі орендного майна від 08.11.2019.

Оскільки майно, передане в оренду, є комунальною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України, також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За змістом ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Також відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Отже, вищевказані умови договору оренди нерухомого майна № 8584 від 08.11.2019 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 30/01 від 30.01.2020, а також норми чинного законодавства передбачають здійснення оплати орендарем за орендоване ним майно у вигляді орендних платежів та компенсації понесених витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Як встановлено судом, відповідач відповідно до актів наданих послуг (копії які наявні у матеріалах справи) з грудня 2019 по лютий 2021 користувався частиною нежитлового приміщення, наданим йому позивачем на виконання договору оренди, отже, у орендаря виник обов'язок сплатити орендні платежі та витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна.

У подальшому, сторони дійшли згоди припинити договір оренди з 15.02.2021, про що між РВ ФДМУ України по місту Києву та ФОП Большовим Є. Ю. був укладений договір № 8584/01 від 22.03.2021 про припинення договору оренди. 15.02.2021 об'єкт оренди був повернутий відповідачем позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2021.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з грудня 2019 по лютий 2021 у сумі 76 750,87 грн., а також витрати балансоутримувача за період з лютого 2020 по грудень 2020 у сумі 2 346,58 грн., що разом становить 79 097,45 грн. виконав неналежним чином, зазначені платежі за вказаний період не оплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов'язання за договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальній сумі 79 097,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також за порушення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 4 782,07 грн. за період з 16.01.2020 по 15.02.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, за змістом п. 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасна або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 2.2.3 договору відшкодування витрат при несвоєчасному внесенні плати, орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 3 256,62 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним не враховано 6-ти місячний строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про сплату орендних платежів за період з грудня 2019 по лютий 2021 у сумі 76 750,87 грн., а також витрати балансоутримувача за період з лютого 2020 по грудень 2020 у сумі 2 346,58 грн. та пені у сумі 3 256,62 грн., що разом становить 82 354,07 грн., відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" про стягнення є правомірними в частині 82 354,07 грн.

Отже, позов ДНП "Національний інститут раку" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" до Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича про стягнення 83 879,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Большова Євгенія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" (03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 33/43; ідентифікаційний код: 02011976) заборгованість з орендної плати у сумі 76 750 (сімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 87 коп., заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у сумі у сумі 2 346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 58 коп., пеню у сумі 3 256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 93 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 24 червня 2024

Суддя Борисенко І. І.

Попередній документ
119927952
Наступний документ
119927954
Інформація про рішення:
№ рішення: 119927953
№ справи: 910/1581/24
Дата рішення: 24.06.2024
Дата публікації: 26.06.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (24.06.2024)
Дата надходження: 09.02.2024
Предмет позову: про стягнення 83 879,52 грн.