ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/251/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Акцент-Банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.35.0000000339 від 29.10.2021 у розмірі 99539,78 грн станом на 27.02.2024, з яких 78060,99 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053,79 грн - заборгованість за процентами, 5925 грн - заборгованість за винагородою, 1000 грн - штрафу (фіксована складова), 7500 грн - штрафу (змінна складова),
встановив: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.35.0000000339 від 29.10.2021 у розмірі 99539,78 грн станом на 27.02.2024, з яких 78060,99 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053,79 грн - заборгованість за процентами, 5925 грн - заборгованість за винагородою, 1000 грн - штрафу (фіксована складова), 7500 грн - штрафу (змінна складова).
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань згідно умов кредитного договору № N20.35.0000000339 від 29.10.2021 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування, винагороди, внаслідок чого у відповідача станом на 27.02.2024 виникла заборгованість у розмірі 99539,78 грн, з яких 78060,99 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053,79 грн - заборгованість за процентами, 5925 грн - заборгованість за винагородою, 1000 грн - штрафу (фіксована складова), 7500 грн - штрафу (змінна складова).
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між АТ "Акцент-Банк" (банком) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № N20.35.0000000339 від 29.10.2021.
Істотні умови кредитування визначені у розділі А договору.
Згідно з п. А1, вид кредиту - строковий кредит.
У відповідності до п. А 2 договору, ліміт цього договору: 150000 грн на фінансування поточної діяльності.
Пунктом А3 сторони погодили, що термін повернення кредиту 26.10.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 26.10.2024 (п. А3 договору).
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% (двадцять цілих дев'яносто сотих) % річних (п. А7 договору).
Згідно із п. А8 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануітетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % процентів річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10 договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Зобов'язання позичальника визначені у п. 2.2. кредитного договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1. цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2., 2.2.14., 2.3.2. цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.13. цього договору.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або: в) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів на будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн +5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1. договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
На виконання умов кредитного договору, 29.10.2021 позивач перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 150000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.19800384.28545.64999.
Однак, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, що спричинило виникнення заборгованості. У зв'язку із вказаним позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.02.2024, в якій повідомив про виникнення у відповідача заборгованості по договору (станом на 14.02.2024 кількість днів прострочення складає 168 днів) та необхідність її погашення в повному обсязі до 21.02.2024. Відповідач заборгованість не погасив, відповіді на вимогу не надав.
Вказана обставина зумовила позивача звернутись із позовом до суду про стягнення з відповідача 78060,99 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053,79 грн заборгованості за процентами, 5925 грн заборгованості за винагородою, 1000 грн штрафу (фіксована складова), 7500 грн штрафу (змінна складова).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як зазначено в абзаці 4 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і частина 1статті 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Згідно із частиною 2 статті 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено абзацом 1 частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в розмірі 150000 грн, який в силу пункту А3 договору повинен був його повернути однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору).
Однак, відповідачем умови кредитного договору в частині виконання грошових зобов'язань в строки згідно з графіком платежів не виконалися належним чином, у зв'язку з чим банком на підставі п. А3 встановлено інший термін повернення кредиту (21.02.2024), про що банком направлено позичальнику письмове повідомлення.
Станом на день розгляду справи суду не надано доказів виконання зобов'язань позивачем, натомість, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов кредитного договору.
За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість по спірному договору відповідача перед позивачем складає 78060,99 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053,79 грн заборгованість за процентами, 5925,00 грн заборгованість за винагородою, 1000 грн штраф (фіксована складова), 7500 грн штраф (змінна складова),
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вищенаведені нарахування проведені за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством, та у відповідності до погоджених сторонами в кредитному договорі умов. Розрахунок позову є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За приписами статей 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Судові витрати.
Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-78, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 99539,78 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074 (ідентифікаційний код 14360080) 78060 (сімдесят вісім тисяч шістдесят) грн 99 коп. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 7053 (сім тисяч п'ятдесят три) грн 79 коп. заборгованості за процентами, 5925 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн - заборгованості за винагородою, 1000 (одну тисячу) грн штрафу (фіксована складова), 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн штрафу (змінна складова), 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.06.2024.
Суддя Неверовська Л.М.